Постанова № 37182833, 12.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/11613/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Свистун Ю.Я. - довіреність №552-д від 31.12.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013

у справі № 910/11613/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Удалова О.Г., судді: Балац С.В., Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 160 469,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 по справі № 910/11613/13, повний текст якого підписаний 17.12.2013, позов Публічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 160 469,17 грн. - задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 146 386,81 грн. основного боргу та 2 927,74 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 11 735,30 грн. пені та 2 347,06 грн. 3% річних - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем в порушення умов договору постачання продукції №6/-10 від 16.01.2013 та положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, не здійснено в повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 146 386,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.12.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції не враховано, що:

- позивачем, в порушення умов договору не було надіслано відповідачеві рахунки-фактур, на підставі яких має здійснюватись оплата за поставлений товар, тобто позивач прострочив своє зобов'язання по договору, що є підставою для відстрочення обов'язку відповідача щодо оплати поставленого товару;

- строк оплати за договором не настав, оскільки, позивачем не виконано вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України та не надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у справі № 910/11613/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11613/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" по справі № 910/11613/13 прийнято до провадження та порушити апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/11613/13 призначено на 12.02.2014

В судовому засіданні 12.02.2014 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Позивач в судове засідання 12.02.2014 своїх представників не направив, однак надіслав на адресу Київського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що оспрюване рішення прийняте судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.01.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", як постачальником, та відповідачем - Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як покупцем, укладено договір постачання продукції № 6/1-10.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується виготовляти й передавати у власність відповідача асфальтобетонну суміш, бетонні суміші, розчини, залізобетонні та бетонні вироби (далі - продукцію), а відповідач зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на поставку продукції на умовах даного договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що загальна суму договору складається з суми вартості обсягів поставок, відповідно до виставлених рахунків-фактур.

Згідно з п. 5.1 договору ціна і загальна вартість продукції, що поставляється на підставі відповідної заявкивідповідача, визначаються позивачем в рахунку-фактурі, який виставляється позивачем на підставі відпускних цін, що встановлені на дату рахунку-фактури. Оплата відповідачем продукції згідно виставленого позивачем рахунку-фактури здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунокпозивача, зазначений у розділі 12 цього договору, протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято в період з 06.02.2013 по 18.02.2013 товар на загальну суму 390 751,81 грн.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару за договором № 6/1-10 від 16.01.2013 на суму 390 751,81 грн. підтверджується видатковими накладними: №141 від 06.02.2013 на суму 8 540,99 грн., №160 від 08.02.2013 на суму 7 194,08 грн., №174 від 13.02.2013 на суму 6 528,55 грн., №175 від 13.02.2013 на суму 29 263,30 грн., №178 від 13.02.2013 на суму 59 157,70 грн., №184 від 14.02.2013 на суму 7 384,24 грн., №185 від 14.02.2013 на суму 82 840,70 грн., №194 від 15.02.2013 на суму 6 813,78 грн., №195 від 15.02.2013 на суму 106 241,38 грн., №202 від 18.02.2013 на суму 76 787,09 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач оплату за поставлений товар здійснив лише частково на суму 244 365,00 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 146 386,81 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що 16.01.2013 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", як постачальником, та відповідачем - Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як покупцем, укладено договір постачання продукції № 6/1-10, на виконання умов якого позивач в період з 06.02.2013 по 18.02.2013 поставив відповідачу, а відповідач прийняв, без будь-яких зауважень та заперечень товар, на суму 390 751,81 грн., що підтверджується видатковими накладними №141 від 06.02.2013, №160 від 08.02.2013, №174 від 13.02.2013, №175 від 13.02.2013, №178 від 13.02.2013, №184 від 14.02.2013, №185 від 14.02.2013, №194 від 15.02.2013, №195 від 15.02.2013, №202 від 18.02.2013. Однак, відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань поставлений позивачем товар оплатив лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 146 386,81 грн.

Як встановлено колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, позивач 14.03.2013 та 28.03.2013 надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка утворилась в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 16.01.2014, щодо оплати поставленого товару. Зазначені вимоги були отримані відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а - 22.03.2013 та за адресою: Київська область, Васильківський р-н, смт Глеваха, пров. Вишневий, 1 - 03.04.2013. Також позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки на оплату за договором від 16.01.2013, що підтверджується листом №07/420 від 02.12.2013 та фіскальними чеками поштової установи від 02.12.2014.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що при здійсненні часткової оплати заборгованості за поставлений позивачем товар, відповідач зазначав підставу оплати такої заборгованості саме рахунки на оплату, з посиланням на їх номери та дати.

Враховуючи викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором № 6/1-10 від 16.01.2013, щодо поставки відповідачу товару - поставив відповідачу товар, однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, товар поставлений позивачем оплатив частково, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 146 386,81 грн. і факт існування заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем, в порушення умов договору не було надіслано відповідачеві рахунки-фактур, на підставі яких має здійснюватись оплата за поставлений товар та строк оплати за договором не настав, оскільки, позивачем не виконано вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України та не надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості є безпідставними та спростовуються викладеним вище.

Також рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині стягненні з відповідача 11 735,30 грн. - пені та 2 347,06 грн. - 3% річних. Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/11613/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/11613/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11613/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.О. Зеленін