Постанова № 37182521, 10.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/123/14

10 лютого 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О. за участю:

представника позивача: Клочек Г.В.,

представника відповідача: Якимчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 10.01.2014 року №0001222251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 48343,00 грн., з яких: 48343,00 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.01.2014 року №0001232251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 52548,00 грн., з яких: 42038,00 грн. - за основним платежем; 10510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат по безтоварним операціям з контрагентом, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по таких операціям, до податкового кредиту в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з контрагентом, чим занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про відсутність первинних документів по господарським операціям позивача з контрагентом щодо придбання товару, що свідчить про нереальність відповідних операцій. Так, проведеною перевіркою позивача податковим органом не встановлено факту передачі товару від контрагента до позивача у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, сертифікатів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, які дали б можливість встановити рух товару від продавця (постачальника) до перевізника та до покупця, відтак, на думку податкового органу, операції із придбання товарів мали нереальний характер, а договори на придбання товарів укладені з контрагентом без мети настання реальних наслідків, отже не створюють будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також зазначені висновки податкового органу спираються на акт про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом контрагента позивача, за результатом якої, зокрема, суми податку на додану вартість контрагента позивача внаслідок їх не підтвердження були виключені з податкових зобов'язань, чим спричинено, на думку податкового органу, завищення суми податкового кредиту позивача. Таким чином, за результатом перевірки позивача зроблений висновок, що правочини позивача з контрагентом здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», а також про їх ненадання ревізору під час проведення перевірки є не тільки надуманим та суперечливим, а й безпідставним, оскільки в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентом. З таких підстав позивач просив суд скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. При цьому вважав за необхідне додатково пояснити суду щодо посилань податкового органу на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, що, на думку податкового органу, доводить фіктивність господарських операцій позивача, зазначивши, що згідно роз'яснення податкового органу, викладеного у листі Міністерства доходів і зборів від 19.09.2013 року №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей. За таких обставин, як стверджував представник позивача, висновки податкового орану зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, їх аналізу та дослідження, без надання належної оцінки усім обставинам, тому є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є підставою для скасування винесених спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що операції щодо отримання позивачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у вказаного суб'єкта господарювання. Враховуючи вищевикладене, угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ «С.П.А.С.» з вказаним суб'єктом господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними. В ході проведення перевірки позивача згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарів. Таким чином, перевіркою позивача встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відтак позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним підприємством-постачальником без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Так, внаслідок безтоварних операцій позивача із вказаним контрагентом, ТОВ «С.П.А.С.» завищено витрати за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 210188 грн., в результату чого занижено податок на прибуток на 48343 грн., а також встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на 42038 грн., з яких 24658 грн. - за серпень 2011 року та 17380 грн. - за вересень 2011 року. З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у зв'язку із грубим порушенням позивачем норм податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту, а тому є правомірними.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Згідно ухвали суду від 08.02.2014 року у судове засідання був викликаний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» - Парфенюк Валерій Анатолійович для надання свідчень стосовно операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар».

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» є юридичною особою, що зареєстрована 19.08.2010 року в Рівненському районному управлінні юстиції, з 20.08.2010 року взято на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.07.2011 року (свідоцтво №100342242 серія НБ №449587).

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є електромонтажні роботи.

Згідно Ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ №548511 виданої 07.10.2010 року позивачу надано право здійснювати діяльність щодо проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів (на даний час - Ліцензія серії АВ №593421 видана 06.04.2012 року).

У грудні 2013 року на підставі направлення від 09.12.2013 року №111/22-138 та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 09.12.2013 року №264, посадовою особою податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Кітіллар» в серпні, вересні 2011 року (акт перевірки №128/22-141/37154467 від 23.12.2013 року).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

п.44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011 року у сумі 48343 грн.;

п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42038 грн., в тому числі: за серпень 2011р. в сумі 24658 грн., за вересень 2011р. в сумі 17380 грн.

Як вже йшлося, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою не виявлено документів, по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету.

Висновок про безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» зроблено на тій підставі, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від вказаного контрагента до позивача. В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року від 07.08.2011 року №678/22-317/37268162. Вказаним актом перевірки податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року в розумінні пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. Тому, податковим органом зроблено висновок, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання. Внаслідок чого, податковий орган дійшов висновку, що сума податку на додану вартість 42038 грн. не підтверджена та виключена з податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», а витрати позивача на придбання товару у вказаного контрагента у сумі 210188 грн. - не підтверджені належними первинними документами, а тому виключені з валових витрат позивача за ІІІ квартал 2011 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток позивача на суму 48343 грн.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 10.01.2014 року №0001222251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 48343,00 грн., з яких: 48343,00 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.01.2014 року №0001232251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 52548,00 грн., з яких: 42038,00 грн. - за основним платежем; 10510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Як встановлено судом, у серпні та вересні 2011 року на підставі усної домовленості позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» протипожежні засоби та обладнання, а саме: фенілакс, ТПТ-3 (серт.№UA.1.016.0085384-09, ДСТУ EN 54), сповіщувач тепловий СП-103-2А2 Ех, сповіщувач димовий СП-2.1, сповіщувач ручний ИПР-1, сповіщувач ручний ИПР- Ех, оповіщувач світло-звуковий ОС3-12, оповіщувач світло-звуковий ОС3-Ех, оповіщувач світло-звуковий Джміль-1, оповіщувач світло-звуковий Гном-1, оповіщувач світло-звуковий ОС-1, оповіщувач світло-звуковий ОС-6.4, ППК Тирас-4П, Модуль МБИ-2, Акумулятор 7 Агод/12В, ИПБ «Гейзер» 1,5 , кабель JE-H (St)H Bd. FE 180/E30 1x2x0,8 , кабель 4х0,22 неекран, кабель ШВВП 3х1,5 , кабель 10х22, кабель ШВВП 2х75, коробка монтажна КМ-4, коробка розподільча КМЗ 2-26, кабельний канал 10х15, кабельний канал 40х20, 3006-К Поліетил. дебель з бурт.6х30, FD само різ г/к по дер. фосф. 3,5х35, стяжка СТ 100х2,5 , СПД 3 (серт. №UA 1.016.0016549-07, ДСТУ EN 54), СПД 3,2 (серт. №UA 1.016.0011681-07, ДСТУ EN 54), зажим універсал №1, модуль порошкового пожежогасіння «Спрут 12» на загальну суму 252229,54 грн., в тому числі ПДВ 42038 грн.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій оформлені видаткові накладні: №827 від 16.08.2011 року на суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,00 грн., №1110 від 31.08.2011 року на суму 27949,54 грн., в тому числі ПДВ 4658,26 грн., №1542 від 28.09.2011 року на суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00 грн., №1564 від 30.09.2011 року на суму 44280,00 грн., в тому числі ПДВ 7380,00 грн., які підписані представниками покупця та продавця.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» згідно з платіжними дорученнями: від 15.08.2011 року №431 на суму 120000,00 грн., від 06.09.2011 року №490 на суму 27949,54 грн., від 28.09.2011 року №538 на суму 60000,00 грн., від 17.10.2011 року №577 на суму 44280,00 грн.

Як пояснив у судовому засіданні свідок - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» Парфенюк В.А., з 2010 року його товариство займається діяльністю з виконання робіт та надання послуг у сфері протипожежної безпеки, для чого закупає відповідні матеріали та обладнання, яке використовується у господарській діяльності. На початку своєї діяльності, як зазначив свідок усіма питаннями будь якої господарської діяльності, укладення договорів, пошук підприємств з якими відбувались господарські операції, перевірка відомостей по таких підприємствах, Парфенюк В.А. займався особисто. Стосовно господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» свідок пояснив, що як він пам'ятає, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» зв'язався з ним по телефону після чергової проведеної профільної виставки відносно пожежного обладнання та запропонував поставку відповідного товару. Парфенюк В.А. зазначив, що враховуючи, що умови які запропонував контрагент були вигідними, позивач погодився на укладення усного договору. Співпрацювання із зазначеним контрагентом відбувалось близько 3-4 місяців, як зазначив свідок. На теперішній час позивач з контрагентом не співпрацює. Крім того, свідок зазначив, що на той час, зважаючи на початок діяльності фірми та обмежену кількість працюючого персоналу, отримував замовлений у контрагента товар, який доставлявся власними силами Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» та є малогабаритним за розмірами, особисто, що не викликало будь-яких ускладнень. При цьому, як пояснив свідок, частина товару відвантажувалась за адресою офісу (м. Рівне, вул. Київська, 36, оф. 13), а місткості з речовиною (вогнезахисне обробляння дерев'яних конструкцій) - на складське приміщення, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 45. При цьому Парфенюк В.А пояснив, що вибір вказаного контрагента основувався на економічно привабливих цінах на продукцію, широкий асортимент товару та пропозицію доставки замовлення силами постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», чим власне пояснюється відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки безпосередньо перевізник не залучався, а також інших документів на перевезення товару, оскільки відповідні витрати позивач не ніс, відповідно не відображав витрати на перевезення товару у бухгалтерському та оперативному господарському обліку товариства. Зі слів свідка, за домовленістю сторін поставка товару здійснювалась контрагентом безпосередньо до офісу позивача (місто Рівне, вулиця Київська, 36 будинок готелю «Турист») та до складського приміщення позивача, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та орендоване у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі договору оренди від 01.01.2011 року №б/н та прийнято в оренду по Акту прийому-передачі від 01.01.2011 року. При цьому представник позивача пояснив суду, що обумовлені угодою поставки протипожежні засоби є незначних розмірів, компактні та не вимагають спеціальних або особливих умов транспортування, а зважаючи на те, що витрати по доставці відповідних товарів лежать на контрагентові, у позивача відсутні документи по транспортуванню товару.

У підтвердження отримання позивачем відповідного товару від контрагента представник позивача надав суду копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.03.2009 року за №05.03.02-03/17343 та сертифікатів відповідності №040529 серії ВВ, що посвідчують відповідність даної продукції вимогам санітарного законодавства України та встановленим стандартам до їх якості, які супроводжували відповідний товар та були передані контрагентом разом з поставленою продукцією позивачу.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» податкові накладні: №27 від 15.08.2011 року на суму 120000,00 грн., в тому числі ПДВ 20000,16 грн., №51 від 31.08.2011 року на суму 27945,46 грн., в тому числі ПДВ 4657,58 грн., №60 від 28.09.2011 року на суму 60000,48 грн., в тому числі ПДВ 10000,08 грн., №71 від 30.09.2011 року на суму 44280,00 грн., в тому числі ПДВ 7380,00 грн.

Також, позивачем надані суду відомості про використання придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» у ході господарської діяльності в результаті проведення робіт та надання послуг з монтажу протипожежних засобів на конкретних об'єктах (приміщеннях).

Як зазначив у ході судового розгляду представник позивача, та вбачається з акта перевірки №128/22-141/37154467 від 23.12.2013 року витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», у сумі 210188 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат за ІІ-ІІІ квартал 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, а сума податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», у сумі 42038 грн. включена до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за серпень 2011 року у сумі 24658 грн. та за вересень 2011 року у сумі 17380 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» зареєстровано у місті Києві та здійснює діяльність з надання комерційних послуг, при цьому відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, або у процесі припинення у Єдиному державному реєстрі відсутні. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (серпень-вересень 2011 року) товариство наділене визначеним законом обсягом право- та дієздатності.

Як вбачається з акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 30.12.2011 року, тобто, на час проведення господарських операцій з позивачем вказаний контрагент мав статус платника податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Враховуючи момент виникнення спірних правовідносин, що передбачає період у часі охоплюваний здійснюваними господарськими операціями позивача з контрагентом, щодо спірних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють відповідні питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування валових витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За правилами пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними: №27 від 15.08.2011 року, №51 від 31.08.2011 року, №60 від 28.09.2011 року, №71 від 30.09.2011 року.

Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кітіллар», що стало підставою для формування позивачем складу операційних витрат та податкового кредиту.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу до акту перевірки від 07.08.2011 року №678/22-317/37268162 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кітіллар» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кітіллар» зобов'язане сплачувати даний податок до бюджету.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Тому, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011 року у сумі 48343 грн., а також вимог п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 42038 грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 24658 грн., за вересень 2011 року в сумі 17380 грн., є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 201,78 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 201,78 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 10.01.2014 року №0001222251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 48343,00 грн., з яких: 48343,00 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 10.01.2014 року №0001232251, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 52548,00 грн., з яких: 42038,00 грн. - за основним платежем; 10510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.А.С» із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 201 (двісті одна) гривня 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 лютого 2014 року.