Постанова № 37182490, 13.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 5023/438/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача- не з’явився;

відповідача- Закаблуков А.С. (довіреність від 27.01.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. №237Х/1-38) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року

за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Харківської філії, м.Харків

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м.Ізюм

про стягнення 1 310 128,61 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, в якому просив суд стягнути з відповідача 1105249,49 грн. основного боргу, 100965,15 грн. пені, 68230,33 грн. інфляційних витрат, 35683,64 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2012 року клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50%. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 9 місяців задоволено частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1105249,49 грн. основного боргу, 50482,57 грн. пені, 68230,33 грн. інфляційних витрат, 35683,64 грн. 3% річних. В стягненні 50482,57 грн. пені відмовити. Відстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці до 27.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2012 року відстрочено виконання вказаного рішення строком на 4 місяці.

05.12.2013 року позивач звернувся із заявою, в якій просив поновити строк для пред’явлення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року до виконання та видати дублікат наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року у зв’язку з відсутністю вказаного наказу у стягувача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку пред’явлення наказу від 10.04.2012 року у справі №5023/438/12 до виконання та видачу наказу від 10.04.2012 року відмовлено.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, поновити пропущений строк для пред’явлення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року по справі №5023/438/12 до виконання та видати дублікат наказу.

В судове засідання 06.02.2014 року позивач не з’явився, однак надіслав суду телеграму (вх.№1062) від 05.02.2014р, в якій розгляд апеляційної скарги просить відкласти у зв’язку з реорганізацією ДК «Газ України» та неможливістю явки повноважного представника в судове засідання, а також для всебічного повного розгляду всіх обставин справи та можливості подання додаткових матеріалів.

Згідно ч.2 ст.102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як свідчать матеріали справи, 27.01.2014 року Харківським апеляційним господарським судом винесена ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначено розгляд справи на 06.02.2014 року.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). Неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Апелянтом відповідні докази неможливості явки в судове засідання його представника суду не надано.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, приймає до уваги, що позивач (стягувач) належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, термін для відкладення розгляду даної справи відсутній, дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2012 року по справі №5023/438/12 видано наказ від 10.04.2012 року про стягнення з відповідача 1105249,49 грн. основного боргу, 50482,57 грн. пені, 68230,33 грн. інфляційних витрат, 35683,64 грн. 3% річних та 26202,57 грн. судового збору (а.с.7 т.2).

Наказ дійсний для пред’явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 11.04.2013 року.

03.07.2013 року позивач звернувся з заявою №31/10-4119 до відділу ДВС Ізюмського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу (а.с.8 т.2).

Виконавче провадження порушено постановою державного виконавця від17.07.2012р.( пояснення ВДВС - а.с.13,т.2).

Позивачем надано до матеріалів справи лист Відділу ДВС Ізюмського міськрайонного управління юстиції №14762 від 26.09.2013 року,в якому вказано, що 07.11.2012 року відділом ДВС отримано клопотання позивача про зупинення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області №5023/438/12 від 29.10.2012 надано відстрочку виконання рішення суду на 4 місяці (а.с.13 т.2).

07.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно до п.13 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.11 т.2).

30.11.2012 Ізюмською міською радою прийнято рішення №1489 про припинення Ізюмського комунального підприємства теплових мереж та створено ліквідаційну комісію відповідача (а.с.15 т.2).

Згідно наданого позивачем листа державної виконавчої служби від 26.09.2013р - 13.12.2012 року державним виконавцем, у зв’язку із прийняттям Ізюмською міською радою рішення про припинення відповідача, винесено постанову про поновлення виконавчого провадження відповідно до ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Також 13.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.49, ст.50,67 Закону України «Про виконавче провадження», копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до ліквідаційної комісії відповідача разом з виконавчим документом для подальшого його виконання.

28.12.2012 року рішенням Ізюмської міської ради №1598 скасовано рішення Ізюмської міської ради від 30.11.2012 року №1489 «Про припинення Ізюмського комунального підприємства теплових мереж шляхом ліквідації» та припинено повноваження ліквідаційної комісії (а.с.17 т.2).

21.10.2013 року позивач звернувся із заявою №31/10-4764 до відповідача та голови ліквідаційної комісії підприємства відповідача про повернення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року. Вказана заява отримана адресатами 24.10.2013 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як зазначає позивач, відповідач наказ господарського суду Харківської області не повернув, що стало підставою для звернення до суду з заявою про відновлення пропущеного строку та видачу дублікату наказу.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа №14762 Відділу ДВС Ізюмського міськрайонного управління юстиції від 26.09.2013 року, постанови ВДВС від 07.11.2012р про зупинення виконавчого провадження, державним виконавцем 17.07.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ним здійснювалися дії щодо виконавчі дії,отже наказ №5023/438/12 від 10.04.2012 року був пред’явлений до виконання стягувачем.

Таким чином, стягувачем не було пропущено строк, оскільки наказ було вчасно пред’явлено до виконання.

Також ст. 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при втраті наказу стягувачем до заяви про видачу дубліката наказу має бути додана довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред’явлено.

Отже, тільки за наявності вищевказаних обставин ГПК України передбачає можливість видачі дублікату наказу. Саме суд, при розгляді заяви стягувача з урахуванням того, що довідка стягувача є доказом, в силу вимог ст. 43 ГПК України, має оцінити наявність зазначених обставин і, в залежності від того існували чи не існували такі факти, вирішити питання видачі дублікату наказу.

До матеріалів справи позивачем надано довідку №31/10-5416 від 27.11.2013 року про втрату наказу господарського суду від 10.04.2012 року, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства.

У вказаному документі зазначено, що наказ господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р. у справі № 5013/438/12 втрачений, на виконання не пред’явлений.

Вказані обставини не відповідають дійсності. Як встановлено вище, наказ господарського суду пред’явлений стягувачем своєчасно до виконавчої служби для виконання рішення суду. ВДВС наказ був прийнятий на виконання. Стягувач не одержував після цього спірний виконавчий документ, отже відсутні підстави стверджувати, що він його втратив.

Згідно ч. 3 ст. 120 ГПК України при втраті наказу саме стягувачем ним надається відповідна довідка.

Крім того, у своїй заяві про відновлення пропущеного строку та видачі дублікату наказу №31/10-5510 від 02.12.2013 року позивач зазначає про те, що він звертався до ліквідаційної комісії Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про повернення наказу господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року, оскільки вказаний наказ знаходиться у відповідача.

Таким чином, оскільки наказ господарського суду Харківської області знаходиться у ліквідаційної комісії підприємства відповідача, а отже, він також не може вважатись втраченим стягувачем.

В судовому засіданні 06.02.2014р представник відповідача пояснив, що спірний наказ було надіслано відповідачем позивачу, але докази такого надіслання відсутні. Судова колегія вважає, що вказані пояснення не можуть бути прийняті до уваги судом через відсутність доказів, а також у зв’язку із тим, що вказані обставини не мають правового значення для розгляду заяви стягувача по суті.

З урахуванням викладеного, довідка №31/10-5416 не є належним доказом втрати наказу суду, оскільки видається у разі втрати наказу саме стягувачем, а не іншою особою.

Колегія суддів приходить до висновку, що ненадання доказів втрати виконавчого документа, передбачених ст.120 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред’явлення наказу до виконання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 14.01.2014 р. у справі № 5023/438/12 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв’язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року у справі № 5023/438/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 5023/438/12 підписано 11.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.