Рішення № 37182369, 14.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24273/13 14.02.14

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 136 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Максименко А.П. за довіреністю № 487 від 13.01.2014 р., Якусевич А.М. за довіреністю № 488 від 13.01.2014 р.

від відповідача: Башмаков К.О. за довіреністю № 9 від 31.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2013 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (відповідач) про стягнення 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 13.06.2013 р. по 13.11.2013 р.

Позов подано на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 р. № 84/02-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 06-04/02.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/24273/13 та призначено її розгляд на 27.01.2014 р. о 10:20 год.

13.01.2014 р. через відділ діловодства суд від представника позивача надійшов супровідний лист № 26-06/81 від 10.01.2014 р., яким на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2013 р. підтвердив, що крім даної справи у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, відсутні справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутні рішення цих органів з такого спору. Відповідно до наведеного супровідного листа позивач надав для залучення до матеріалів справи наступні документи: Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача (серія А01 № 452903), копію довідки АБ № 693871 з ЄДРПОУ стосовно позивача, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АГ № 880036) стосовно відповідача станом на 30.12.2013 р.

21.01.2014 р. через відділ діловодства суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені повністю, оскільки штраф в сумі 68000,00 грн. був сплачений відповідачем ще до подання позивачем позову до суду, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням № 2609 від 08.10.2013 р. Також, вимогу про сплату пені в сумі 68000,00 грн. за період з 13.06.2013 р. по 13.11.2013 р. відповідач вважає безпідставною з огляду на положення ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" про зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду, враховуючи при цьому, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 на даний час не набрало законної сили, оскільки було оскаржено позивачами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13 до апеляційного господарського суду та на даний час справа судом не розглянута.

21.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/24273/13 про стягнення 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені на підставі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 до вирішення Київським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 910/3995/13 про визнання недійсним та скасування наведеного рішення органу Антимонопольного комітету України.

27.01.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до яких, у зв'язку із сплатою відповідачем 08.10.2013 р. штрафу в сумі 68000,00 грн., позивач просив припинити провадження у справі № 910/24273/13 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 68000,00 грн. та стягнути з відповідача пеню в розмірі 68000,00 грн. за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12.

В судове засідання, призначене на 27.01.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. представники позивача надали усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих 27.01.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 21.01.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, подане ним 21.01.2014 р. через відділ діловодства суду. В судовому засіданні 27.01.2014 р. вирішено розглянути наведене клопотання відповідача в наступному судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.01.2014 р. оголошено перерву до 14.02.2014 р. об 11:40 год.

В судове засідання, призначене на 14.02.2014 р., з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 14.02.2014 р. представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням уточнень до позовної заяви, поданих 27.01.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 21.01.2014 р. через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 14.02.2014 р. відповідач не підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, подане ним 21.01.2014 р. через відділ діловодства суду, у зв'язку з чим дане клопотання судом не розглядалась. Разом з тим, за інформацією, внесеною до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", Київський апеляційний господарський суд 30.01.2014 р. виніс постанову у справі № 910/3995/13, якою апеляційну скаргу позивачів 1-9 у справі № 910/3995/13 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 - без змін.

В судовому засіданні 14.02.2014 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.02.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 р. № 84/02-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 06-04/02.12 (далі - Рішення АМК) визнано дії Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання; за вчинення вказаного порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

В Рішенні АМК було зазначено, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, а відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Також в Рішенні АМК було зазначено, що воно може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

Супровідним листом № 26-02/5328 від 29.12.2012 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію Рішення АМК Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 08.01.2013 р. підтверджується доданою до позовної заяви копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04073 11613483.

Як зазначив позивач у позовній заяві, останнім днем сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, є 11.03.2013 р. (оскільки 8, 9, 10 березня 2013 р. припадали на неробочі дні), втім відповідач не сплатив штраф у строк, визначений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, відповідач (Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс") скористався своїм правом відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та оскаржив Рішення АМК до Господарського суду міста Києва. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/3995/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (позивач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (позивач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (позивач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (позивач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (позивач-8), Фізичної особа-підприємця ОСОБА_6 (позивач-9), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 (повне рішення складено 12.06.2013 р.) в позові про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 910/3995/13 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду від 16.09.2013 р. у справі № 910/3995/13 касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 910/3995/13 повернуто скаржнику.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - Постанова від 26.12.2011 р. № 15), тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

З урахуванням вищенаведених положень позивач під час подачі позову до суду вважав підставним стягнення з відповідача пені за прострочення сплати останнім штрафу за період з 13.06.2013 р. (наступна дата після прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/3995/13) по 13.11.2013 р. включно.

Також під час подачі позову до суду позивач вважав, що сплата штрафу у розмірі 68000,00 грн. була прострочена відповідачем за період з 13.06.2013 р. по 13.11.2013 р. (154 дні), тож за його розрахунком розмір пені за вказаний період складав 157080,00 грн., проте з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, стосовно того, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, позивач станом на час звернення з позовом до суду просив суд стягнути з відповідача 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за період з 13.06.2013 р. по 13.11.2013 р.

Разом з тим, під час провадження у справі відповідач надав суду докази сплати ним штрафу в сумі 68000,00 грн. 08.10.2013 р., тобто ще до подання позивачем позову до суду, а саме: копії банківської виписки та платіжного доручення № 2609 від 08.10.2013 р. на суму 68000,00 грн. У зв'язку з наведеним, на думку відповідача, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього 68000,00 грн. штрафу позивачеві слід відмовити повністю.

Крім того, відповідач вважає безпідставними і позовні вимоги до нього в частині стягнення 68000,00 грн. пені за період з 13.06.2013 р. по 13.11.2013 р., враховуючи при цьому положення ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" про зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Відповідач, станом на час подачі ним до суду 21.01.2014 р. відзиву на позовну заяву, зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 не набрало законної сили, оскільки здійснюється його перегляд в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13.

Відповідно до поданих суду 27.01.2014 р. уточнень до позовної заяви, позивач підтвердив оплату відповідачем штрафу в сумі 68000,00 грн. 08.10.2013 р., втім зазначив, що фактично був повідомлений відповідачем про здійснення відповідної оплати листом від 30.12.2013 р. № 3454.

Тож за наведених обставин, позивач відповідно до наданих суду 27.01.2014 р. уточнень до позовної заяви просив суд припинити провадження у справі № 910/24273/13 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 68000,00 грн. та стягнути з відповідача пеню в розмірі 68000,00 грн. за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 р. № 84/02-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 06-04/02.12 на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Зазначене рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 01.08.2013 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04073 11613483, наявною в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 11.03.2013 р., оскільки 8, 9, 10 березня 2013 р. припадали на неробочі дні.

По матеріалам справи судом встановлено, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (відповідач), не погодилось з рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 р. № 84/02-П у справі № 06-04/02.12 та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" разом з іншими суб'єктами господарювання, відносно яких було винесено зазначене рішення, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2012 р. № 84/02-П у справі № 06-04/02.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/3995/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (позивач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (позивач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (позивач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (позивач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (позивач-8), Фізичної особа-підприємця ОСОБА_6 (позивач-9), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Оскільки оскаржуване рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, за яким Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" було визнаний особою, що вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 5 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, а також до якої у цьому ж зв'язку було застосовано штраф, приймалось у відповідності до вимог частини першої статті 48 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі № 910/3995/13 про визнання цього рішення недійсним, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.

Таким чином, з 05.03.2013 р. виконання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

10.06.2013 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі у справі № 910/3995/13 (повне рішення складено 12.06.2013 р.), яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС - Гарант Сервіс" (позивач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Плюс" (позивач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" (позивач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (позивач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" (позивач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопарк-сервіс 2005" (позивач-6), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-Гарант" (позивач-7), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудінвест" (позивач-8), Фізичної особа-підприємця ОСОБА_6 (позивач-9), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10) до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 910/3995/13 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10 у справі № 910/3995/13) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду від 16.09.2013 р. у справі № 910/3995/13 касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (позивач-10 у справі № 910/3995/13) на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 910/3995/13 повернуто скаржнику.

Разом з тим, матеріали даної справи містять докази оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 іншими позивачами у справі № 910/3995/13, а саме: позивачами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, які також не погодились із прийнятим судовим рішенням у справі № 910/3995/13 та звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Судом досліджено, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. апеляційну скаргу позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у справі № 910/3995/13, апеляційну скаргу позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13 суд залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 - без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 набрало законної сили 30.01.2014 р.

Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у справі № 910/3995/13, було встановлено та належним чином доведено факт законності та обґрунтованості зазначеного рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12, а тому зазначений факт не потребує доведенню при вирішенні даної справи.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: копії банківської виписки та платіжного доручення № 2609 від 08.10.2013 р. на суму 68000,00 грн., підтверджують, що 08.10.2013 р. відповідач сплатив штраф в розмірі 68000,00 грн., накладений Рішенням АМК, що не заперечується позивачем.

Враховуючи, що позов у даній справі був поданий позивачем до Господарського суду міста Києва 13.12.2013 р. (підтверджується реєстраційним штампом суду про одержання № 24273/13 від 13.12.2013 р.), суд прийшов до висновку, що предмет спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 68000,00 грн. штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, був відсутній до порушення провадження у справі № 910/24273/13, що в свою чергу тягне за собою відмову в позові в цій частині, а не припинення провадження.

При цьому судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 68000,00 грн. штрафу на підставі Рішення АМК. За цих же обставин, клопотання позивача про припинення провадження у справі № 910/24273/13 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 68000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з огляду на зупинення з 05.03.2013 р. виконання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/3995/13, повний текст якого складено 12.06.2013 р., в той час як фактичну сплату відповідачем штрафу в сумі 68000,00 грн. було здійснено тільки 08.10.2013 р., суд прийшов до висновку про те, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням АМК, у строк, який почав свій перебіг з 13.06.2013 р.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як встановлено, що відповідач здійснив оплату накладеного на нього рішенням АМК штрафу 08.10.2013 р.

З урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та поданих до суду уточнень позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 68000,00 грн. пені за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 68000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 1020,00 грн. (68000,00 грн. : 100 х 1,5 = 1020,00 грн.).

Позивач вважає, що за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. відповідачем прострочено 117 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вищевказаний період складає 119340,00 грн. (1020,00 грн. х 117 = 119340,00 грн.).

В той же час, позивач враховує обмеження, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, та визначає розмір пені в сумі 68000,00 грн. за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. та визнано його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає матеріалам справи.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68000,00 грн. за період з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. за прострочення сплати штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про сплату пені в сумі 68000,00 грн. за визначений останнім період, зокрема, у зв'язку з тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12 не набрало законної сили, так як фактично матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду даної справи по суті рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 набрало законної сили, не скасовано та є чинним.

Суд також взяв до уваги приписи підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15, відповідно до яких тривалість зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду, визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

У зв'язку з наведеними приписами підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 матеріалами справи підтверджується наступне:

- повне рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3995/13 було складено 12.06.2013 р., а отже з наступної дати - з 13.06.2013 р. фактично було поновлено виконання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 84/02-П від 27.12.2012 р. у справі № 06-04/02.12, а рівно обов'язок відповідача сплатити штраф, накладений на нього наведеним рішенням АМК;

- апеляційна скарга позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у цій справі була прийнята до провадження постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р.; постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у справі № 910/3995/13, апеляційну скаргу позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 у справі № 910/3995/13 суд залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/3995/13 - без змін, а отже зупинення нарахування пені в даному випадку, пов'язаному з переглядом рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3995/13, відбувалось в період часу з 25.11.2013 р. по 30.01.2014 р.

Наведене, в свою чергу, свідчить, що визначений позивачем період стягнення пені з 13.06.2013 р. по 08.10.2013 р. знаходиться поза межами вищенаведеного періоду зупинення нарахування пені, а рівно доводи позивача стосовно прострочення відповідачем сплати штрафу за рішенням АМК у визначений позивачем період є підставними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 136000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2720,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 1 ст. 49 ГПК України).

При цьому в ході розгляду даного спору по суті судом встановлено, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", до того ж, в порушення частини 8 статті 56 наведеного Закону України не надіслав до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, зокрема, приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2720,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; ідентифікаційний код 35210739), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/рахунок 31114106700003, МФО 820019 в УДК у Дарницькому районі м. Києва, код ЗКПО 26077885.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; ідентифікаційний код 35210739), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 2720,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2013 р.

Суддя Гумега О.В.