Рішення № 37182281, 14.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16815/13 14.02.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»Простягнення 8 278,77 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явивсяВід відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (далі - відповідач) про стягнення 8 278,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.09.2013 р.

13.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого, останній заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.

19.09.2013 р. через канцелярію суду надійшов витяг з інформацією по полісу №ВЕ/395138 з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2013 р. у справі № 910/16815/13 призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

15.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали по справі №910/16815/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10472/13-54 від 25.12.2013р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, тому ухвала суду залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2014 р. провадження у справі №910/11711/13 поновлено, розгляд справи призначено на 31.01.2014 р.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Куркотової Є.Б. на лікарняному, справу №910/16815/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. суддею Прокопенко Л.В. справу №910/16815/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2014 р.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. справу №910/16815/13 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б., у зв'язку з її поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. суддею Куркотовою Є.Б. справу №910/16815/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2014р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026406483, яке отримано останнім 05.02.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 р. між АТ «СК «АХА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір страхування наземного транспорту №3047600, за яким позивач страхує майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

13.12.2010 р. о 13 год. 43 хв. на перехресті Прибалтийського проїзду та виїзду з Вільнюського кварталу, в м. Славутич, було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В даному випадку ДТП сталося з вини обох водіїв, що підтверджується постановою Славутицького міського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі №3-15/2011, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів. Тобто, Славутицьким міським судом Київської області встановлено вчинення адміністративного правопорушення обома учасниками ДТП.

Відповідно до рахунку №1512 від 15.12.2010 р., складеного ФОП ОСОБА_3 (СТО), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження у ДТП, становить 8 416,47 грн.

14.12.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Страховим актом №2010/U/OMDO1008/UIA917 від 24.12.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталося 13.12.2010 р. о 13 год. 43 хв. на перехресті Прибалтийського проїзду та виїзду з Вільнюського кварталу, в м. Славутич, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 8 278,77 грн.

На підставі страхового акту №2010/U/OMDO1008/UIA917 від 24.12.2010 р. позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 8 278,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №27233 від 28.12.2010 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 278,77 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ДТП, в результаті якого було заподіяно шкоду автомобілю «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталося з вини як водія зазначеного автомобілю (страхувальник за Договором), так із вини ОСОБА_2

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Таким чином, розмір частки відшкодування завданої власнику автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.

При визначенні цього розміру суд виходить із безпосереднього змісту постанови Славутицького міського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі №3-15/2011, а також приймає до уваги той факт, що даною постановою встановлено вину обох учасників у вчинені правопорушень, передбачених однією статтею КУпАП (ст. 124 КУпАП).

Отже, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2 становить 50 відсотків. Учасниками судового процесу не надано обґрунтованих пояснень стосовно іншого ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобілю марки «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно із полісом №ВЕ/3959138.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Chevrolet», реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВЕ/3959138, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою №РГ/01008/10/4 від 12.07.2011 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 139,39 грн., яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0411206641991, була отримана останнім 19.07.2011 р.

Останній відповіді на заяву не направив, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують оцінений розмір завданої шкоди, транспортному засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, тобто оскільки позивачем не надано доказів проведення автотоварознавчого дослідження пошкоджень зазначеного транспортного засобу, проте суд відзначає наступне.

Норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, обов'язку відшкодувати шкоду.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України №910/5734/13 від 19.08.2013 р.

При цьому, маючи на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 р. у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, попередню оплату якої покладено на відповідача, з огляду наявності у останнього заперечень з приводу розміру відновлювального ремонту.

15.01.2014 р. до Господарського суду м. Києва надійшли матеріали по справі №910/16815/13 разом зі супровідним листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №10472/13-54 від 25.12.2013р., в якому останній зазначив, що оплата за проведення судової експертизи не надійшла, тому ухвала суду залишається без виконання, матеріали справи повертаються до суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, неможливість проведення судової експертизи, зумовлена невиконанням відповідачем покладеного на нього ухвалою суду обов'язку з її оплати, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем іншого розміру вартості відновлювального ремонту ніж наведений позивачем, оскільки спростування позовних вимог повинно має бути обґрунтовано певними доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 8 416,47 грн., до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 8 278,77 грн., а ступінь вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП становить 50%.

Полісом №ВЕ/3959138 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/3959138 розміри лімітів, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також встановлену судом ступінь вини ОСОБА_2, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 3 629,38 грн. (8 278,77 грн. * 50% вини ОСОБА_2 - 510,00 грн. франшизи).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 3 629,38 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, оф. 109; код ЄДРПОУ 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 3 629 (три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2014 р.