Ухвала суду № 37182108, 10.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р.Справа № 816/5589/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача - Килимник О.С.

представника відповідача 1 - Скабука Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. по справі № 816/5589/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж"

до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області

про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизаж", звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, в якому просить:

- скасувати рішення Полтавської митниці №806010000/2013/000059/2 від 30.04.2013 про коригування митної вартості;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області повернути з Державного бюджету надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 13997,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до специфікації №1 до контракту на поставку товару № 1/2013 від 29.01.2013 року загальна вартість партії товару на умовах FCA м. Мелец (Польща) склала 18710,19 польських золотих. Позивачем оплату товару вартості товару здійснено згідно з рахунком - проформою та відповідно до вартості товару зазначеного у наданих продавцем прейскурантах, тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, оскільки підприємством було надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 13997,01 грн., то вказана сума підлягає поверненню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 51, 53-55, 57, 59, 61 МК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Зазначив, що позивачем, як під час митного оформлення, так і під час консультації з митним органом було надано встановлені законом документи, які підтверджують задекларовану підприємством вартість товарів. В свою чергу, митним органом під час визначення митної вартості товару було необґрунтовано застосовано резервний метод для визначення вартості товару без застосування послідовно визначених законом методів.

Відповідачі надали письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники ТОВ "Дизаж" та Полтавської митниці підтримали свої правові позиції по справі.

Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, просив розглянути справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 29.01.2013 року між ТОВ "Дизаж" (покупець) та Blek-Meble Spolka z o.o (Польща) (продавець) укладено контракт № 1/2013. Згідно із пунктів 1.1, 2.1, 2.2 цього договору продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та здійснити оплату за меблі в асортименті відповідно до умов контракту та специфікації до нього. Ціна на товар встановлюється у польських злотих по оптовим цінам виробника меблів на умовах поставки EXW ВRW Mielec Інкотермс 2010. Ціна товару вказується у фактурі-проформі, яка є основою для складання специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

Згідно із п. п. 1.2 контракту №1/2013 від 29.01.2013 року, сторони домовилися, що покупець буде здійснювати перепродажу товару на території України. Продаж товарів не на території вказаній у п. 1.2, згідно п. 1.3, можливий тільки після отримання письмової згоди продавця. Враховуючи наведене, позивач фактично обмежений умовами контракту в правах щодо використання оцінюваних товарів, оскільки не може використати оцінювані товари інакше, як для перепродажу, і ніяким іншим чином не використовувати його.

Згідно специфікації №1 до контракту № 1/2013 від 29.01.2013 року позивачем отримано партію товару - меблі дерев'яні, з ДСП ламінованих, МДФ, з елементами зі скла, металу, пластику у розібраному стані (в комплекті з монтажними аксесуарами згідно інструкцій по монтажу) для житлових кімнат, та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, подано митну декларацію № 806010000/2013/004790 від 23.04.2013 року та інші документи. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 18710,19 польських злотих, а з коригуванням - 47752,31 грн.

Для митного оформлення було подано наступні документи: контракт № 1/2013 від 29.01.2013 року та специфікацію №1 від 28.03.2013 року до контракту № 1/2013 від 29.01.2013 року, рахунок - фактуру №2013/EXW05/000120 від 11.04.2013 року, меморіальний ордер, документ, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів № 18.04/01 від 18.04.2013 року, прайс-листи виробника товарів.

При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 МК України.

30.04.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 806010000/2013/000059/2, яким на підставі застосування 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 46407,35 польських злотих (сума вартості за одиницю 19,4413).

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із позовом про його скасування та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 13997,01 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів прийнято Полтавською митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених під час виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як було встановлено під час судового розгляду, надані позивачем під час митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, зокрема, згідно наданого меморіального валютного ордеру №2 від 08.04.2013 року про сплату 46379,38 грн. вказано про оплату рахунку-проформи 2013/FREX/000047, в той час, як позивачем було надано рахунок - фактуру "Faktura Eksportowa 2013/EXW05/000120" від 11.04.2013 року.

В зв'язку з чим митний орган вказує, що в матеріалах, наданих для митного оформлення товару, наявна невідповідність наданих документів в якості підстав проведення оплати товару та документів на підставі яких оплата була фактично проведена.

Під час судового розгляду справи представник митного органу зазначив, що у зв'язку з ненаданням позивачем вказаного у меморіальному валютному ордері рахунок-проформу 2013/FREX/000047, Полтавська митниця була позбавлена можливості перевірити факт сплати позивачем вартості товару, який підлягав митному оформленню.

Крім того, за наслідком проведеної перевірки правильністю визначення митної вартості товару митним органом було встановлено, що відповідно до п. 2.1 та п. 5.2 контракту №1/2013 від 29.01.2013 року та Faktura Eksportowa 2013/EXW05/000120 від 11.04.2013 року, поставка товару здійснюється на умовах EXW ВRW Mielec Інкотермс 2010, проте, в митній декларації №806010000/2013/004790 заявлено, що товар поставляється на умовах FCA Mielec.

Як встановлено під час судового розгляду, зміни до контракту №1/2013 від 29.01.2013 року щодо поставки товару на умовах FCA Mielec Інкотермс 2010 зазначені у специфікації №1 до контракту №1/2013 від 29.01.2013 року, яка є невід'ємною частиною даного контракту.

В свою чергу, згідно положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Колегія суддів зазначає, що позивач, забезпечивши навантаження товару на транспортний засіб, виконав вимоги п. 3.1.2 договору з надання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом №15.04/01 від 15.04.2013 року. В свою чергу, як зазначив під час судового розгляду представник позивача, витрати з навантаження ніс продавець товару і їх включено до фактурної вартості товару відповідно до умов поставки FCA, що підтверджено листом Blek-Meble Spolka z o.o (Польща).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем під час митного оформлення не було повідомлено вищенаведену інформацію.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем під час митного оформлення не було надано всіх необхідних для підтвердження митної вартості документів, не включено до митної вартості товарів необхідні складові, а умови контракту передбачають обмеження прав покупця.

Як зазначив під час судового розгляду представник контролюючого органу, у зв'язку з вищенаведеним, Полтавською митницею було проведено консультацію з декларантом стосовно рівня ціни товару та з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.

Під час консультацій декларанта, відповідно до вимог ч. 3 ст.53 МК України, було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме прайс-листи виробника товару.

На виконання вимог митного органу, позивачем було надано "Cennik eksortowy", який за твердженням декларанта є прас-листом від 01.04.2013 року.

В свою чергу, митний орган зазначив, що вказаний документ складений польською мовою без перекладу, який не містить умов поставки, при цьому назва товару зазначена в ньому (абревіатура) не відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі та заявлена до митного оформлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про невиконання позивачем в повному обсязі вимог щодо надання додаткових документів.

Як зазначив під час судового розгляду представник митного органу, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення процедури митного оформлення обставини, митну вартість було скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

В свою чергу, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 25.02.2013 №100270000/2013/194811, оскільки товари, перелічені у даній ВМД, мають ті ж характеристики, як і ті, що були подані позивачем до митного оформлення.

Колегія суддів зауважує, що згідно твердженнями митного органу, останній не мав можливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, враховуючи наявність обмежень прав покупця, а використані позивачем відомості не підтверджені документально. Саме тому митницею застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості на підставі наявної інформації в Центральній базі даних митних оформлень. Витяг з програмно-інформаційного комплексу «Цінова інформація при визначенні митної вартості» за своїм змістом та формою відповідає тій інформації, яка міститься та використана митним органом під час прийняття рішення про коригування митної вартості.

В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про неправомірне неврахування контролюючим органом під час визначення митної вартості товару даних на ідентичні товари, які вже були задекларовані Київською міжрегіональною митницею згідно митних деклараціях Міндоходів від 08.04.2013 №№100250000/2013/052899, 100250000/2013/052903, 100250000/2013/052905, 100250000/2013/052909, оскільки вказану інформацію позивачем не було надано митному органу під час митного оформлення та консультацій, або впродовж 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Крім того, як зазначив під час судового розгляду представник митного органу, згідно вказаних декларацій відправником товарів є «Black Red White», а імпортером товарів виступає ПрАТ «БРВ- Київ», яке згідно довідкової інформації з мережі Інтернет (копія додається) є єдиним офіційним представником компанії «Black Red White», при цьому «Black Red White» є головним акціонером ПрАТ «БРВ-Київ».

Згідно ч. 16 ст. 58 МК України встановлено, що для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Стаття 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлює наступні критерії пов'язаності осіб, зокрема, будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них (п. «d»).

Враховуючи наведене, митний орган зазначив, що оскільки ціна товару, згідно декларацій на які посилається позивач, сформована для єдиного та офіційного представника в Україні - ПрАТ «БРВ-Київ», базується на відносинах пов'язаності осіб та не є ціною, що сформована при вільних умовах торгівлі, в зв'язку з чим, не підпадає під критерій «дійсної вартості», оскільки не відповідає критеріям звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведеного контролюючим органом коригування митної вартості товару за резервним методом, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення є законними та обґрунтованим.

Щодо заявлених позивачем вимог щодо повернення з Державного бюджету України надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 13997,01 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року (далі - Порядок № 618).

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що під час розгляду справи не було встановлено факту надмірної сплати позивачем коштів, та останнім не було надано доказів на підтвердження факту звернення до митного органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності визначеної ним під час митного оформлення вартості товару, та незаконності прийняття митним органом оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року по справі №816/5589/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. по справі №816/5589/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж" до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.