Постанова № 37182008, 04.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 804/174/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріФедуркіній А.В.; за участю представників: від позивача- від відповідача - Федоренко Р.В.; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 року приватне підприємство "Ресурс-Імпорт" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій.

Ухвалою суду від 10.01.2014 р. було відмовлено у відкритті провадження за позовною вимогою про визнання протиправним висновку акту перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Ресурс-Імпорт"(код 32815761) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 28.02.2013р., згідно з документами наданими СУ фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області", складеного Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, стосовно:

- визнання нереальною господарської діяльності ПП "Ресурс-Імпорт";

- невизнання сум задекларованих податкових зобов'язань ПП "Ресурс-Імпорт".

В частині інших позовних вимог, а саме:

2. визнати протиправною бездіяльність Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з не видання за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 податкових повідомлень-рішень;

3. визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

- із зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ПП "Ресерс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761;

- щодо невизнання показників податкової звітності ПП "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761;

4. зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області видати податкові повідомлення-рішення за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761, відкрито провадження по справі №804/174/14, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2014р.

28.01.2014р. сторони в судове засідання не з'явились, в зв'язку з чим розгляд справи перенесено на 04.02.2014 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та діями податкового органу щодо проведення перевірки, так як податковий орган з порушенням діючого законодавства склав акт від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Ресурс-Імпорт»(код 32815761) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 28.02.2013р., згідно з документами наданими слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області», в якому викладені недостовірні відомості, оскільки первинні документи підприємства, як вказано в акті перевірки, досліджено не в повному обсязі. Слідчій, за постановою якого була проведена перевірка вилучив у позивача його первинні документи в повному обсязі, але передав їх до податкового органу в недостатній кількості для остаточних висновків про дотримання приватним підприємством «Ресурс-Імпорт» податкового законодавства. Позивач вказує на те, що висновки працівників податкової інспекції щодо нереальності операцій здійснених приватним підприємством "Ресурс-Імпорт" у своїй господарській діяльності не підтверджені жодним доказом та не визначено актом і те, які саме необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, у кого відсутні такі умови та для досягнення яких результатів. Також податкова не вказала, які саме маються ознаки порушення порядку займання господарською діяльністю та ознаки, що така діяльність не є господарською. Таким чином, позивач вважає, що рішення Дніпродзержинської ОДПІ, що ПП «Ресурс-Імпорт» не мало права на формування доходів(витрат)/податкових зобов'язань(податкового кредиту) по операціях з підприємствами покупцями/постачальниками та те, що Дніпродзержинська ОДПІ не визнала суми задекларованих позивачем податкових зобов'язань, а нарахування податку на прибуток підприємства, як встановлено податковим органом здійснено на підставі того, що всі ті товари і послуги, які підприємство отримало за перевіряємий період, є безоплатною фінансовою допомогою, позивач вважає не законним та таким, що суперечить одне одному та не відповідає чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. Звернув увагу суду на колізію, яка вбачається з акту перевірки, а саме на те, що враховуючи, згідно припущень податкової, що товари-роботи не поставлялись і не оплачувались, в свою чергу банк з рахунків підприємства за ці товари-послуги провів оплату постачальникам, що унеможливлює отримання підприємством безоплатної фінансової допомоги у вигляді тих самих, товарів-робіт, що не поставлялись, а якщо підприємство отримувало безоплатну допомогу у вигляді товарів-послуг, то операції вже були реальними.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.35, ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. Однак, 04.02.2014р. надав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного:

ПП «Ресурс-Імпорт» зареєстровано як юридична особа 19.03.2004 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32815761, місцезнаходження: Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул., Сировця, буд.46, 51921 та взято на податковий облік до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що згідно постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Дніпропетровській області капітана податкової міліції Волошина О.О, на підставі наказу від 06.11.2013р. № 488 Дніпродзержинською ОДПІ з 23.10.2013 року по 20.11.2013 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства «Ресурс-Імпорт» (код 32815761) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 28.02.2013р., згідно з документами наданими СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, по результатам якої складений акт від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761., яким встановлено наступні порушення:

- п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.3.1, п 5.1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п5.3.9. п.п 5.3 ст.5 Закону

України від 28.12.194р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), 14.1.13 п. 14.1 ст.14, п. 135.1 ст.135, п.135.2 ст.135, п. 137.1 ст.137, 135.5.4 п.135.4 ст.135, п.п. 134.1.1 п. 134, п.138.2, п. 138.4,п.п 138.8.1п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI на загальну суму 28895720грн. в тому числі: 4 квартал 2010 року на загальну суму - 448060 грн.; 1 квартал 2011 року на загальну суму - 788542 грн.; 2 квартал 2011 року на загальну суму - 2559112 грн.;3 квартал 2011 року на загальну суму - 2935525 грн.; 4 квартал 2011 року на загальну суму - 5027813 грн.; 1 квартал 2012 року на загальну суму - 4105951 грн.; 2 квартал 2012 року на загальну суму - 3634817 грн.; 3 квартал 2012 року на загальну суму - 5381460 грн; 4 квартал 2012 року на загальну суму - 4014440 грн.

- п.1.6 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п 7.2.3 п.7.2, п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п. 1.3 ст.1, п. 6.4. ст.6, п.п 7.2.1, п.п 7.2.3, п.п 7.2.4 п.7.2, п. 7.3. ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4. п.п 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та 14.1.36. п.п. 14.1.56, п.п 14.1.191, п.п 14.1.231 п.14.1, ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755 в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 20939 грн., у тому числі за лютий 2013року у сумі 20939грн.

- в зв'язку з відсутністю банківських виписок руху валютних коштів по валютним рахункам, ВМД та інших документів, які підтверджують здійснення зовнішньоекономічної діяльності за весь перевіряє мий період суцільним порядком, неможливо здійснити перевірку ПП «Ресурс-Імпорт» суцільним порядком та зробити висновки щодо дотримання вимог валютного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

- встановлені порушення чинного законодавства: розділ II, розділ III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого

наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ)»

За результатами перевірки з урахуванням п.86.9 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалося.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача та з тим, що позивачу за результатами перевірки зменшено валові витрати з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також не визнано показників податкової звітності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок призначення перевірок та порядок їх проведення органами державної податкової служби визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових документів, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. Податкового кодексу України)

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати (86.1 Податкового кодексу України).

В даному випадку, як встановлено судом, контролюючим органом дотримано усіх вище зазначених норм права, зокрема, спірна перевірка проводилась згідно рішення керівника податкового органу, з підстав визначених законом (постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Дніпропетровській області) і в межах кримінального провадження.

Згідно із п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Водночас, з огляду на те, що норма п. 86.9 ст. 86, пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, суд вважає, що задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з не видання за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 податкових повідомлень-рішень та зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області видати податкові повідомлення-рішення за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761, буде являтись втручанням в роботу суб'єкта владних повноважень та перешкоджанням податковому органу у здійсненні ним своїх повноважень та виходить за межі правового поля.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ПП "Ресерс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761; щодо невизнання показників податкової звітності ПП "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761, то слід зазначити таке:

відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року (надалі Закон N 334/94-ВР, норми якого були чинні на момент виникнення спірний правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно ст. 5 Закону N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України) вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що податковий орган під час перевірки позивача використовував первинну документацію приватного підприємства "Ресурс-Імпорт", яка була вилучена у підприємства згідно протоколу обшуку.

З аналізу наданих позивачем документів, що стосуються господарських операцій, які були предметом перевірки, суд прийшов до висновку, що первинні документи, що опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами оформлювались в рамках виконання умов договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки з акту перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 не вбачається порушення щодо складання таких документів; договори мали реальний характер, оплата по ним відбулась.

Таким чином, висновки податкового органу про нереальність отримання ПП «Ресурс-Імпорт» від його контрагентів товарів, робіт та послуг відповідно до договорів не доведені належним чином та спростовуються документально, оскільки приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Зі змісту норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такий договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому ПП «Ресур-Імпорт» не може нести відповідальність за порушення чинного законодавства третіми особами, якщо вони мали місце.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, станом на дату складання Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області спірного акту перевірки, податковий орган не був наділений законодавцем ні повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ні повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам положень статей Цивільного кодексу України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів та не довів обґрунтованості своїх дій щодо зменшення зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ПП "Ресерс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761 та щодо невизнання показників податкової звітності ПП "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за №1486/135/04-03-22-03-08/32815761.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що рух активів ПП «Ресурс-Імпорт», а саме: понесені позивачем витрати на оплату товарів-послуг пов'язані з підготовкою, організацією та веденням власної господарської діяльності, а також послуги отримані від контрагентів в подальшому використані позивачем в межах його господарської діяльності, що надає йому право формування валових витрат по зазначеним в акті операціям, а тому дії податкової щодо зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Ресурс-Імпорт» за актом перевірки від 27.11.2013р. за №1486/135/04-03-22-03-08/32815761 є протиправними та не відповідають чинному законодавству України.

На момент здійснення операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали статус платників ПДВ та право виписувати податкові накладні.

Як зазначено вище, відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів податковим органом жодних зауважень висловлено не було.

А отже, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не наддав, в судове засідання двічі не зявився. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача щодо визнання протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області- із зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ ПП "Ресерс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761; щодо невизнання показників податкової звітності ПП "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за №1486/135/04-03-22-03-08/32815761 є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне адміністративний позов приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій задоволити частково адміністративний позов.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

- із зменшення валових витрат з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761;

- щодо невизнання показників податкової звітності приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" за актом перевірки від 27.11.2013р. за № 1486/135/04-03-22-03-08/32815761.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук