Постанова № 37181079, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року № 826/1140/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ КОН Д"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602207 та №0000612207 від 22.01.2014р.,

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "ЛІ КОН Д" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602207 та №0000612207 від 22.01.2014р.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 13.02.2014р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт №1/2207/31282883 від 08.01.2014р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: (1) п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України, п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 621 362,00 грн.; (2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 617 203,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 22.01.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000602207, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 655 706,00 грн., з яких 621 362,00 грн. за основним платежем, та 34 344,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000612207, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 699 296,00 грн., з яких 617 203,00 грн. за основним платежем, та 82 093,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у перевіряємий період, слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат коштів сплачених на користь ТОВ «Еколенд» і ТОВ «Клімат Простор» на підставі господарських договорів укладеними такими суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді, оскільки витрати за правочинами, укладені позивачем з даними контрагентами не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

В основу висновків податкового органу взято надані до перевірки документи по взаємовідносинам з ТОВ “Клімат Простор”, а саме, договір, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, які, на думку перевіряючих, не містять в собі вихідну інформацію щодо надання послуг, а у підприємства відсутні звіти про надання послуг з відображенням виду послуг, періоду, місця надання послуг, обсягу форми наданих послуг, ступінь їх деталізації, тобто підприємством не доведено реальність наданих послуг, та не доведено зв'язок просування з господарською діяльністю.

Відносно господарських відносин з ТОВ “Еколенд”, то перевіряючими під час перевірки зроблено висновок, що акт приймання-передачі агентських послуг не містить детального опису складу та обсягу господарських операцій, та не зазначено конкретні види робіт та їх конкретна ціна.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість або валових витрат є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Втім, податковим органом в акті перевірки не встановлено та в судовому засіданні належними доказами не доведено, що господарські операції позивача з ТОВ «Еколенд», і ТОВ «Клімат Простор» не мали реального характеру.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з ТОВ «Еколенд» і ТОВ «Клімат Простор». Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Крім того, обставини справи спростовують доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, що вбачається з наступного.

Так, відносно доводів податкового органу щодо недоліків актів приймання-передачі агентських послуг, складених між позивачем та ТОВ “Еколенд”, то суд вважає їх безпідставними, оскільки складені акти мають всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Стосовно доводів відповідача про відсутність звітів за наслідками наданих агентських послуг від ТОВ “Клімат Простор”, то складання вказаних звітів не регламентовано ані Податковим кодексом України, а не главою 31 Господарського кодексу України, а тому в силу статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодав?ством, позивач не зобов'язаний складати звіт?и за фактом надання агентських послуг, якщо інше не передбачен?о самим договором між сторонами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація до правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Еколенд» і ТОВ «Клімат Простор» у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за такими правочинами, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 22.01.2014р. №0000602207 та №0000612207.

Судові витрати у розмірі 487,20 грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д» (код ЄДРПОУ 31282883, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (літ. А) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій