Постанова № 37180998, 14.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року № 826/19579/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 21.01.14р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт 11.11.2013р. № 2247/26-58-22-02-18/36676934 (надалі – акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме :

-п. 138.1 ст.138, п.138.10 ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753321грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1063107грн., у тому числі за II- IV. кв. 2011 року в розмірі 565285 грн., за 2012 рік у сумі 497822 грн.

- пп. 164.2.19 п.164.2 ст.164, пп. "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (зі змінами га доповненнями) в частині заниження податку на суму 1540,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновків викладених у акту перевірки Рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.11.13р. за № 14961/10/26-58-22-02-11 викладено висновки перевірки у наступній редакції :

Проведено перевіркою встановлено допущення позивачем порушень -п. 138.1 ст.138, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за II-IV кв. 2011 року на суму 753 321,00грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 017 884,00грн., у тому числі за II- IV. кв. 2011 року в розмірі 520 062,00 грн., за 2012 рік у сумі 497 822,00 грн.

У зв’язку із встановленням допущення позивачем податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення , а саме:

від 02.12.2013 №0000252202 яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 753 321,00грн.

від 02.12.2013 №0000262202 яким збільшено суму зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 266 795,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1 017 884,00грн. та штрафні санкції в розмірі 248 911,00грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями–рішеннями вважає їх протиправними у зв’язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо часткової підставності позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Центродрук" укладено договір № 14-7/11 від 14.07.2011 року, відповідно до змісту якого ТОВ „Центродрук" зобов’язувалось надавати позивачу послуги друку поліграфічної продукції, підготовки та розсилки клієнтам замовника поштових повідомлень щодо кредитної заборгованості та інших документів згідно відповідного завдання , яке містить інформацію про види, обсяги та ціну послуг, що надаються замовнику.

На виконання умов договору,позивачем перераховано кошти та отримано послуги по вказаному договору, а понесені витрати віднесено до валових витрат.

Як вбачається із змісту акту перевірки та наданих сторонами пояснень підставою для винесення спірних рішень слугувало, в тому числі встановлення перевіркою віднесення позивачем до валових витрат, витрати (друкарські послуги, послуги з конвертування, поштові послуги) понесені для забезпечення діяльності ЗНВПІФ "ПРІМОКОЛЕКТ ВЕНЧУРНИЙ ФОНД - 1" та пов'язані з господарською діяльністю фонду, який знаходяться в управлінні ТОВ „КУА „Прімоколект-Капітал" покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, повинні відшкодовуються за рахунок активів такого фонду та не підлягають віднесенню до складу витрат ТОВ „КУА „Прімоколект-Капітал".

У даному випадку з такими висновками податкового органу суд погодитись не вправі виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та Корпоративні інвестиційні фонди)" компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Статтею 22 цього ж Закону встановлено, що активи пайового інвестиційного фонду перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону на компанію з управління активами накладаються обмеження щодо здійснення визначених Законом операцій з активами та цінними паперами ІСІ, якому така КУА надає послуги з управління активами. Так, зокрема, Законом також передбачено, що Компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права укладати від імені ІСІ договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише ним особисто.

На виконання Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", пункту 8 розділу XI Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, рішенням від 02.07.2002 року N 196, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2002 року за N 600/6888, затверджено Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування (далі - Положення).

Відповідно до п. 1,3. Положення, встановлено вичерпний перелік витрат, що можуть відшкодовуватися/сплачуватися за рахунок активів ІСІ та зазначено, що інші виграти, не передбачені пунктом 1.1 цього Положення, а також витрати, що перевищують розмір, установлений пунктом 2.10 (а саме 5% середньорічної вартості чистих активів) цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Враховуючи наведене, компанія з управління активами (надалі - КУА) здійснює такі витрати, які не входять в вищенаведений перелік та/або перевищують вищевказаний ліміт, задля ІСІ (фонду), вони, згідно зі ст. 138 Податкового Кодексу України, становлять витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування її основної діяльності.

За таких обставин витрати що понесла КУА для здійснення діяльності з управління активами, без якої управління активами фонду, зокрема венчурного, неможливе, є витратами її основної діяльності і підлягають включенню до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування без будь яких обмежень.

Відповідно пп. 153.13.10 п. 153.13 ст. 153 Податкового кодексу України, положення пункту 153.13 не поширюються на операції з управління активами інститутів спільного інвестування фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Оскільки норми Кодексу не визначають будь яких особливостей при оподаткуванні прибутку КУА, тому при оподаткуванні прибутку КУА діють загальні норми даного Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а зокрема: витрати операційної діяльності та інші витрати визначені Кодексом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення; зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з чим, варто зауважити, що Законом також визначено порядок затвердження регламенту діяльності ІСІ, відповідно до якого визначається порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, що відшкодовуються за рахунок активів такого фонду. Внутрішнє положення про визначення розміру винагороди Компанії з управління активами у відповідності до зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2004 р. за N 42/8641 «Положення про компанію з управління активами ІСІ та юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність з управління активами пенсійних фондів», може встановлювати будь-який порядок та розмір винагороди КУА, що не перевищує розміру, встановленого Положенням і встановлювати перелік витрат, який не може виходити за рамки встановлені Положенням, тобто дані аналогічні обмеження щодо витрат, також додатково врегульовано на рівні внутрішньої документації суб'єкта господарювання.

Крім того слід зазначити, що склад активів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "ПРІМОКОЛЕКТ ВЕНЧУРНИЙ ФОНД - 1" становлять боргові зобов'язання, набуті шляхом укладення відповідних договорів відступлення права вимоги (цесії).

А тому, ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», яке діє від власного імені за рахунок та в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "ПРІМОКОЛЕКТ ВЕНЧУРНИЙ ФОНД - 1", що набув статусу нового кредитора, зобов'язаний здійснювати всі необхідні організаційні заходи та дії, пов'язані із переуступленням права вимоги, а саме проводити надсилання письмових повідомлень інформативного характеру, у тому числі шляхом використання поліграфічної продукції, яке являється складовою процесу відступлення права вимоги.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до таких витрат на придбання поліграфічних послуг від ТОВ „Центродрук" на підстав зазначеного вище договору, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того підставою для донарахування позивачу зобов’язань з податку на прибуток підприємств слугувало встановлення перевіркою віднесення позивачем до складу витрат у 4 кв.2011 року суму 3 014 461,79 грн. - компенсація витрат, що перевищила 5% від середньорічної вартості чистих активів Фонду за 2011 рік не підтверджені відповідною первинною документацією.

Так зокрема як вбачається із змісту акту перевірки та не заперечується позивачем, до перевірки не надано не надано первинні документи, що підтверджують понесені витрати Фондом, їх склад та розмір, які перевищили 5% середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року.

В обґрунтування позивних вимог, позивачем вказується на те, що правомірність віднесення до валових витрат компенсації витрат, що перевищили 5% від середньорічної вартості чистих активів Фонду за 2011 рік було предметом дослідження попередньої перевірки, якою не встановлено порушень законодавства, а тому позивачем до перевірки така документація не надавалась.

Слід зауважити, що не заважаючи на численні вимоги суду така документація не була надана позивачем і до матеріалів справи, без зазначення поважних причин чому така не може бути надана.

Натомість позивачем додано копію акту про результати документальної планової перевірки ТОВ „КУА „Прімоколект-Капітал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.09р. по 30.09.11р. за № 716/22-1/36676934 складеного працівниками Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва ДПС України, яким на переконання позивача встановлено правомірність формування ним витрат у 4 кв.2011 року суму 3 014 461,79 грн. - компенсація витрат, що перевищила 5% від середньорічної вартості чистих активів Фонду за 2011 рік

Дослідивши вказаний акт перевірки, суд не вправі погодитись із доводами позивача, оскільки із змісту такого вбачається, що предметом дослідження такої перевірки було дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.09р. по 30.09.11р., а отже 4-й квартал 2011 року податковим органом не досліджувався і правомірність формування позивачем валових витрат у такому, перевіркою не встановлювалось.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивачем як до перевірки так і суду не надано жодної первинної документації в підтвердження правомірності формування валових витрат у 4-му кварталі 2011року на 3 014 461,79 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України до складу витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому відповідно до п. 44.6 ст.44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 44 ПК України, визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Як встановлено судом вище, позивачем як до перевірки так і під час адміністративного оскарження результатів такої перевірки первинну документацію що підтверджують понесені Фондом витрати, їх склад та розмір, які перевищили 5% середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року не надавались.

Вказана обставина зокрема підтверджується складеним актом ненадання документів від 05.11.2013 № 2957 / 26-58-22-02-18/36676934, поданими позивачем запереченнями від 19.11.2013 № 01-19-11/213 (вх. від 20.11.2013 № 31979/10/зп) та доповненнями до заперечень від 21.11.2013 № 01-21-11/13 (вх. від 21.11.2011 № 32230/11) на акт перевірки від 11.11.2013 № 2247/26-58-22-02-18/36676934, а також наявними матеріалами справи.

За таких обставин та у відповідності до норм податкового законодавства суд приходить до переконання, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати понесені Фондом у 2011рокі на суму 3 014 461,79 грн., оскільки такі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а тому спірні податкові повідомлення рішення у цій частині скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від №0000262202 від 02.12.13р. в частині донарахування зобов’язань з податку на прибуток в сумі 746 799,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 497 822,00грн. та штрафні санкції в розмірі 248 911,00грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій