Постанова № 37180857, 14.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року № 826/20141/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська трансмісійна група»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними дій та скасування наказу

На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач або податковий орган) про визнання протиправними дій та скасування наказу.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність спірного наказу, оскільки таким призначено проведення позапланової перевірки без наявних не те підстав. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 28.01.14р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Начальником Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 31.10.13р. винесено Наказ № 818 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариств з обмеженою відповідальністю «Європейська трансмісійна група» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибутк за період з 01.07.11р. по 31.07.11р. та з 01.12.11р. по 31.12.11р. по взаємовідносинах з ТОВ «Тартел», на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного наказу працівниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 19.11.13р. за № 1536/26-53-22-05-21/35726973.

Позивач вважає протиправним дії податкового органу щодо призначення позапланової перевірки у зв'язку із відсутністю підстав передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України для проведення документальної позапланової перевірки, тому просить скасувати такий наказ та визнати протиправними дії податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Статтею 79 Податкового кодексу України безпосередньо визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому відповідно п. 79.3. ст.. 79 цього Кодексу присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вирішуючи питання наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, відповідно, для прийняття наказу про призначення такої перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Як свідчать наявні матеріали справи податковим органом було скеровано письмовий запит про надання інформації № 1951/120/26-53-22-05-11 від 19.07.13р.

Отримання вказаного запиту позивачем не заперечується, однак вказується на те, що відповідь на такий було подано до податкового органу у встановлені строки та у повному обсязі.

Натомість з наданих представником позивача пояснень вбачається, що лист не містив усіх відомостей щодо запитуваної інформації та підтверджуючих документів.

Саме ненадання у відповіді на письмовий запит запитуваної інформації та підтверджуючих документів слугувало підставою для призначення позапланової перевірки позивача.

Як зазначалось вище, не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для призначення позапланової перевірки. Разом з тим надання неповної інформації на такий запит є також підставою для призначення позапланової перевірки.

Наведені фактичні обставини справи у повній мірі спростовують доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу підстав для призначення позапланової перевірки.

Крім того, як зазначалось судом вище, позивач вважає протиправними дії податкового органу що полягали у викладені у акті перевірки міркувань з приводу «фіктивності» безтоварності правочинів а також відображення таких висновків у податкові базі взаємовідносин з платниками податків.

З даного приводу суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Жодними своїми діями у зв'язку з складення вищезазначеного акту, Відповідач не порушив будь-яких прав та не спричинив виникнення будь-яких обов'язків для Позивача, а отже, даний акт не породжує правовідносин, що можуть бути предметом судового реагування.

Аналізуючи наведені доказів та норми чинного законодавства, в їх сукупності суд керуючись внутрішнім переконанням погоджується з доводами податкового органу щодо законності та правомірності дій щодо проведення перевірки позивача, та не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій