Рішення № 37180480, 13.02.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2014 року Справа № 913/125/14

Провадження №8/913/125/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", м. Ізмаїл Одеської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Метекспорт", м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 43020 грн. 20 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 38242,50 грн., 3% річних за період з 30.03.2013 по 26.12.2013 у сумі 854,96 грн. та пені у сумі 3922,74 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду та купівлі-продажу металобрухту №76 ОУИ, укладеного між сторонами 28.02.2013.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільної сплати основного боргу – різниці від вартості розрахункової ваги металу.

У зв’язку з надходженням позову 13.01.2014 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/125/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 30.01.2014 до 13.02.12014 – у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До судового засідання, призначеного на 13.02.2014 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих.№ЮС-203 від 11.02.2014).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;41-42).

Виходячи з викладеного, суд керується наступним.

Оператор поштового зв’язку повернув до суду рекомендовані поштові відправлення, які містять ухвали суду від 13.01.2014 – про порушення провадження у справі та від 13.02.2014 – про відкладення її розгляду, з доданням до них довідок "за даною адресою не проживає".

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав м. Лисичанськ, вул.Гайдара,78 Луганської області (а.с.3-6), що також підтверджується: витягом з ЄДР №17992883 від 21.01.2014 (а.с.31-35), - на яку судом були спрямовані вищезгадані ухвали.

За таких обставин суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

28.02.2013 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) у простій письмовій формі укладено договір підряду та купівлі-продажу металобрухту №76 ОУИ, згідно якому замовник передає для розбирання на металобрухт, а підрядник приймає це судно, яке перебуває у процесі списання з балансу замовника, а саме: баржу УДП-С-1533 (паспортна вага – 300 тон) (далі – основний засіб), для розбирання на металобрухт у строки, визначені цим договором, з подальшим придбанням підрядником отриманого в результаті такого розбору брухту у власність. Основний засіб перебуває у порту Ізмаїл (п.1.1).

Замовник зобов’язується передати підряднику основний засіб для розбирання за умови внесення покупцем завдатку у строки та у розмірах, передбачених п.5.2 (п.2.1), що підтверджується шляхом складання протоколу приймання-передавання (п.2.3).

Перехід права власності на металобрухт, отриманий в результаті розбирання основного засобу, від замовника до підрядника оформлюється актом приймання-передавання металобрухту, підписаного сторонами (п.4.1).

Ціна закупки металобрухту, отриманого в результаті розбирання основного засобу, становить 1350,00 грн. (без ПДВ) за 1 тону, з урахуванням вартості розбирання та здавання на металобрухт (п.5.1).

Для забезпечення належного виконання зобов’язань за договором підрядник впродовж 2-х банківських днів від дня підписання цього договору вносить на поточний рахунок замовника завдаток у сумі 300000,00 грн. (п.5.2).

Впродовж 14-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передавання основного засобу підрядник сплачує різницю від вартості залишкової розрахункової вартості металобрухту, визначеного замовником згідно паспортним даним основного засобу, за відрахуванням зносу корпусу судна та ваги демонтованого обладнання та внесеного завдатку (п.5.3), при цьому належним доказом сплати цих коштів є платіжне доручення з оригінальною відміткою банку (п.5.4).

Роботи з розбирання основного засобу повинні бути закінчені не пізніше 30.05.2013 (п.5.6), після чого сторони складають акт приймання-передавання металобрухту у власність підрядника (п.5.7).

У випадку порушення своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.7.1).

Договір набирає чинності від дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.10.1) (а.с.16-20).

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором позивач надав до справи наступні документальні докази:

протокол №1533 приймання-передавання баржі УДП-С-1533 від позивача – на користь відповідача від 15.03.2013 (а.с.23);

акт про визначення залишкової ваги баржі УДП-С-1533, яка становить 258,30 т (а.с.22);

рахунок-фактуру №ГУИ-58/1 від 28.02.2013 – про сплату відповідачем завдатку у сумі 300000,00 грн. (а.с.10);

рахунок-фактуру №ОУИ-105 від 04.04.2013 – про сплату відповідачем вартості металобрухту у сумі 38242,50 грн. (а.с.11).

Цей спір виник з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач не заперечує факт оплати відповідачем вищезгаданого рахунку №ГУИ-58/1 від 28.02.2013 на суму 300000,00 грн., але він же не вжив заходів до оплати рахунку-фактури №ОУИ-105 від 04.04.2013 на суму 38242,50 грн..

З метою спонукання відповідача до його оплати позивач 30.07.2013 за вих. №ЧМ-807 спрямував на адресу відповідача претензію на вказану суму (а.с.21), факт отримання якої відповідач не спростував та не заперечив.

Враховуючи, що відповідач не сплатив основний борг, позивач нарахував на нього:

3% річних за період з 30.03.2013 по 26.12.2013 у сумі 854,96 грн. (а.с.12);

пеню за період з 30.03.2013 по 30.09.2013 у сумі 2737,74 грн. (а.с.37), - які просить стягнути з відповідача.

Суд зазначає, що позивач з невідомих причин у резолютивній частині позовної заяви просить стягнути пеню у сумі 3922,74 грн. (а.с.3-6).

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов’язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), а згідно ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами, має змішаний характер, а саме: підряду та купівлі-продажу.

З обставин справи та предмету спору вбачається, що предметом спору є заборгованість відповідача з оплати кінцевої вартості металобрухту, а не підрядних робіт, а тому при вирішенні спору суд керується приписами чинного законодавства щодо договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач неналежним чином поставився до виконання умов договору, - тобто припустився порушення зобов’язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку суми пені у розмірі 2737,74 грн. (а.с.37), позивач дотримався приписів чинного законодавства щодо її нарахування, - але з невідомих причин просить суд стягнути її у сумі 3922,74 грн., а тому пеня підлягає стягненню у сумі 2737,74 грн.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується приписами ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково – на загальну суму 41835,20 грн. (38242,50 грн. + 854,96 грн. + 2737,74 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: 1673,11 грн.; сплати решти судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,547-549,610-614,623-625,632,655,662,691-692 Цивільного кодексу України, ст. 20,173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Метекспорт" - про стягнення 43020 грн. 20 коп. – задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Метекспорт", ідентифікаційний код 33388721, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Гайдара, 78 Луганської області, - на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", ідентифікаційний код 01125821, яке знаходиться за адресою: місто Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28 Одеської області, - основний борг у сумі 38242 (тридцять вісім тисяч двісті сорок дві) грн. 20 коп., 3% річних у сумі 854 (вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 96 коп., пеню у сумі 2737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1673 (одна тисяча шістсот сімдесят три) грн. 11 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 17 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа