Вирок № 37179361, 17.02.2014, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/393/14-к

Номер провадження 1-кп/623/78/2014

ВИРОК

іменем України

17 лютого 2014 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя - Герцов О.М.

секретар - Бобриш М.С.

з участю прокурора Кучерявченко Г.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюму, українця, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, який мешкає за адресою; АДРЕСА_1ідн. НОМЕР_1

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 249 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

відповідно до обвинувального акту від 27.01.2014 р., ОСОБА_1, 02 січня 2013 року, в період часу з 21 години до 22 години, знаходячись на річці «Оскіл» в с. Червоний Оскіл Ізюмського р-ну, в порушення вимог Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 року, п. 11.14., «порядку здійснення любительського та спортивного рибальства» затвердженого постановою КМУ № 1126 від 18.07.1998 року, та «Правил любительського і спортивного рибальства та інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціально використання водних живих ресурсів, при здійсненні любительського і спортивного рибальства» № 19 від 15.02.1999 року, використовуючи дерев'яний човен та самостійно виготовлений ним пристрій для лову «Павук», зібраний з сітки та держака, який відноситься до промислового засобу лову, заборонений під час здійснення любительського рибальства, незаконно, виловив 101 031 штуку риби виду верховодка(уклія), вартістю 17 грн., за одну, чим заподіяв біоресурсам рибогосподарських водних об'єктів України матеріальний збиток на суму 1717527 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_1, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України, тобто незаконне зайняття рибним промислом.

27 січня 2014 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Кучерявченко Г.В. була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно такої угоди ОСОБА_1 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 249 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК України у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 3 400 грн., а також відшкодування ним збитків завданих кримінальним правопорушенням в сумі 1 717527 грн.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного: обвинувачений без застереження визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 472, 474 КПК України суд -

з а с у д и в :

Затвердити угоду від 27 січня 2013 року про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Кучерявченко Г.В.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 3 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Харківській області збитки сумі 1 717527 грн. на р/р Червонооскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області р/р 33115331700275, код ЄДРПОУ УДК 37283992 МФО 851011.

Судові витрати відсутні.

Речові докази відсутні

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду О.М.Герцов