Ухвала суду № 37178092, 12.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3144/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Гайсинська ОДПІ звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по штрафних санкціях 127068,35 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що за ФОП ОСОБА_3 рахується заборгованість перед бюджетом по штрафних санкціях, нарахованих за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі в розмірі 127068,35 грн. Оскільки підприємець у визначені строки добровільно не сплачує суму податкового боргу, просили стягнути її в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області та перебуває на обліку в Гайсинській ОДПІ, як платник податків з 25.05.2013 року (а.с.3,4-5).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.01.2007 року по 30.06.2010 року, Гайсинською ОДПІ складено акт за №1951/1700/НОМЕР_1 від 06.10.2010 року. Перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637.

За наслідком перевірки податковим органом 08.10.2010 року прийнято рішення №0000012308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 127068,35 грн. (а.с.6). За результатами судового оскарження постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року, залишеного без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовлено (а.с.7-8).

З метою погашення податкового боргу Гайсинською ОДПІ сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 28 від 24.04.2013 року, яка отримана останнім 03.05.2013 року (а.с.10).

Як свідчать матеріали справи, внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем станом на час звернення до суду рахується заборгованість перед бюджетом штрафних санкціях у розмірі 127068,35 грн., нараховані за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі. Зазначене підтверджується довідкою про наявність заборгованості станом на 03.07.2013 року (а.с.11) та даними облікової картки платника податків (а.с.9). Доказів сплати даної заборгованості на час розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п. 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.175 цієї ж статті визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням податкового органу від 08.10.2010 року, скористався правом судового оскарження, проте у задоволенні його вимог в судовому порядку відмовлено, відтак існуюча сума боргу є узгодженою та підлягає сплаті.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що питання про наявність підстав для залишення даного позову без розгляду вже було предметом розгляду, в тому числі апеляційним судом. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє також доводи апелянта в цій частині та зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили в розумінні ст. 254 КАС України, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 255 КАС України). З огляду це висновки і мотиви суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі від 12.09.2013 року, не підлягають повторній оцінці або перегляду в даному випадку.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.