Постанова № 37178088, 12.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року 09:30 № 826/20641/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві

до

Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс»

про

стягнення заборгованості у розмірі 4313434,23 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» (далі по тексту – відповідач, ПАТ «Київспецтранс») про стягнення заборгованості у розмірі 4313434,23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов’язано позивача до 11 січня 2014 року подати додаткові докази, а відповідача, протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративний справі, подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

13 січня 2014 року позивачем через канцелярію суду подано витребувані судом документи, а 17 січня 2014 року відповідачем подано заперечення проти позову.

За результатами вивчення поданих відповідачем заперечень та доданих на їх обґрунтування документів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2014 року справу призначено до судового розгляду на 29 січня 2014 року.

У судове засідання 29 січня 2014 року з’явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував частково, у зв’язку з проведенням суб’єктом господарювання часткової оплати податкових зобов’язань.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

11 лютого 2014 року відповідачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПАТ «Київспецтранс» зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 травня 1997 року та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2013 році у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов’язання по сплаті названого податку станом на 16 грудня 2013 року визначене у розмірі 4313434,23 грн.

Так, відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість №9014517614 від 19 березня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 353775,00 грн., №9022174259 від 19 квітня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 527057,00 грн., №9029296985 від 20 травня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 584135,00 грн., №9036562773 від 20 червня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 563243,00 грн., №9043816490 від 19 липня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 457755,00 грн., №9051530244 від 19 серпня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 610317,00 грн., №9058859256 від 19 вересня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 482814,00 грн., №9066558250 від 21 жовтня 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 508539,00 грн. та №9074526147 від 19 листопада 2013 року, згідно якої сума нарахованого податку, що підлягає сплаті становить 500540,00 грн. Також відповідачем подано уточнюючі декларації у березні та травні 2013 року, згідно з якими збільшено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у березні 2013 року на 87,00 грн. та зменшено відповідне зобов’язання у травні на 8447,00 грн.

Крім того, відповідачем частково сплачено суму податку за лютий 2013 року, що стало підставою для заявленя до стягнення суми у розмірі 87394,23 грн.

Проте, у строки, визначені податковим законодавством, суми податку, визначені у податкових деклараціях, до бюджету перераховані не були, що і спричинило подання даного позову.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації, якими відповідачем було підтверджено розмір податкових зобов’язань зі сплати податку на додану вартість, подані платником податків до податкового органу у період з березня по листопад 2013 року.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми податку на додану вартість.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до приписів статті 203 Податкового кодексу України платники податку на додану вартість визначають базу оподаткування зазначеним податком та протягом 20 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подають до податкового органу податкову декларацію, в якій визначають суму податкового зобов’язання, що підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Проте, відповідач покладені на нього обов’язки щодо сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість не виконав, що й зумовило виникнення податкової заборгованості.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов’язання оскарженню не підлягає.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання наведених положень Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі м. Києва платнику податків надіслано першу податкову вимогу №1/2088 від 06 липня 2009 року, яка отримана відповідачем 15 липня 2009 року, та другу податкову вимогу №2/2531 від 14 серпня 2009 року, яка отримана платником 04 вересня 2009 року.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1. названої статті під органом стягнення слід розуміти державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 ПК України закріплює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18 пункту 2.1. статті 20 ПК України.

При цьому пунктами 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перевіряючи обґрунтованість визначених позивачем сум заборгованості по податку на додану вартість, суд зважає на таке.

Як вбачається зі змісту заперечень, наданих відповідачем, останній визнає невиконання покладених на нього обов’язків щодо сплати податкових зобов’язань по податку на додану вартість у розмірах, визначених у податкових деклараціях. Проте, з огляду на проведення часткової сплати грошових коштів, на підтвердження чого надано платіжні доручення, відповідач просив позов задовольнити частково.

Разом з тим, представник позивача наполягаючи на задоволенні позову у повному обсязі зазначив, що грошові кошти, перераховані відповідачем, зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про правомірності зарахування позивачем коштів, отриманих від платника податків у період з липня по жовтень 2013 року в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у попередні податкові періоди, незважаючи на призначення платежів, зазначених у платіжних дорученнях.

Враховуючи викладене, а також доведення позивачем існування у відповідача заборгованості по сплаті податкового зобов’язання по податку на додану вартість, не сплаченого у порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» (04208, м. Київ, пр-т Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) на користь бюджету заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4313434 (чотири мільйони триста тринадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 23 коп. на р/р 34129999700008, одержувач УДКСУ у Подільському районі м. Києва, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37975298.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко