Ухвала суду № 37176036, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15526/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Акціонерний комерційний банк «Європейський» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Акціонерний комерційний банк «Європейський» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що звернувшись до відповідача із заявою щодо виплати решти суми в якості відшкодування за вкладом, отримав відмову від ФГВФО у зв'язку із пропуском строку для такого звернення, про існування якого позивачу не було відомо. Просив суд визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування коштів за її вкладом з підстав, викладених в листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №02-036-2615/13 від 11.04.2013 року; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо відшкодування коштів, належних ОСОБА_2, в сумі 13 611, 05 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між Акціонерним комерційним банком «Європейський» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу «Європейський добробут преміум» №2635.28.980.38292 від 10.10.2008 року, предмет якого сторони визначили у п. 1.1 цього договору наступним чином: «Вкладник передає, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок (далі - «Рахунок») грошові кошти у сумі, передбаченій п. 3.1. цього Договору, (далі - Вклад) на умовах цього Договору та з видачею Вкладнику на підтвердження внесення Вкладу виписку з Рахунку».

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 19.08.2009 року №489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський» постановлено з 21.08.2009 року відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації АКБ «Європейський», а також призначено ліквідатора АКБ «Європейський».

За твердженнями позивача, сума вкладу за договором станом на початок процедури ліквідації банку становила 163 611,05 грн.

Надалі, ОСОБА_2 було отримано від ФГВФО через АТ «Брокбізнесбанк» грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. в якості гарантування суми за вкладом.

З метою отримання решти суми за вкладом позивач звернувся до ФГВФО, який листом від 11.04.2013 року №02-036-2615/13 повідомив, що адміністративною радою ФГВФО було прийнято рішення від 21.08.2012 року №27 про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 200 000,00 грн. та поширення його дії на банки, що перебувають у стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, зокрема - АКБ «Європейський». Та проінформовано, що останнім днем, коли вкладники АКБ «Європейський» мали право звертатися до ФГВФО щодо виплати їм відшкодування, було 31.12.2012 року, чим фактично відмовлено позивачу у відшкодуванні решти суми за вкладом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Нормативно-правовим актом, що станом на момент виникнення спірних правовідносин регулював засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, є Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 року №2740-ІІІ (надалі - Закон №2740).

Відповідно до ст. 30 Закону №2740 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

Ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону. На підставі одержаного від ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог статті 4 цього Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам. Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними (ст. 31 Закону №2740 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 32 Закону №2740 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.

На виконання вимог положень Закону №2740 адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб від 12.02.2002 року №2 (надалі - Положення №2), що діяло станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, п. 4 розділу І Положення №2 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної законодавством гарантованої суми за вкладами у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

При цьому, ліквідатор учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (далі - Список), із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Положення, за формою, встановленою в додатку 1. Список складається за станом на день настання недоступності вкладів. Протягом періоду виплат ліквідатор може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників. У разі збільшення гарантованої суми відшкодування та прийняття адміністративною радою Фонду рішення про поширення його дії на вкладників банків, філій іноземних банків, яким здійснюються виплати відшкодувань, ліквідатор має надати до Фонду додатковий Список вкладників із зазначенням сум до збільшеної гарантованої суми (п. 2 розділу ІІ Положення №2 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, ФГВФО у відповідь на звернення від 12.02.2013 року, яке надійшло до відповідача 26.03.2013 року, листом від 11.04.2013 року №02-036-2615/13 повідомив позивача, що адміністративною радою ФГВФО було прийнято рішення від 21.08.2012 року №27 про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 200 000,00 грн. та поширення його дії на банки, що перебувають у стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, зокрема - АКБ «Європейський». При цьому, вказано, що останнім днем, коли вкладники АКБ «Європейський» мали право звертатися до Фонду щодо виплати їм відшкодування, було 31.12.2012 року.

Як вбачається зі змісту рішення адміністративної ради ФГВФО від 21.08.2012 року №27, яке зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 29.08.2012 року за №1452/21764 та опубліковано у газеті Голос України №168 (5418) субота, 08.09.2012 року (надалі - Рішення №27), копія якого наявна у матеріалах справи, вирішено збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів ФГВФО до 200 000 грн. (п. 1 Рішення №27) та встановлено поширити дію цього рішення на банки, що перебувають в стадії ліквідації на день прийняття цього рішення, перелік яких наведено у додатку до цього рішення (п. 2 Рішення №27) (серед яких у додатку до вказаного рішення, зокрема, зазначено АКБ «Європейський»). Крім того, у п. 3 Рішення №27 передбачено, що вкладники банків, що перебувають в стадії ліквідації, відповідно до зазначеного у пункті 2 переліку банків мають право звертатися до ФГВФО за отриманням відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 31 грудня 2012 року.

З огляду на те, що Рішенням №27, яке було оприлюднено у загальнодоступному засобі масової інформації та зареєстровано у Міністерстві юстиції України, встановлено порядок отримання відшкодування коштів за вкладами у межах 200 000,00 грн., включаючи відсотки, саме до 31 грудня 2012 року, а позивач звернувся до ФГВФО після спливу встановленого строку, що не спростовано представником позивача під судового розгляду справи, суд дійшов висновку про правомірність відмови позивачу у відшкодуванні решти суми за вкладом, а саме: у розмірі 13 611, 05 грн.

Крім того, посилання відповідача щодо невідповідності положень Рішення №27 положенням Закону №2740 та Положення №2 (в редакціях, що діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин) є необгрунтованим, оскільки Рішення №27 не є предметом оскарження в даній адміністративній справі. В контексті з викладеним, слід зазначити, що позивачем (його представником) не надано суду доказів скасування Рішення №27, а, відтак, можливо дійти висновку про те, що Рішення №27 на момент розгляду даної справи у суді є чинним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.