Постанова № 37174321, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року № 826/18393/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндохоів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування Наказу, податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндохоів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування Наказу, податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, а також на відсутність у податкового органу підстав для призначення та проведення позапланової перевірки, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

В судове засідання 21.01.14р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ст.. 128 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Начальником Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндохоів у м. Києві винесено Наказ № 11 від 06.06.13р. про призначення проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МТК Трейд» за період з 01.03.13р. по 31.03.13р. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Наказу працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндохоів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячі та спортивні майданчики» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МТК Трейд» за період з 01.03.13р. по 31.03.13р. За результатами перевірки складено акт від 20.06.13р. за № 86/22.2-10/37095763 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 440 673,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндохоів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.13р. за № 0005962202 яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 550 841,25грн. в тому числі за основним платежем в сумі 440 673,00грн. та штрафні санкції в розмірі 110 168,25грн.

Позивач вважає вказаний наказ про призначення перевірки, дії податкового органу по проведенню перевірки а також винесене податкове повідомлення-рішення протиправними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З приводу заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової перевірки та винесення наказу про призначення такої, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вирішуючи питання наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, відповідно, для прийняття наказу про призначення такої перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Як свідчать наявні матеріали справи податковим органом було скеровано письмовий запит про надання інформації № 11946/10/15.5-23 від 20.05.13р.

Отримання вказаного запиту позивачем не заперечується, однак вказується на те, що відповідь на такий було подано до податкового органу у встановлені строки та у повному обсязі.

Натомість з наданих представником позивача пояснень та матеріалів справи, вбачається, що такий лист-відповідь не містив усіх відомостей щодо запитуваної інформації та підтверджуючих документів.

Саме ненадання у відповіді на письмовий запит запитуваної інформації та підтверджуючих документів слугувало підставою для призначення позапланової перевірки позивача.

Як зазначалось вище, не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для призначення позапланової перевірки. Разом з тим надання неповної інформації на такий запит є також підставою для призначення позапланової перевірки.

Наведені фактичні обставини справи у повній мірі спростовують доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу підстав для призначення позапланової перевірки, та протиправності дій щодо проведення позапланової перевірки, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як свідчать наявні матеріали справи, позивач також просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.13р. за № 0005962202, що було винесено за результатами перевірки.

Відповідно до обставин викладених у акті перевірки, підставою для винесення спірного рішення слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «МТК Трейд», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «МТК Трейд» 15.03.13р. укладено договір купівлі-продажу спортивно-тренажерного обладнання № 17, відповідно до змісту якого ТОВ «МТК Трейд» зобов'язувалось поставити позивачу товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються Специфікацією №1, що є невідємною частиною договору.

В підтвердження товарності вказаного правочину позивачем до матеріалів справи додано копії видаткових накладених № ТР-0000038 від 18.03.13р. , № ТР-0000037 від 25.03.13р. , акти приймання-передачі товару № 38 від 18.03.13р. та № 37 від 25.03.13р., а також податкові накладні № 1 від 18.03.13р. та №2 від 25.03.13р.

В підтвердження здійснення розрахунку з ТОВ «МТК Трейд» по вказаному договору позивачем додано копію акту- звіряння взаємних розрахунків №1 від 31.03.13р.

Разом з тим дослідивши надані позивачем матеріали, не можливо встановити реальність виконання сторонами свої зобов'язань.

Так зокрема відповідно до п. 3.3 Договору вартість такого товару становила 2 644 039,88грн. в тому числі ПДВ на суму 440 673,31грн., при цьому оплата вартості товару може бути здійснено покупцем після отримання товару, але не пізніше 365 днів з отримання такого товару (п. 6.2 Договору), товар вважається переданим покупцю з дати підписання видаткової накладної.

При цьому із змісту вказаного договору не можливо встановити, де знаходився такий товар, яким чином та куди він перевозився, а також ким був прийняти та оглянутий.

Крім того п. 2.1 Договору встановлено, що товар повинен відповідати вимогам та стандартам, що встановлюються для такого виду товару , та підтверджуватись відповідними документами виробника та\чи відповідних органів.

Однак позивачем як до перевірки так і суду не надано жодного сертифікату відповідності товару, або іншої документації що свідчила б про відповідність обладнання встановленим нормам та стандартам.

Також слід зауважити, що за результатами вжитих заходів з метою здійснення зустрічної звірки ТОВ «МТК Трейд», встановлено відсутність у такого товариства засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, складських чи інших приміщень, а також встановлено відсутність вказаного товариства за податковою адресою. Такі обставини відображено ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МТК Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.12р. по 31.03.13р. за № 339/22.6-1/37096065 від 29.05.13р.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Слід зауважити, що позивачем до матеріалів справи в підтвердження товарності правочину укладеного із вказаним контрагентами, не надано копії Специфікації №1, яка відповідно до змісту договору є його невідємною частиною.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер.

Крім того слід зауважити, що проведеною перевіркою встановлено, що виписані ТОВ «МТК Трейд» податкові накладні № 1 від 18.03.13р. та №2 від 25.03.13р. , в супереч вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України не були зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що само по собі виключає можливість включення позивачем таких сум до податкового кредиту.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання податкового органу щодо допущення позивачем порушень п. 201.10 ст. 201 ПК України, що полягало у включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ на підставі накладних що незареєстровані у ЄРПН, оскільки як вбачається з наданої позивачем квитанції, ним разом із декларацією з податку на додану вартість, за період в якому такі суми було включено подано скаргу на контрагента, у зв'язку із відмовою такого надати належним чином оформлені та\або зареєстровані в ЄРП, оскільки відповідно до вимог.

Разом з цим дана обставина жодним чином не впливає на правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами взаємовідносин з ТОВ «МТК Трейд», оскільки позивачем не доведено настання реальних наслідків за таким правочином.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій