Ухвала суду № 37174309, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 818/8738/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Донець Л.О. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників позивача - Мороз А.І., Потапенко Н.І.,

представника відповідача - Васильченко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 818/8738/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах від 15 листопада 2013 року №0001182202 - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначають, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.14.1.36, п.14.1.54, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1.1 ст. 134, п.193.1 ст. 193,п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрнафтозапчастина" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні придбання та реалізації продукції, яка в подальшому була реалізована на експорт за період липень-грудень 2012р. та січень-серпень 2013р., за результатами якої складено акт від 01.11.2013р. №1562/2203/30175077/157 (т.1 а.с.26-36).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013р. №0001182203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1415451 грн., з яких 943634грн. - за основним платежем та 471817 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.13).

Не погодившись з діями та прийнятим рішенням відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про завищення TOB "Укрнафтозапчастина" податкового кредиту на загальну суму 943634грн. за рахунок проведення операцій з придбання у постачальників ТОВ "Сумитекстильторг", ТОВ "Сєбо Плюс", ТОВ "Намтар" товарів (тканини, чоловічого та дитячого одягу), які в подальшому реалізовані на експорт за період січень-серпень 2013р., були збитковими та не спрямовані на отримання доходу, а саме витрати ТОВ "Укрнафтозапчастина", понесені y зв'язку з придбанням цих товарів перевищують обсяги реалізації на 585146 грн., в зв'язку з чим дані операції були здійснені без мети отримання доходу та є операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю, є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що причиною збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту ТОВ "Укрнафтозапчастина" на суму витрат, понесених по операціях з ТОВ "Сумитекстильторг", ТОВ "Сєбо Плюс", ТОВ "Намтар", оскільки по даному правочину документи бухгалтерського та податкового обліку складались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування.

Так, по операціям з придбання у постачальників ТОВ "Сумитекстильторг", ТОВ "Сєбо Плюс", ТОВ "Намтар" товарів (тканини, чоловічого та дитячого одягу) за період з 01.01.2013р. по 31.08.2013р., які в подальшому були реалізовані на експорт по договорам комісії з ПП "Суми-Руно", витрати ТОВ "Укрнафтозапчастина" з урахуванням ПДВ, послуг комісії склали 5985482 грн., реалізовано товарів на експорт нерезидентам України на загальну суму 5400336 грн. (за нульовою ставкою по ПДВ).

За таких обставин, витрати ТОВ "Укрнафтозапчастина", понесені у зв'язку з придбанням цих товарів перевищують обсяги реалізації на 585146 грн. В результаті чого дані операції є збитковими, не спрямовані на отримання доходу, та не пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Таким чином, однією із визначальних ознак господарської діяльності та її метою є одержання прибутку, адже будь-яка підприємницька діяльність повинна мати економічну обґрунтованість.

Відповідно до пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно стандарту "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року, визначено, що:

- витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за, винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

- витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати;

- до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).

Тобто, для визначення договірних цін та економічної доцільності здійснених операцій слід враховувати всі понесені витрати на придбання товарів, у тому числі і сплату податку на додану вартість, оскільки, реальні витрати покупця, понесені у зв'язку з придбанням пального, відповідають ціні, сплаченій ним постачальнику.

З матеріалів справи вбачається, що реальні витрати ТОВ "Укрнафтозапчастина", понесені у зв'язку з придбанням товарів (тканини, чоловічого та дитячого одягу) відповідають ціні, сплаченій підприємством постачальникам.

Крім того, укладаючи договори комісії ТОВ "Укрнафтозапчастина" погодилося з умовами продажу товарів за ціною, що не покрила витрат з їх придбання на внутрішньому ринку, при тому що тривалість часу, який пройшов між придбанням та експортом товарів не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар.

За таким обставин, використання в фінансовій схемі посередників, а саме: ТОВ "Суми-Руно", від початку направлення на мінімізацію (зменшення) податкових зобов'язань платника податків, оскільки операції були здійснені без мети отримання доходу.

Операція продажу товарів за ціною нижче ціни придбання не призводить до збільшення власного капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, є збитковою і такою, що суперечить меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість за наявності формально складених документів. З урахуванням викладеного, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення безтоварних операцій, надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не підтверджують реального здійснення господарських операцій.

Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась в межах господарської діяльності, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 1-93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Твердження позивача про те, що вказані господарські операції не були збитковими, оскільки підприємство отримало прибуток, є не обґрунтованими, так як позивач безпідставно не включає до своїх витрат при закупівлі товарів сум сплачених ним ПДВ. Крім того, позивач намагався отримати прибуток не за рахунок своєї господарської діяльності, а розраховував отримати державні кошти шляхом повернення з державного бюджету ПДВ.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 20.05.2011 року, від 01.04.2008 року №08/91, від 03.06.2008 року №08/121 (т.2а.с.122-124).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах від 15 листопада 2013 року №0001182202.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.14.1.36, п.14.1.54, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1.1 ст. 134, п.193.1 ст. 193,п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтозапчастина" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2013р. по справі № 818/8738/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.