Постанова № 37174267, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 10:52 № 826/20005/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.

судових засідань Марянченко Д.А.,

За участю представників:

Від позивача: Михаленка Л.С.

Від відповідача -1: Перепелюк О.В.

Від відповідача -2: Бондар І.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.01.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність дій податкового органу щодо проведення позапланової перевірки позивача, зустрічної звірки контрагента позивача, а також на протиправність прийнятого податкового повідомлення рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов заперечили в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслались на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі Наказу № 269 від 23.07.13р. Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Сапієнс» (код ЄДРПОУ 37034805) за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.13р. за № 551/26-56-22-03-09/37333655 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 22.1 ст.22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за квітень 2013р. на суму 260 070.00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001882203 від 06.08.13р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 260 070,00грн.

Як вбачається із змісту заявленого позову, а також наданих у судовому засіданні пояснень, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення, а також дії податкового органу щодо складання акту перевірки протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом. Крім того позивач просить суд визнати протиправними дії працівників Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по складанню акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа Сапієнс».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо складання акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Медіа Сапієнс» (код ЄДРПОУ 37034805) за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. від 24.07.13р. за № 551/26-56-22-03-09/37333655, оскільки у податкового органу були відсутні підстави для призначення позапланової перевірки, а також щодо не допустимості проведення у даному випадку саме виїзної перевірки, оскільки податковий орган до проведення перевірки допущений не був.

Стосовно вказаних позовних вимог та наведених позивачем обставин, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України - документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, як використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а такої отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення та підстави для проведення, документальної позапланової перевірки визначено у ст. 78 Податкового Кодексу України.

Так зокрема у відповідності до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, в разі коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за умови що платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із 78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що податковим органом проведення перевірки призначено наказом на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, правомірність винесення такого наказу встановлено судовим рішенням що у відповідності до вимог ст.. 254 КАС України набрало законної сили.

Так зокрема Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.13р. у справі № 826/11944/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним наказу від 23.07.2013р. №269 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фактор Енергогруп", встановлено правомірність вказаного наказу про призначення позапланової перевірки, а також наявність у податкового органу підстав для призначення такої.

Враховуючи, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, доводи позивача з приводу порушення податковим органом порядку призначення перевірки та протиправність наказу про призначення такої у повні мірі спростовано зазначеною вище постановою суду.

Крім того позивачем в обґрунтування правомірності дій податкового органу щодо складання акту про проведення позапланової перевірки, вказується на те, що позапланова виїзна перевірка проводиться за податковою адресою платника податків що перевіряється, натомість відповідачам -1 такий складено у приміщенні податкового органу, а тому така перевірка не може вважатись виїзною.

Судом встановлено, що відповідачем -1 здійснено заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, у зв'язку із чим здійснено вихід за місцем знаходженням позивача, однак до проведення перевірки посадових осіб відповідача -1 допущено не було, про що відповідно було складено акт від 23.07.13р.

Слід зауважити, що позивачем не заперечується та обставина, що посадовими особами товариства не було допущено працівників відповідача -1 до перевірки.

Разом з тим п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Враховуючи наведені фактичні обставини дії податкового органу що складання акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства.

Також позивачем вказується на протиправність дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо викладення у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа Сапієнс» щодо правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.13р. по 30.04.13р. за № 151/22-221-37034805 від 01.07.13р. висновків з приводу безтоварності правочинів та відсутності у такого товариства реальних можливостей здійснювати господарську діяльність.

З такими міркуваннями позивача суд не вправі погодитись виходячи з наступних міркувань.

Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.п.2, 3 Порядку про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 (надалі по тексту - Порядок про проведення зустрічних звірок) зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідно до п.4 Порядку про проведення зустрічних звірок орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Відповідно до пп.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Доказів порушення відповідачем -2 зазначеного вище порядку проведення зустрічних звірок позивачем до суду не надано.

Також судом не приймається до уваги посилання представника позивача, як на підставу для визнання дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки протиправними, на те, що у податкового органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства, а також про те, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому ПК України, оскільки, встановлення компетенції (повноважень) може мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.07.2010 у справі №К-35073/09). Співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, не виключає можливості, в разі не підтвердження даних первинних бухгалтерських та інших документів, відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися суб'єктом господарювання щодо господарських відносин з платником податків та зборів, що мало місце в даному випадку, робити відповідні висновки в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Враховуючи наведені фактичні обставини, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу заявлених вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882203 від 06.08.13р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 260 070,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для зменшення розміру від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Медіа Сапієнс», оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Медіа Сапієнс» укладено договір поставки № 280313 ФЕГ/МС від 28.03.13р. Відповідно до змісту якого ТОВ «Медіа Сапієнс» зобов'язувалось поставити позивачу бензин А-92-К5-Евро у кількості 850,00т. у термін до 31.09.13р.

В підтвердження товарності вказаного правочину позивачем до матеріалів справи додано копії платіжних доручень а також корпії податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Разом з тим як перевіркою так і судом встановлено, що ТОВ «Медіа Сапієнс» відсутнє за місцем знаходження, у товариства відсутні реальні можливості здійснювати господарську діяльність та безпосередньо виконувати свої зобов'язання по правочинам. Вказані обставини підтверджуються обставинами викладеними у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа Сапієнс» щодо правомірності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.13р. по 30.04.13р. за № 151/22-221-37034805 від 01.07.13р. складеному працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Також слід зауважити, що позивачем до матеріалів справи в підтвердження товарності правочинів укладених із вказаними контрагентами крім копій податкових накладних та платіжних доручень не додано жодної підтверджуючої поставки товару документації. Більш того з пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні встановлено, що і на час розгляду справи ТОВ «Медіа Сапієнс» не виконало зобов'язань по укладеному з позивачем договору поставки.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з вказаним контрагентом носить реальний характер.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» в користь Державного бюджету України не сплачену суму судового збору в розмірі 4 060,38грн. (чотири тисяча шістдесят грн. 38 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій