Постанова № 37174195, 11.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року 810/587/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа"

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 04.12.2013 № 0005552201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму на загальну суму 135323,00 грн., з яких: 90215,00 грн. - за основним платежем; 45108,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 04.12.2013 № 0005522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" на загальну суму 118001,00 грн., з яких: 94401,00 грн. - за основним платежем; 23600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Позивач також просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та нарахування пені з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставлений товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни товару, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними: укладені договори мали реальний характер - товар контрагентами поставлено позивачу в повному обсязі й ним оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом безпідставно і незаконно.

У судовому засіданні 11.02.2014 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій відмовився від вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та нарахування пені з податку на додану вартість та податку на прибуток. Щодо решти позовних вимог (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), - позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" є юридичною особою, що зареєстрована 05.04.1994 Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У листопаді 2013 року посадовими особами Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 - 30.10.2013 (акт перевірки від 13.11.2013 № 1224/10-17-22-01/20598264).

За результатами перевірки та розгляду заперечень позивача на акт перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 441685,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-4 квартал 2011 року - на суму 82335,00 грн.; за I квартал 2012 року - на суму 359350,00 грн., що призвело до заниження сплати податку на прибуток на загальну суму 94401,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-4 квартал 2011 року - на суму 18397,00 грн.; за I квартал 2012 року - на суму 75464,00 грн.;

підпункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 90215,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року - на суму 176,00 грн.; за липень 2011 року - на суму 789,00 грн.; за серпень 2011 року - на суму 426,00 грн.; за жовтень 2011 року - на суму 16467,00 грн.; за січень 2012 року - на суму 398,00 грн.; за лютий 2012 року - на суму 71870,00 грн.; за березень 2012 року - на суму 89,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача щодо придбання товару (паливних брикетів та дров) таких контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех". Податковий орган стверджує, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені вказаним контрагентам за операціями з поставки товару, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни товару, і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. На думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Такі висновки зроблено посадовими особами податкового органу на підставі відомостей, викладених іншими податковими органами в актах перевірок контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех", які у свою чергу мали взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, відносно яких органами податкової міліції порушено кримінальні справи і у службових записках оперативних працівників викладено інформацію про те, що останні суб'єкти мають ознаки "фіктивності", господарську діяльність реально не здійснюють, є "податковими ямами" і задіяні у схемах з незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Посадові особи податкового органу також стверджували, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" відсутні за адресою місцезнаходження, в них відсутні умови для здійснення господарських операцій: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби.

За результатами перевірки Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 04.12.2013 № 0005552201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму на загальну суму 135323,00 грн., з яких: 90215,00 грн. - за основним платежем; 45108,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 04.12.2013 № 0005522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" на загальну суму 118001,00 грн., з яких: 94401,00 грн. - за основним платежем; 23600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що оспорює податкові повідомлення-рішення лише у частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех". Із цими операціями пов'язується визначення податкових зобов'язань (за основним платежем) з податку на додану вартість на загальну суму 88337,00 грн. (у тому числі по періодах: за жовтень 2011 року - на суму 16467,00 грн.; за лютий 2012 року - на суму 71870,00 грн.) та податку на прибуток на загальну суму 94401,00 грн.

Що стосується висновків про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (за основним платежем) за листопад 2010 року - на суму 176,00 грн., за липень 2011 року - на суму 789,00 грн., за серпень 2011 року - на суму 426,00 грн., за січень 2012 року - на суму 398,00 грн., за березень 2012 року - на суму 89,00 грн., що разом становить 1878,00 грн., позивач ці порушення визнає і представив суду копії платіжних доручень про сплату вказаних сум.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Як пояснив позивач у судовому засіданні, у зв'язку з економією газу та переходом на використання біопалива впродовж періоду, що перевірявся він придбавав торф'яні та інші паливні брикети та дрова у контрагентів, які у подальшому використовував для виробництва тепла і надання послуг з теплопостачання.

Так, у жовтні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" (постачальник) укладено договір поставки від 19.10.2011 № 191011, згідно з яким постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару (торф'яних брикетів) у кількості 76 тонн на суму 98800,00 грн., у тому числі ПДВ - 16466,67 грн.

Позивач пояснив, що він не має доказів транспортування товару, оскільки транспортування товару здійснювалось постачальником, позивач приймав товар на своєму складі за видатковими накладними.

На підтвердження факту поставки позивач представив суду копію видаткової накладної від 21.10.2011 № РЕ-0000121 на суму 98800,00 грн., у тому числі ПДВ - 16466,67 грн. та копію прибуткової накладної, згідно з якою паливні брикети оприбутковано на склад позивача.

У подальшому придбаний товар використав для виробництва тепла, цей факт підтверджується дослідженими судом копіями накладними на відпуск паливних брикетів зі складу та актами списання палива.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунку-фактури. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" кошти у сумі 98800,00 грн., у тому числі ПДВ - 16466,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією платіжного доручення, що міститься у матеріалах справи.

Кошти у сумі 82335,00 грн. (вартість товару без ПДВ), сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" податкову накладну від 21.10.2011 № 40 на суму 98800,00 грн., у тому числі ПДВ - 16466,67 грн.

Однак до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року позивач, керуючись положеннями статті 199 Податкового кодексу України, включив не 16466,67 грн., а лише частку, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, у сумі 4529,55 грн., що становить 27,89 %, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Дані обставини, не зважаючи на представлені платником податків під час перевірки первинні фінансово-господарські документи та податкову звітність, залишились поза увагою посадових осіб податкового органу, в акті перевірки їх не відображено і не надано жодної оцінки.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" є юридичною особою, що зареєстрована 11.12.2006 (реєстраційний номер в ЄДР - 10003680731); стан юридичної особи - зареєстровано; запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням у реєстрі відсутній; серед заявлених видів діяльності є роздрібна торгівля непродовольчими товарами.

На вимогу суду податковий орган не представив суду жодних фактичних або аналітичних даних, даних податкової звітності чи інших доказів на підтвердження заяв про неспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект - 2000" виконувати господарські зобов'язання: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

У грудні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" (продавець) укладено договір про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти від 07.12.2011 № 2, згідно з яким продавець впродовж січня та лютого 2012 року здійснив поставку тринадцяти партій товару (паливних брикетів NESTRO) на загальну суму 324210,00 грн., у тому числі ПДВ - 54035,05 грн.

Крім того, у січні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" (продавець) укладено договір поставки від 03.01.2012 № 03.01.12, згідно з яким постачальник здійснив поставку товару (дров) у кількості 49 м. куб. на суму 10045,00 грн., у тому числі ПДВ - 1674,17 грн.

Загальна вартість товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" на підставі вказаних договорів, становила суму 334255,00 грн., у тому числі ПДВ - 55709,22 грн.

Позивач пояснив, що він не має доказів транспортування вказаного товару, оскільки транспортування товару здійснювалось постачальником, позивач приймав товар на своєму складі за видатковими накладними.

На підтвердження факту поставки позивач представив суду копії видаткових накладних на загальну суму 334255,00 грн., у тому числі ПДВ - 55709,22 грн. та копії прибуткових накладних, згідно з якими паливні брикети та дрова оприбутковано на склад позивача.

У подальшому придбаний товар використав для виробництва тепла, цей факт підтверджується дослідженими судом копіями накладними на відпуск паливних брикетів зі складу та актами списання палива.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" кошти на загальну суму 334255,00 грн., у тому числі ПДВ - 55709,22 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти у сумі 359350,00 грн. (вартість товару без ПДВ), сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" чотирнадцять податкових накладних на загальну суму 334255,00 грн., у тому числі ПДВ - 55709,22 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2012 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" є юридичною особою, що зареєстрована 20.08.2008 (реєстраційний номер в ЄДР - 10037529638); стан юридичної особи - зареєстровано; запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням у реєстрі відсутній; серед заявлених видів діяльності є такі: виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших індивідуальних послуг.

Як пояснив позивач під час судового розгляду, він має тривалі взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" з приводу постачання біопалива впродовж декількох років, які продовжуються по теперішній час.

На вимогу суду податковий орган не представив суду жодних фактичних або аналітичних даних, даних податкової звітності чи інших доказів на підтвердження заяв про неспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.К.Тех" виконувати господарські зобов'язання: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті перевірки від 13.11.2013 № 1224/10-17-22-01/20598264, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представників сторін, судом встановлено, що посадові особи податкового органу під час перевірки не перевіряли і не піддавали аналізу первинні фінансово-господарські документи, що відображують операції з оприбуткування на складі, оплату їх вартості та подальше використання, аналіз господарських операцій на предмет їх документального відображення в бухгалтерському та податковій звітності не здійснювали, дані акта перевірки не відповідають даним податкової звітності позивача і реально не відтворюють обставини декларування податкових зобов'язань.

Висновки Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача, а є результатом переписування за ланцюгом відомостей, викладених іншими працівниками під час перевірок інших платників податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Респект - 2000" та ТОВ "Д.К.Тех" у складі ціни придбаних товарів, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаним контрагентам в оплату за придбаний товар за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду фактів реальності господарських операцій з поставки товарів, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Податковий орган під час перевірки не з'ясував задекларованих позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість та визначених ним податкових зобов'язань, таким чином, перевірку фактично не здійснював.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Респект - 2000" і ТОВ "Д.К.Тех", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за поставлений товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

Судом встановлено, що грошове зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0005522201 визначено позивачу виключно у зв'язку із здійсненням господарських операцій здійснювались між позивачем та ТОВ "Респект - 2000" і ТОВ "Д.К.Тех"

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарських операцій висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0005522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Оскільки під час судового розгляду позивач визнав правомірність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1878,00 грн. (за основним платежем) за іншими господарськими операціями, що не пов'язуються з взаємовідносинами з ТОВ "Респект - 2000" і ТОВ "Д.К.Тех", суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0005552201 підлягає скасуванню частково в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 132505,50 грн., з яких: 88337,00 грн. - за основним платежем; 44168,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що під час судового розгляду позивач відмовився від позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та нарахування пені з податку на додану вартість та податку на прибуток, і відмову від позову в цій частині прийнято судом, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача в частині задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору за позовними вимогами, відносно яких провадження у справі закрито, підлягає йому поверненню з державного бюджету.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.12.2013 № 0005552201 в частині збільшення Комунальному підприємству Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 132505,50 грн., з яких: 88337,00 грн. - за основним платежем; 44168,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.12.2013 № 0005522201, згідно з яким Комунальному підприємству Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності" на загальну суму 118001,00 грн., з яких: 94401,00 грн. - за основним платежем; 23600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

У частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та нарахування пені з податку на додану вартість та податку на прибуток, - провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" частину сплаченого ним судового збору у сумі 453 (чотириста п'ятдесят три) гривень 70 коп.

Повернути Комунальному підприємству Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 101 (сто одна) гривень 48 коп. (з яких: 28,40 грн. - за платіжним дорученням від 21.01.2014 № 59; 73,08 грн. - за платіжним дорученням від 21.01.2014 № 60).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "17" лютого 2014 р.