Ухвала суду № 37173105, 29.01.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №2203/2510/2012

Провадження №22-ц/792/114/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.,

суддів -Пастощука М.М., Федорової Н.О.,

при секретарі - Рудому В.М.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 8 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, Волочиського районного сектору управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, з участю третіх осіб на стороні відповідачів - ОСОБА_7, органу опіки та піклування - Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 22 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № HMV0GI0000004682, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 300000 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 22 лютого 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання між Банком та ОСОБА_3 22 лютого 2008 року також був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

23 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода, відповідно до якої була змінена валюта зобов'язання та погоджено, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення додаткової угоди становить 64 555,57 доларів США.

Однак, ОСОБА_7 не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов'язань і станом на 6 листопада 2012 року його заборгованість становить 95 103,89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 759 880 грн. 08 коп., яка складається з: 62 741,76 доларів США - заборгованість за кредитом, 27 410,47 доларів США - заборгованість за процентами, 4 951,66 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 195 894 грн. 74 коп. неустойка.

З врахуванням уточнених позовних вимог, на підставі ст. 109 ЖК України, ст.ст 1050, 1054 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMV0GI0000004682 від 22 лютого 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити відповідача ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у цій квартирі, зобов'язати Волочиський районний сектор УДМСУ у Хмельницькій області зняти зазначених осіб з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В ході розгляду справи судом було залучено до участі у ній в якості інших відповідачів - Волочиський районний сектор управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, ОСОБА_4, в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_5, а також залучено у якості третьої особи орган опіки і піклування - Волочиську районну державну адміністрацію Хмельницької області.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 8 листопада 2013 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMV0GI0000004682 від 22 лютого 2008 року в розмірі 95 103,89 доларів США та 195 894 грн. 74 коп. пені звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,90 кв.м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094 м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом, оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про судовий збір. В решті позову відмовлено.

Непогоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Вважає це рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Призначивши, окрім способу реалізації майна (продажу), особу (відповідача), від імені якої має укладатися договір купівлі-продажу, суд фактично видав доручення Банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноваження суду.

Одночасно зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не врахував положень ст. 35 вищезазначеного Закону, виконання позивачем наведених вимог не перевірив.

Вказує, що не було жодних підстав ні у суду для часткового задоволення позову, ні у позивача для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки позивач не надсилав відповідних вимог боржнику ОСОБА_7

Посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Спираючись на Закон України «Про охорону дитинства» та на Конвенцію про права дитини наголошує, що суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання їх батьків. Станом на час укладення іпотечного договору ОСОБА_3, матір неповнолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_4, матір неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, були зареєстровані, проживали та мали право користуватися житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки.

Таким чином, оскільки всупереч наведених заборон, які викладені у ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та у ч. 2 ст.177 СК України, договір іпотеки був укладений матір'ю малолітньої дитини, яка мала право користування предметом іпотеки - квартирою для свого проживання, за відсутності попередньої згоди чи дозволу органу опіки та піклування на вчинення такого правочину, то відповідно до приписів ст. 215 ЦК України такий договір іпотеки є нікчемний.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засідання заперечила про задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідача Волочиського районного сектору управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області та третьої особи органу опіки та піклування Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно письмових клопотань просили справу слухати у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Давши належну оцінку доказам у справі, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають вимогам закону.

Судом правильно встановлено, що 22 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 як позичальником був укладений кредитний договір № НМV0GІ0000004682, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов»язання надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 300000 грн. на поліпшення якості окремої квартири, розташованої в АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розімір 15 % річних, а також інших платежів з кінцевим терміном повернення не пізніше 22 лютого 2023 року. У пунктах 2.4.-2.6., 5.2.4, 5.4.3, 6.3.-6.5. договору сторони погодили порядок погашення кредиту та відсотків, відповідальність за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Цього ж числа з метою забезпечення зобов»язання за зазначеним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № НМV0GІ0000004682, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

23 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода, відповідно до якої була змінена валюта зобов'язання та погоджено сторонами, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення додаткової угоди становить 64 555, 57 доларів США.

ОСОБА_7 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту згідно умов кредитного договору належним чином не виконував. А тому, станом на 6 листопада 2012 року виникла заборгованість в сумі 95 103, 89 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 759 880 грн. 08 коп., яка складається з: 62 741,76 доларів США заборгованості за кредитом, 27 410,47 доларів США заборгованості за процентами, 4951,66 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, а також неустойки за кредитом у розмірі 195 894 грн. 74 коп.

Вказане об'єктивно підтверджується: даними договору про іпотечний кредит від 22.02.2008 року (т.1, а.с.11-14); даними іпотечного договору від 22.02.2008 року (т.1, а.с 15-17); даними повідомлення ОСОБА_7, адресованого позивачу про зміну валюти кредитування (т.1, а.с.222); даними додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 23.07.2008 року та додатку № 1 до неї; даними розрахунку заборгованості від 06.11.2012року (т.1, а.с. 80, 81); даними витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.2, а.с. 14), даними витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (т.2, а.с. 15), даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна (т.2, а.с. 18-21).

У зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору та виниклою заборгованістю, суд правильно виходив з того, що у позивача відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» виникло право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, а отже прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову.

Окрім того, суд правильно, відповідно до вимог закону, відмовив в іншій частині позовних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку», видавши доручення Банку від імені позичальника на реалізацію майна, вони не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст. 39 зазначеного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, в тому числі спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5 ст. 38 Закону від 05.06.2003, № 898-IV).

При винесенні судом першої інстанції рішення в даній справі, ним було дотримано вищевказаних вимог Закону та дозволено Банку продаж предмету іпотеки саме шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було підстав для задоволення позову, оскільки позивач, в порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» не надсилав ОСОБА_7 відповідних повідомлень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", 03.05.2012 року позивачем на адресу ОСОБА_7 (боржника) була направлена вимога про погашення боргу за кредитним договором в розмірі 47335,13 доларів США (станом на 20.04.2012 р.) з пропозицією погасити його в тридцятиденний строк. При цьому, банк попередив останнього, що у випадку непогашення боргу буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а. с. 83).

Дана вимога отримана третьою особою 03.05.2012 р., що в свою чергу підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 82).

Таким чином, позивачем виконано в повному обсязі вимоги Закону України "Про іпотеку" та умови договору іпотеки, укладеного з відповідачем, шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим листом на адресу ОСОБА_7, погоджену ним в договорі іпотеки.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховані інтереси неповнолітніх дітей, які станом на час укладення іпотечного договору були зареєстровані, проживали та мали право користуватися житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, яка являється предметом іпотеки, та про те, що у зв'язку з цим, відповідно до приписів такий ст. 215 ЦК України такий договір іпотеки є нікчемним, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, судом встановлено, що на час розгляду справи у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_4 (рідна сестра іпотекодавця ОСОБА_3) разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа ОСОБА_7 (основний боржник), який з 25.04.2008 року зареєстрований АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 65 зворотній бік), разом з дружиною ОСОБА_3 (іпотекодавцем) та двома дітьми ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживають по місцю реєстрації відповідача: АДРЕСА_2.

На час укладення іпотечного договору (20.02.2008 р.) відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована АДРЕСА_1. Однак після укладення договору іпотеки, 09.12.2010 року була знята з реєстрації за вказаною адресою та на даний час зареєстрована за місцем фактичного проживання АДРЕСА_2 (т.2, а.с. 68 на звороті, а.с.70).

Третя особа ОСОБА_7 до укладення договору про іпотечний кредит (20.02.2008 р.) був знятий 21.01.2005 року з реєстрації АДРЕСА_1 та 21.01.2008 року зареєструвався по АДРЕСА_2. Однак після укладення вказаного договору, 25.04.2008 року останній був знятий з реєстрації за вказаною адресою та на даний час є зареєстрованим АДРЕСА_1 (т.2, а.с.65 на звороті, а.с. 66).

Відповідно до даних, зазначених у довідці про склад сім'ї від 12.01.2008 року, виданої житлово-будівельним кооперативом «Дружба» (т.2 а.с.45) та доданої ОСОБА_3 позивачу до іпотечного договору, станом на вказану дату, тобто і станом на час укладення іпотечного договору, до складу сім'ї останньої діти не входили.

Пояснення представника ОСОБА_3, про те, що станом на час укладення іпотечного договору до складу сім'ї останньої насправді входили неповнолітні діти, свідчить про приховування від позивача, з метою укладення договору, вказаної інформації.

На даний час діти відповідача та третьої особи ОСОБА_7 не проживають АДРЕСА_1, що підтверджується даними довідки про склад сім'ї ОСОБА_4 від 25.10.2013 року (т.1, а.с 260, т.2, а.с. 23) та поясненнями їх представника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права дітей відповідачки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які станом на час укладення договору були неповнолітніми, зверненням стягнення на іпотечну квартиру порушені не будуть, оскільки як на час укладення іпотечного договору, так і на даний час вони не були її власником, так нею і не користувались.

Що стосується неповнолітнього ОСОБА_5, який є сином відповідачки ОСОБА_4, та проживає разом з нею в іпотечній квартирі, то суд виходить з того, що останній перебуває на утриманні своїх батьків, а не іпотекодавця - ОСОБА_10, майнових прав щодо предмета іпотеки немає.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: підпис

Судді: підписи

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова

_______________

Доповідач у першій інстанції Бабій О.М. Провадження № 22-ц/792/114/14

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 27