Ухвала суду № 37173047, 24.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/206/14 Справа № 0424/3664/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О.С. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.,.

при секретарі - Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець»

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2012 року КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» звернулося до Марганецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що 15 січня 1999 року між кооперативом «Нептун» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме капітальної будівлі човнової станції, яка розташована на дамбі № 4. На підставі зазначеного договору Відповідач звернулась до бюро технічної інвентаризації Томаківського району з вимогою надати технічну документацію на цю нерухомість та видати свідоцтво на право власності. Зазначений договір вважають незаконним та недійсним з наступних підстав. Будівля човнової станції перейшла до комунальної власності під час розподілу державної власності між обласним та територіальним підпорядкуванням у 1992 році. З цього часу у відповідності до рішення зазначений об'єкт знаходився у користуванні в складі цілісного майнового комплексу у Марганецького комбінату побутового обслуговування. В п.1.4 договору, що є предметом оскарження, вказано, що «право власності Продавця на об'єкт підтверджується Договором купівлі продажу від 23 грудня 1991 року між адміністрацією Міськпобуткомбінату в особі директора Бобровського В.І. та кооперативу «Нептун» в особі голови Лобас О.Г.» зазначене ствердження є незаконним у зв'язку з тим що станом на 23 грудня 1991 року Марганецький комбінат побутового обслуговування не мав повноважень, щодо відчуження об'єктів комунальної власності, тим самим підписуючи зазначений договір директор Бобровський В.І. перевищив свої повноваження. Згоди на відчуження об'єкту нерухомості Марганецька міська рада та виконавчий комітет Марганецької міської ради не надавали. Таким чином договір з боку Продавця укладала особа, яка не була власником майна - об'єкту купівлі - продажу, а також не мала повноважень від належного власника майна на його відчуження (а.с.2-4).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року у задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу недійсним - відмовлено в повному обсязі (а.с.150-152).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.157-159).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 1999 року між кооперативом «Нептун» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме капітальної будівлі човнової станції, яка розташована на дамбі № 4 (а.с. 5-6). Зазначений договір нотаріально посвідчено не було.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилався на ст. 215 ЦК України, виходив з того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 січня 1999 року, укладений між кооперативом «Нептун» та ОСОБА_2 не посвідчений нотаріально, тобто сторонами було порушено вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору, а відповідно він є нікчемним і його визнання недійсним судом не вимагається. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження свого права власності або користування спірним майном, яке було б порушено відповідачем. Також, як на підставу відмови в позові суд послався на сплив позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке є законним та обґрунтованим й відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду з підстав застосування судом строку позовної давності та не з'ясування судом факту правомірності Обслуговуючого кооперативу «Нептун» бути правонаступником кооперативу «Нептун», апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що будівля човнової станції перейшла до комунальної власності під час розподілу державної власності між обласним та територіальним підпорядкуванням у 1992 році і зазначає, що з цього часу у відповідності до рішення зазначений об'єкт знаходився у користуванні в складі цілісного майнового комплексу у Марганецького комбінату побутового обслуговування, що про існування спірного договору йому стало відомо лише у лютому 2012 року, однак належних та допустимих доказів щодо зазначених обставин не надає до матеріалів справи та не вказує на них у своїй позовній заяві.

Обставина щодо правомірності Обслуговуючого кооперативу «Нептун» бути правонаступником кооперативу «Нептун», як підстава визнання недійсності спірного договору, в позовній заяві не зазначена.

Позивач при розгляді справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо застосування судом строку позовної давності та не з'ясування судом факту правомірності Обслуговуючого кооперативу «Нептун» бути правонаступником кооперативу «Нептун», є безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження свої позовних вимог не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 15 січня 1999 року між кооперативом «Нептун» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме капітальної будівлі човнової станції, яка розташована на дамбі № 4, який нотаріально посвідчено не було та право власності у відповідних органах за покупцем зареєстровано також не було. Жодна із сторін вказаний договір не оспорює, а позивач не був стороною договору, і не надав доказів, що вказаним договором порушуються його законні права та інтереси.

Отже, судом 1 інстанції, у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» - відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: