Ухвала суду № 37172515, 14.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року справа №805/14879/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Шальєвої В.А., Казначеєва Е.Г.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14879/13-а за позовом ОСОБА_2 до

Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Астахової Марини Володимирівни про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Астахової М.В., в якому просив суд зобов'язати відповідача зареєструвати в Державному реєстрі прав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що надав відповідачу всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на вказане майно, проте рішенням від 10 жовтня 2013 року йому було протиправно відмовлено в державній реєстрації права власності.

Позивач вважав рішення державного реєстратора таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, формальним та необґрунтованим, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить змінити рішення суду першої інстанції на його користь. Апеляційна скарга мотивована не згодою позивача з діями державного реєстратора. Апелянт стверджує, що ним державному реєстратору надавався договір користування земельною ділянкою, але він безпідставно не був прийнятий до уваги. Вважає, що ним відповідачу були надані всі необхідні документи для реєстрації права власності на житловий будинок.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд апеляції у його відсутність, що дає суду право розглянути справу у відсутність відповідача.

Колегія суддів, заслухавши оповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), в якій просив здійснити державну реєстрацію вид реєстрації: перехід, форма власності: приватна; тип об'єкта: житловий будинок; місцезнаходження об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1. Заява зареєстрована за реєстраційним номером 3076975 (а.с.59).

Як вбачається з матеріалів облікової справи №3076975 та картки прийому заяви, разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач надав квитанції про оплату послуг з державної реєстрації, копію паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 квітня 2013 року, витяг з Державного реєстру прав від 26 квітня 2013 року, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 16 вересня 2013 року, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, договір користування земельною ділянкою від 21 серпня 2013 року (а.с.57-81).

10 жовтня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Астахова М.В., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 23 вересня 2013 року 11:52:48 за реєстраційним номером 3076975, яку подав ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, встановила, що заявником не надані документи, що підтверджують наявність зареєстрованого речового права на земельну ділянку (державний акт, договір купівлі-продажу земельної ділянки, договір дарування земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки тощо), на якій розташований об'єкт нерухомості.

Керуючись ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 701, державним реєстратором прийнято рішення №6610277 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами (а.с.5).

Вказане рішення отримано позивачем 10 жовтня 2013 року, про що свідчить його особистий підпис у картці прийому заяви (а.с.80 зворотній бік).

В подальшому між Донецькою міською радою та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін і доповнень в договір користування №6/6189 від 21 серпня 2013 року, зокрема, пункт 2.2. договору користування викладений в наступній редакції: «2.2. На земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами»; пункт 5.1. - «5.1. Земельна ділянка використовується для експлуатації житлового будинку з господарськими спорудами».

Договір про внесення змін і доповнень в договір користування №6/6189 від 21 серпня 2013 року зареєстрований в Управлінні земельних ресурсів Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 15 жовтня 2013 року за №6/1057 (а.с.6-9).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок №703).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що передбачено абз.2 ч.1 ст.2 Закону № 1952.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Право власності, як одне з речових прав на нерухоме майно, підлягає обов'язковій державній реєстрації, що передбачено п.1 ч.1 ст.4 Закону № 1952.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

П.1 ч.1 ст.8 Закону №1952 визначено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

П.п.1-2 ч.2 ст.9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правові норми, які містяться у ч.ч.1, 3, 5, 7 ст.16 Закону № 1952, передбачають наступне.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.7 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

П.10 Порядку №703 передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно з вимогами п.12 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Підстави для державної реєстрації прав наведені у ст.19 Закону № 1952, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

П.27 Порядку № 703 визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

П.29 Порядку №703 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у п.п.27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Абз.2 п.44 Порядку №703 встановлено, що державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Згідно з вимогами п.46 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у п.п.28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у п.27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації, що передбачено п.16 Порядку № 703.

П.23 Порядку №703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав наведений у ч.1 ст.24 Закону № 1952, згідно з якою у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч.9 ст.15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Наведений перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав є вичерпним, про що свідчить ч.4 ст.24 Закону № 1952 та п.23Порядку №703.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1952 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В порушення вимог п.46 Порядку №703, звертаючись із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на реконструйований житловий будинок, позивач не надав відповідачу документ, що посвідчує зареєстроване у встановленому порядку речове право на земельну ділянку.

Як наслідок, діючи на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір користування земельною ділянкою від 21 серпня 2013 року №6/6189, не є документом, що посвідчує наявність у позивача речових прав на земельну ділянку, оскільки, за умовами договору від 21 серпня 2013 року №6/6189, він укладений на період до оформлення ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на земельну ділянку та їх реєстрації у встановленому законом порядку, цим договором не передбачалося визначенням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, на час звернення позивача до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, чинним є договір оренди земельної ділянки від 02 березня 2011 №6/1137, за умовами якого орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Орендне підприємство «Шахта імені О.Ф.Засядька». Саме на цей договір оренди земельної ділянки міститься посилання в декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Ані договір оренди земельної ділянки від 02 березня 2011 року, ані договір про внесення змін і доповнень в договір користування від 21 серпня 2013 року №6/6189 позивачем взагалі не були надані відповідачу, як наслідок, ці документи не були предметом розгляду державного реєстратора.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2013 року було правомірним, документ, що підтверджує наявність зареєстрованого у встановленому порядку речового права на земельну ділянку позивачем державному реєстратору наданий не був, а тому відсутні правові підстави для покладання на державного реєстратора обов'язку зареєструвати право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до положень Закону № 1952 він не позбавлений можливості повторного звернення до органів державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на згадане вище нерухоме майно.

Колегія суддів вважає, що ненадання позивачем необхідних документів, що підтверджують наявність у позивача зареєстрованого у встановленому порядку речового права на земельну ділянку, та відмова у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яку оскаржує позивач, в даному випадку не є перешкодою для повторного звернення позивача до відповідача щодо реєстрації права власності після дотримання всіх необхідних умов для такої реєстрації та надання всіх необхідних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14879/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по адміністративній справі №805/14879/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 14 лютого 2014 року

Колегія суддів: Бишов М.В.

Шальєва В.А.

Казначеєв Е.Г.