Постанова № 37172385, 11.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 910/2233/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Діденко І. В. - представник за довіреністю №Є.37.7.0.0/Д -841 від 08.11.2013

від відповідача: Меленевська Н. В. - представник за довіреністю № 204/12/13 від 15.12.2013

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013

у справі № 910/2233/13 (суддя Домнічева І. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»

про стягнення 7 881,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 7 881,64 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Черрі А-15 Амулет», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_6 - водія автомобіля «Ман», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «Когел», державний номанрний знак НОМЕР_3 цивільно-правова відповідальність власника якого - ТОВ «Фенікс ЛТД» застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5295912.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2013, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.10.2013 (а.с. 179), повний текст якого підписаний 30.08.2013, у справі № 910/2233/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено, що позивач виплатив спірне страхове відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 по справі № 910/2233/13 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що спірне рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і що судом не надано належної оцінки доводам і запереченням сторін.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що у суд першої інстанції розглядаючи дану справу, не дослідив наявні в матеріалах справи:

- платіжне доручення № 1816 від 18.02.2010, яким перераховано кошти в розміні 7 881,64 з рахунку позивача на рахунок ПАТ «КБ «Приватбанк» (третя особа), та цей факт не оспорюється а ні третьою особою а ні позивачем;

- меморіальний ордер № 791 від 19.02.2010, відповідно до якого кошти спрямовано на рахунок Хмельницького відділення третьої особи для перерахування та видачі грошових коштів ОСОБА_5;

- видатковий ордер (копія якого міститься у матеріалах справи) за № 01, згідно якого кошти були видані через косу особисто ОСОБА_5

Ухвалою від 26.12.2013 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Третя особа в жодне судове засідання представників не направила, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

22.06.2007 позивач як Страховик та ОСОБА_5 як Страхувальник уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № НМІВАК46821 (далі Договір) (а.с. 19-21), предметом якого є страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Черрі А-15 Амулет», державний номерний знак НОМЕР_1.

В п. 9 Договору сторонами погоджено, що Договір діє 12 місяців (один рік) з 21.06.2008 по 22.06.2009 включно (але не більше, ніж сплачуємий період п. 10.1). При бажанні Страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п. 8 Договору, Договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

Пунктом 8 Договору сторони погодили, що страховий платіж (разом по всіх об'єктах) становить 2 574,19 грн., у разі пролонгації Договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

Згідно з п. 10.1 Договору страховий платіж сплачується за графіком: дата оплати-21.06.2008, сплачуємий період 21.06.2008 - 20.06.2009, сума 2 574,19 грн. При бажанні Страхувальника продовжити строк дії Договору, страхові платежі сплачуються в наступних роках за цим же графіком - у вказаний в цьому пункті день вказаного місяці, але наступного року. Страховий період починається з наступного дня закінчення строку сплати останнього платежу.

З наявного в матеріалах справи меморіального ордеру № РТ029ВОРNВ tr. РТ0290616ВОРNB 1 від 19.06.2009 (а.с. 121) слідує, що Страхувальник 19.06.2009 сплатив позивачеві страховий платіж в сумі 2 460,93 грн. (2 574,19-4,4%) чим в порядку п.п. 8, 9, 10.1 Договору, продовжив його дію на 12 місяців, тобто з урахуванням вихідних днів 20 та 21 червні 2009 року - починаючи з 24.06.2009.

03.02.2010 близько 13 години 10 хвилин у м. Хмельницькому на вул. Трудовій сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Ман», державний номерний знак НОМЕР_2, з причепом «Когел», державний номерний знак НОМЕР_3 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_6.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, експертом товарознавцем ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 29.10.2007) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатами якої 06.02.2010 складено Висновок про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП (далі Звіт) (а.с. 27-42), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки складає 8 429,34 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № И-791 від 17.02.2010 (а.с. 43-44), з урахуванням того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 1 % від страхової суми (54 770 грн.), тобто 547,70 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 7 881,64 грн. (8 429,34-547,70).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції, на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору слідує, що Вигодонабувачем за Договором є третя особа.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В заяві про виплату страхового відшкодування № 132 від 04.02.2010 (а.с. 16-17) Страхувальник не вказав, якій саме особі та в якій саме спосіб він просить виплатити страхове відшкодування.

З наявної в матеріалах справи копії листа третьої особи № 6572847 від 11.06.2013 (а.с. 117) слідує, що виплата спірного страхового відшкодування саме Страхувальнику була погоджена позивачем та третьою особою за допомогою електронного документообігу.

Про рішення виплатити страхове відшкодування через Хмельницьку філію Приватбанка саме Страхувальнику в зв'язку з погашенням ним заборгованості за кредитним договором йдеться у складеному позивачем Страховому акті № И-791 від 17.02.2010.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийняв як такі, що відповідають дійсним обставинам справи, твердження відповідача про те, що позивачем не доведено виплату страхового відшкодування за Договором, оскільки страхове відшкодування в розмірі 7 881,64 грн. було сплачено в межах ПАТ «КБ «Приватбанк» з одного рахунку позивача 26507050000686 на інший 29099050026238; з платіжного доручення № 1816 від 18.02.2010 вбачається, що одержувачем коштів, як і платником, зазначено «Страховое возмещение Ингострах ЗАО»; позивач в платіжному дорученні № 1816 від 18.02.2010 посилається на інший договір страхування, оскільки в розділі «призначення платежу» зазначено «Виплат. страх. возм. ОСОБА_5 инн. НОМЕР_6 (дог. № НМІВАК46821 від 24.06.09 р.) в счет погашения по кредиту (кар. 6572847)».

Проте, щодо посилань на те, що страхове відшкодування в розмірі 7 881,64 грн. було сплачено в межах ПАТ «КБ «Приватбанк» з одного рахунку позивача 26507050000686 на інший 29099050026238, і що з платіжного доручення № 1816 від 18.02.2010 вбачається, що одержувачем коштів, як і платником, зазначено «Страховое возмещение Ингострах ЗАО», слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи:

18.02.2010 за платіжним дорученням № 1816 (а.с.46) позивач перерахував 7 881,64 грн. з рахунку 26507050000686 на рахунок 290999050026328, одержувачем за яким вказано «Страховые возмещения Ингосстрах ЗАО», що їх відкрито в головній конторі банку в м. Дніпропетровськ, з призначенням платежу «Випл.страх.возм.ОСОБА_5, инн. НОМЕР_6 (дог. НМІВАК46821 від 24.06.2009, акт И-791 от 17.02.2010) в счет погаш.по кред. (кар. 6572847) без НДС»;

19.02.2010 за меморіальним ордером № 791 (а.с.47) позивач перерахував 7 881,64 грн. з рахунку 290999050026328, одержувач «Страховые возмещения Ингосстрах ЗАО», на рахунок 29095829002610, що його відкрито в Хмельницькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Хмельницький, одержувачем за яким вказано «Возмещение страховых компаний», з призначенням платежу «Выплата страхового возмещения ОСОБА_5 (инн. - НОМЕР_6) согласно акта И-791 от 17-02-2010».

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 918/9517) (далі План рахунків), на рахунку 26507050000686 обліковуються кошти позивача як небанківської фінансової установи - клієнта ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно з Планом рахунків, на рахунку 290999050026328 обліковуються суми іншої кредиторської заборгованості за операціями з позивачем як клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку, зокрема, страхове відшкодування, що його має виплатити позивач застрахованій особі.

Рахунок 29095829002610 має аналогічне призначення вищезгаданому рахунку 290999050026328. Перерахування 7 881,64 грн. страхового відшкодування з рахунку 290999050026328, що його відкрито в головній конторі банку в м. Дніпропетровськ, на рахунок 29095829002610, що його відкрито в Хмельницькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Хмельницький, викликано тим, що ОСОБА_5, якому вказана сума мала бути виплачена, мешкає в м. Хмельницький.

18.03.2010 за видатковим касовим ордером № 01, належну копію якого долучено позивачем до справи на вимогу ухвали апеляційного суду, ОСОБА_5 отримав в Хмельницькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» 7 881,64 грн. з призначенням «Виплата страхового відшкодування ОСОБА_5 зг. Страхового акта И-791 від 17.02.2010.

Факт отримання 18.03.2010 вказаних коштів ОСОБА_5 за видатковим касовим ордером № 01 підтверджується підписом останнього в графі «Підпис отримувача» та відміткою ПАТ КБ «Приватбанк» на вказаному ордері.

Те, що факт виплати 7 881,64 грн. страхового відшкодування ОСОБА_5 Хмельницькою філією ПАТ КБ «Приватбанк», що його зафіксовано у видатковому касовому ордері № 01 від 18.03.2012, завірений головною конторою цього банку у м. Дніпропетровську, не є підставою вважати, що ОСОБА_5 18.03.2010 вказані кошти за видатковим касовим ордером № 01 не отримав.

Слід зазначити про те, що ксерокопія видаткового касового ордеру № 01 від 18.03.2010, але без підпису отримувача була в розпорядженні суду першої інстанції (а.с.119), проте суд першої інстанції обставини, пов'язані з виплатою ОСОБА_5 з каси Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк» спірного страхового відшкодування, не дослідив.

Щодо посилань на те, що позивач в платіжному дорученні № 1816 від 18.02.2010 посилається на інший договір страхування, оскільки в розділі «призначення платежу» зазначено «Виплат. страх. возм. ОСОБА_5 инн. НОМЕР_6 (дог. № НМІВАК46821 від 24.06.09 р.) в счет погашения по кредиту (кар. 6572847)», слід зазначити таке.

Як встановлено судом, внаслідок сплати 19.06.2009 ОСОБА_5 як Страхувальником позивача за договором добровільного страхування наземного транспорту № НМІВАК46821 від 22.06.2007 страхового платежу в узгодженому сторонами розмірі та у встановлені строки, цей Договір є продовженим на 12 місяців починаючи з 24.06.2009.

Враховуючи, що спірна ДТП сталася 03.02.2010, тобто після 24.06.2009 - дати продовження Договору на наступні 12 місяців, посилання в призначенні платежу платіжного доручення № 1861 від 18.02.2010 на договір за № НМІВАК46821, але датований 24.06.2009, не є підставою вважати, що в платіжному дорученні № 1816 від 18.02.2010 позивач посилається на інший договір страхування, ніж Договір, укладений між позивачем та ОСОБА_5

Тим більше, що в призначенні платежу за платіжним дорученням № 1861 від 18.02.2010, як і в меморіальному ордері № 791 від 19.02.2010 та видатковому касовому ордері № 01 від 18.03.2010, міститься також посилання і на страховий акт № И-791 від 17.02.2010, що його складено позивачем на підставі і в порядку, встановленому саме укладеним ним з ОСОБА_5 Договором.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи документальними доказами підтверджено факт виплати позивачем спірного страхового відшкодування ОСОБА_5, а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено виплату ним Страхувальнику страхового відшкодування за Договором в сумі 7 881,64 грн., стягнення якого з відповідача є предметом спору у цій справі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_6, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченої копією постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2010 у справі № 3/811/10 (а.с.15).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наданої позивачем копії полісу № ВС/5295912 (а.с. 80) слідує, що станом на 03.02.2010 (дата ДТП) відповідальність щодо володіння та користування Автомобілем 1 у випадку заподіяння шкоди третім особам під час ДТП, яка сталась за участю Автомобіля 1, була застрахована відповідачем.

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 15 Закону в редакції, на дату укладення Полісу № ВС/5295912, встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (п. 15.1);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу) (п. 15.2);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (п. 15.3).

Зі змісту Полісу № ВС/5295912 слідує, що він відноситься до договорів І типу, тобто за ним застраховано відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Автомобіля 1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_6, що його визнано винуватцем спірної ДТП, керував Автомобілем 1 не на законних підставах, з огляду на що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ТОВ «Фенікс ЛТД» є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, встановлених Полісом № ВС/5295912.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту Полісу № ВС/5295912 слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн., з огляду на що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування 7 881,64 грн., що підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшений на суму франшизи, тобто в даному випадку на 510 грн., а отже, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 7 371,64 грн. (7 881,64-510).

З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу № 18-01/02-03 (а.с. 11-12), в якій просив сплатити суму в розмірі 7 881,64 грн. за вказаними позивачем у претензії реквізитами. На доказ отримання вказаної претензії відповідачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію накладної № 1228601 з відміткою про отримання кореспонденції відповідачем 23.01.2012 (а.с. 13).

На вказану претензію відповідач не відповів, спірне страхове відшкодування позивачу не перерахував, наслідком чого і стало звернення останнього до суду з даним позовом.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а. с. 73-74) та у доповненнях до відзиву на позовну заяву (а.с.139-140) щодо недоведеності факту продовження дії Договору та факту виплати позивачем спірного страхового відшкодування, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів проведення відновлювального ремонту Автомобіля, з огляду на що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ст. 29 Закону, слід зазначити таке.

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), встановлення вартості збитків проводиться відповідними особами (оцінювачі, суб'єкти оціночної діяльності). У спірному випадку саме такою особою визначена вартість збитків, завданих власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, в той час як приписи чинного законодавства жодним чином не ставлять в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 ЦК України є його правом, а не обов'язком.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 7 371,64 грн. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у справі № 910/2233/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 7 371,64 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас слід зазначити про таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 7 881,64 грн.

Рішенням від 27.09.2013 у справі № 910/2233/13 у позові відмовлено повністю.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він мав сплатити судовий збір в розмірі 860,25 грн.

Позивачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 860,25 грн. (платіжне доручення № PROM7BAV8D tr. PROMD1017 BAV8D 1 від 17.10.2013) та в сумі 394,08 грн. (платіжне доручення № PROM1BAF5G tr. PROMD0911 1 BAF5G від 11.09.2013), що на 394,08 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 394,08 грн. підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 у справі № 910/2233/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2013 у справі № 910/2233/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) страхове відшкодування в сумі 7 371 (сім тисяч триста сімдесят одна) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 17 коп.

5. В решті позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 59 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

9. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Інгострах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) судовий збір в сумі 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 08 коп., перерахований платіжним дорученням № PROM1BAF5G tr. PROMD0911 1 BAF5G 1 від 11.09.2013 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

10. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2233/13.

Повний текст постанови складено: 13.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло