Постанова № 37171758, 29.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 р. Справа № 815/3908/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Шевчук О.А.,

- Зуєвої Л.

при секретарі - Троян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000131700 від 09.04.2012 р. про порушення пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований 07.02.2008 р. Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та перебуває на обліку Ізмаїльській ОДПІ в Одеської області як платник податків.

Фахівцями Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.09.2010 р. по 31.03.2011 р. та з ПП «Клин-маркет» за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. та з 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р. з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За наслідками зазначеної перевірки був складений акт №63/17-01/НОМЕР_1 від 30 березня 2012 року, згідно якого встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2:

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. Закону України »Про податок на додану вартість». В результаті чого завищено податковий кредит та занижений податок на додану вартість до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 36568 грн., у тому числі: за вересень 2010 року в сумі 15962 грн., за листопад 2010 року в сумі 4773 грн., за грудень 2010 в сумі 15 833 грн.;

- п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України включені суми до податкового кредиту з ПДВ 22337 грн.,у тому числі за січень 2011 р. В сумі 83333 грн., за лютий 2011 р. У сумі 12 567 грн., за березень 2011 р. 1437 грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131700 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 58905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 143 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131700 від 09.04.2012 р. та підстави для його скасування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п.п.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 198.6 п.198 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було віднесено до податкового кредиту ПДВ за операціями з ПП "Клин -Маркет» та ПП «Одеська Будівельна Компанія» .

В підтвердження факту виконання укладених договорів позивачем представлені первинні документи, які підтверджують правомірне формування податкового кредиту, а саме податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства щодо їх належного оформлення.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем первинні документи не містять обов'язкові реквізити первинного документа, оскільки правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують здійснення операції з контрагентами ПП «Клин -Маркет» та ПП «Одеська Будівельна Компанія», а відтак висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження виконання договорів є передчасними.

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентами та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо посилань податкового органу на безпідставність формування позивачем податкового кредиту через порушення податкового законодавства встановлені актами перевірок контрагентів позивача суд зазначає, що відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновки щодо перевірки таких контрагентів, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Більш того, помилково судом першої інстанції враховані висновки податкової щодо відсутності у контрагентів власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Натомість, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у контрагентів виробничих потужностей, само по собі не може бути підставою для висновків про нікчемність договору, оскільки для встановлення факту нікчемності правочину, необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків. Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 КАС України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів.

Визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним, однак наявності таких документів податковим органом не доведено.

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000131700 від 09.04.2012 року, яким збільшено суму грошового з податку на додану вартість у розмірі 68048,00 грн. не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справ нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000131700 від 09.04.2012 року винесене Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби, яким збільшено суму грошового з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 68 048,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: