Ухвала суду № 37170413, 13.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р.

м.Одеса

Справа № 815/8567/13-а

Категорія: 5.1.2

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року про відмову в забезпеченні позову товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» (надалі – ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН», позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, в якому просило визнати незаконним та скасувати, прийняті 11 листопада 2013 року відповідачем: наказ №663-од про проведення позапланової перевірки, припис №001813 та постанову від 27 листопада 2013 року про накладення стягнень №6645.

Разом із позовною заявою, 16 грудня 2013 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення виконання Постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №665 щодо стягнення з ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» штрафу в розмірі 30 853 730 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» звернулося з апеляційною скаргою.

Апелянт, оскаржуючи ухвалу суду посилався на те, що вона винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою забезпечити позов до вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до приписів ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначена стаття передбачає два способи забезпечення позову:

- зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

- заборона вчинення певних дій.

Зупинення дії оскаржуваного рішення полягає в тому, що на час дії цього способу забезпечення позову положення цього акта не застосовуються до правовідносин. Зупинений акт де-юре вважається не існуючим.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виконуючи вищезазначені вимоги законодавства, судом апеляційної інстанції встановлено, що до позивача, згідно Постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовано штраф у розмірі 30 875 730 грн.

Оскаржуючи правомірність даної Постанови, ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» у своїй заяві про забезпечення позову, зазначало, що у разі її примусового виконання, підприємство зазнає значної матеріальної шкоди, завдання якої негативно відобразиться на господарській діяльності, зокрема на своєчасній виплаті заробітної плати працівникам підприємства, сплаті обов’язкових платежів та ін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив із того, що ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» не надано належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Колегія суддів вважає зазначену правову позицію суду першої інстанції такою, що не заснована на вимогах.

Так, п.2 ст.30 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що оскарження не зупиняє рішення органу виконавчої влади, який здійснює захист прав споживачів, його службових осіб, а також дій таких службових осіб.

Частиною 2 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що суми штрафів передбачених даною нормою зараховуються до державного бюджету, а ч.3 встановлює, що у разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарювання, визначених у ст.26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про накладення стягнення, примусове виконання таких рішень здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції вважає вірним довід позивача, що виконання Постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про накладення на нього штрафу до вирішення справи по суті, свідчить про існування очевидної і реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, зокрема майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 п.3 ст.202 КАС України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Пункт 6 ч.1 ст.199 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, ч.1 п.3 ст.202, ч.1 п.4 ст. 204, ч.1 п.6 ст.205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про відмову в забезпеченні позову від 16 грудня 2013 року – скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити виконання Постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» №665 від 27 листопада 2013 року, яка прийнята Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШИН» на користь Державного бюджету України суми штрафу у розмірі 30 875 730 грн. до набранням рішення суду законної сили.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова