Постанова № 37170305, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5050/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Бориспільсільбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Бориспільсільбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0004732210,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Бориспільсільбуд» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0004732210 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Генбудінвест». Апелянт вважає, що оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, позивачем правомірно віднесено сплачений в складі ціни товару податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС, правонаступником якої є Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трест Бориспільсільбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Генбудінвест» за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2013 року №201/22-1/13707422, в якому встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 5000,00 грн.

На підставі акту перевірки №201/22-1/13707422 від 12 квітня 2013 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0004732210, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 6250,00 грн., у тому числі 5000,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатися до податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Генбудінвест» (субпідрядник) укладено договір на виконання робіт з будівництва будівель (реконструкції міського будинку культури по вул.Радгоспна,1 у м.Бориспіль Київської області) №110 від 01 жовтня 2012 року, за умовами якого субпідрядник зобов'язується у 2012 році виконати роботи з реконструкції міського будинку культури по вул.Радгоспна,1 у м.Бориспіль, а підрядник - прийняти та оплатити такі роботи. Етапи виконання робіт наведенні у графіку виконання робіт (додатку №2 до цього договору) (п.1.3).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкові накладні №22 від 03 жовтня 2012 року, №139 від 19 жовтня 2012 року, №218 від 29 жовтня 2012 року, платіжні доручення щодо підтвердження перерахунку коштів в розмірі 30000 грн. на рахунок контрагента.

Позивачем, основними видами діяльності якого є будівництво будівель, з метою доказування та доведення реальності фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Генбудінвест» було надано договір на виконання робіт з будівництва будівель (реконструкції міського будинку культури по вул.Радгоспна, 1 у м.Бориспіль Київської області) №25/07-12 від 25 липня 2012 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради (замовник) та позивачем (підрядник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується у 2012-2013 роках виконати роботи з будівництва будівель (реконструкції міського будинку культури по вул.Радгоспна, 1 у м.Бориспіль), а замовник прийняти та оплатити такі роботи; протокол узгодження договірної ціни з будівництва (реконструкції міського будинку культури по вул.Радгоспна, 1 у м.Бориспіль) від 25 липня 2012 року, укладеного між позивачем та управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №273/2240/37318658 від 28 березня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Генбудінвест», згідно якого господарська діяльність ТОВ «Генбудінвест» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року має ознаки нереальності здійснення по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників та підприємств-покупців.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Генбудінвест» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентом позивача та наявності наміру у сторін щодо уникнення або зменшення оподаткування фінансових результатів виконання господарських операцій, укладання правочину з порушенням компетенції.

Згідно п.4.3 договору №110 від 01 жовтня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Генбудінвест», підрядник (позивач) перед початком будівельно-монтажних робіт сплачує субпідряднику аванс в розмірі 10% від вартості робіт на придбання матеріалів та обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на користь ТОВ «Генбудінвест» сплачено 30000 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 5000 грн.) платіжними дорученнями №385 від 03 жовтня 2012 року, №443 від 19 жовтня 2012 року, №1007 від 29 жовтня 2012 року, а також отримано від останнього на сплачені суми податкові накладні №22 від 03 жовтня 2012 року, №139 від 19 жовтня 2012 року, №218 від 29 жовтня 2012 року.

Враховуючи положення п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем в жовтні 2012 року включено до податкового кредиту 5000 грн. сплаченого податку на додану вартість на користь ТОВ «Генбудінвест» за датою першої з подій (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг) з урахуванням наявності податкових накладних на зазначену суму податку на додану вартість.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Генбудінвест», суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2013 року №0004732210, яке підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Бориспільсільбуд» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Бориспільсільбуд» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2013 року №0004732210.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.