Ухвала суду № 37170250, 13.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року справа №805/15586/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 р. у справі № 805/15586/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2012 року № 0000390707, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2250044,00 грн. та № 0000400707, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.12.2012 року № 0000390707. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.12.2012 року № 0000400707. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» здійснені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку з 03.03.1999 у ДПІ у Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

З 23.11.2011 по 3011.2011 на підставі наказу № 3089 від 23.11.2011р., виданого ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України та повідомлення від 23.11.2011 року № 29304/10/07-11 відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, по яким сформовано податковий кредит за період з 01.02.2010 по 31.05.2010 року та з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, за наслідками якої складений акт № 7470/07-032-30098637 від 30.11.2011 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.3 , п. 198.4 , п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 абз. «б» ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту документальної невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 198.3 , п. 198.4 , п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 абз. «б» ст. 200 Податкового кодексу України, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000390707, яким позивачеві зменшене суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2250044,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року № 0000400707, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Суть спору полягає у реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договорів, укладеними з вищезазначеними контрагентами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009 р. між ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна» був укладений договір № 14/12-09/1, згідно з умовами зазначеного договору останній поставляв на адресу ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» природний газ в об'ємах, які зазначені у договорі, а позивач здійснював оплату за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи).

ТОВ «Газторг Україна» зареєстроване у якості юридичної особи, про що свідчить витяг з ЄДР. Товариство має ліцензію на постачання природного газу та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

На адресу ТОВ «Газторг Україна» направлено лист про надання документів. Згідно наданої відповіді ТОВ «Газторг Україна» не є виробником, Постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Європейська газова компанія».

Згідно наданої відповіді ТОВ «Європейська газова компанія» не є виробником, Постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Пойнт Томсон».

В акті перевірки зазначено, що від Іванківської МДПІ, де знаходиться на обліку ТОВ «Пойнт Томсон», отримано відповідь та акт невиїзної документальної перевірки від 08.07.2011р.

Відповідно до акту перевірки, за грудень 2009р., січень-травень 2010р. ТОВ «Пойнт Томсон» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього у сумі 116634660,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за перевіряємий період встановлено їх завищення усього у сумі 116634660,00 грн.

У акті перевірки також зазначено, що до ВПМ ДПІ у Вишігородському районі направлено запит щодо проведення відповідних заходів по встановленню місцезнаходження підприємства, посадових осіб та щодо забезпечення надання документів для проведення перевірки. В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Пойнт Томсон» за адресою не знаходиться, господарську діяльність не проводить, бухгалтерські документи не зберігає.

Згідно акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.11.2011р., у результаті порушення ТОВ «Пойнт Томсон» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарів на адресу останніх, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений до складу податкових зобов'язань ПДВ, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

За результатом перевірки згідно п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини між ТОВ «Пойнт Томсон» та контрагентами-покупцями.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» не має відношення до правочинів, які укладалися ТОВ «Пойнт Томсон».

ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» при поставці природного газу мало правові відносини з ТОВ «Газторг Україна». Договірні обов'язки сторін згідно цивільного законодавства виконані в повному обсязі. Про це свідчать платіжні документи, трьохсторонні акти прийому-передачі придбаного товару, які підписані транспортувальником газу, споживачем та постачальником та інші документи.

Таким чином, виконання умов укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача та не спростовано відповідачем. Висновки відповідача ґрунтуються на висновках акту перевірки ТОВ «Пойнт Томсон», з яким позивачем не здійснювалися будь-які господарські операції.

Між ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укпромснаб» був укладений договір № 22/10 від 24.09.2010р., згідно якого останній поставляв для виробничих потреб на адресу ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» паливні гранули, а позивач здійснював оплату за поставлений товар, тобто, договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Укпромснаб» зареєстроване в встановленому порядку та є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до акту перевірки, згідно відповіді № 2897/7/26-34 від 25.03.2011р. отриманої від ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

За результатом раніше проведеного опитування ОСОБА_2 встановлено, що він не орієнтується в нормативно-законодавчих актах, які регламентують види діяльності підприємства та в заповненні податкової звітності.

Керуючись викладеним та враховуючи, що директором ПП «ВКФ «Укрпромснаб» фактичного не могла виконуватись та здійснюватися фінансово-господарська діяльність, направлена на отримання прибутку, у підприємства відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, формування податкового кредиту здійснено за рахунок СГД у ланцюгу постачання яких є підприємства з незадовільними станами, надання послуг не підтверджено, що у сукупності вказує на «нікчемність».

У акті перевірки зазначено, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2011р. до Ленінської МДПІ у м. Луганську не надана. Однак з даним висновком податкового органу погодитися неможна з наступних підстав.

ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р. Ленінською МДПІ у м. Луганську повідомило листами ПП «ВКФ «Укпромснаб» про те, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 р. не була прийнята та її не було визнано податковою звітністю як така, що заповнена з порушенням встановлених правил та порушення вимог пунктів 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим ПП «ВКФ «Укпромснаб» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про зобов'язання Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання дій неправомірними та зобов'язанням вчините певні дії, а саме прийняти подані ПП «ВКФ «Укрпромснаб» податкові декларації з податку на додану вартість разом із додатками за лютий, березень 2011р. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. у справі №2а-8330/11/1270 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятою постановою Луганська МДПІ у м. Луганську звернулося до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просило постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 р. залишено без змін. А апеляційна скарга податкового органу без задоволення. Таким чином, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. набрала законної сили.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит за період лютий-березень 2011 р. сформовано ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» правомірно.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Підпунктом 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що «Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків».

Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97ГВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що «...Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника...».

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що «Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)». Теж саме передбачено п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було дотримано всі зазначені норми податкового законодавства. Залежно від першої події позивач отримавши належним чином оформлену податкову накладну, включав відповідну суму ПДВ до податкового кредиту певного періоду.

Пунктом 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що «Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця...».

Пунктом 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі за текстом ПКУ) передбачено, що «Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:, зокрема, п.п. 78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень...».

Пунктом 200.10. ст. 200 ПКУ передбачено, що «Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних».

Пунктом 200.11. ст. 200 ПКУ передбачено, що «За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки».

Таким чином, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у декларації з ПДВ даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації та у разі достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Тобто, податковий орган мав право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно встановлена відповідність вимогам діючого законодавства накладних, виписаних ТОВ «Газторг Україна» та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укпромснаб» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договорів № 14/12-09/1 від 14.12.2009р., № 22/10 від 24.09.2010р. Виконання договорів підтверджено первинними документами: видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, тощо (т. 1 а.с.140-249, т. 21-250, т. 3 а.с. 1-25). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Що стосується посилань відповідача в акті перевірки № 206/22-5/36426937 від 16.04.2013 року на акти перевірки № 565/23/36475078 від 08.07.2011р., № 158/23-34202109 від 28.03.2011р., то слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Крім того, важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право контрагентам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача його контрагентів щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання спірних договорів, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду апеляційної інстанції не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

Також відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань, а вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпропетровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 р. у справі № 805/15586/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 р. у справі № 805/15586/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак