Ухвала суду № 37170216, 06.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17415/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерство охорони здоров'я України, про визнання незаконним та скасування наказу про працевлаштування лікаря, визнання незаконним та скасування рішення про заборону проходження інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування до інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування на посаду лікаря-інтерна, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про працевлаштування лікаря № 994/к від 23 липня 2013 року, визнання незаконним та скасування рішення про заборону проходження інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування до інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування на посаду лікаря-інтерна, стягнення коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, зазначив, що із позовних вимог вбачається, що вирішується трудовий спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст. 2, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Згідно з п. 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

З метою визначення підсудності адміністративної справи та з урахуванням предмету позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 1 Положення про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 647 від 25 серпня 2010 року, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним голові Київської міської державної адміністрації та Міністерству охорони здоров'я України.

Крім того, згідно з п. 2.2 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 291 від 19 вересня 1996 року, зарахування молодих спеціалістів в інтернатуру здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласного, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація", обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції. Зарахування проводиться на посади лікарів (провізорів)-інтернів. У наказі про зарахування в інтернатуру вказується спеціальність інтернатури, заклад освіти, в якому проводитиметься очна частина навчання та базова установа чи заклад (підприємство), де проводитиметься стажування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про працевлаштування лікаря, визнання незаконним та скасування рішення про заборону проходження інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування до інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування на посаду лікаря-інтерна, стягнення коштів, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, який розглядається, має ознаки публічно-правового з урахуванням наявності серед суб'єктів спору публічного органу, та здійснення ним у цих відносинах владних управлінських функцій, тобто виконання покладених на нього Конституцією чи законами України завдань, які безпосередньо пов'язані з діяльністю цього органу, що підтверджується наведеними законодавчими нормами.

Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про працевлаштування лікаря, визнання незаконним та скасування рішення про заборону проходження інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування до інтернатури, зобов'язання видати наказ про зарахування на посаду лікаря-інтерна, стягнення коштів.

Відповідно до ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - скасувати та постановити нову.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.