Постанова № 37166136, 05.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/17112/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Гаджук П.П., дов. № 10-174 від 22.02.2013 року;

Олєйніков Є.В., дов. № 10-65 від 03.02.2014 року;

від відповідача - Смірнов О.С., дов. б/н від 02.01.2014 року;

Міхліченко В.В., дов. б/н від 02.01.2014 року;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.10.2013 року

у справі № 910/17112/13 (суддя М.О. Лиськов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

до Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне

управління-3»

про стягнення 251 946,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» до Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» заборгованість за договором підряду № 17/05-13 від 17.05.2013 року в сумі 400 000,00 грн., судовий збір у розмірі 8 000,00 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» 4 000,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року справу № 910/17112/13 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Дідиченко М.А.

14.01.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

22.01.2014 року та 24.01.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (далі - Позивач, Генпідрядник, ТОВ «Солстрой») та Приватним акціонерним товариством «Мостобудівне управління-3» (далі - Відповідач, Субпідрядник, ПрАТ «МБУ-3») було укладено Договір підряду № 17/05-13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Генпідрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт з використанням бетону, арматури та арматурних каркасів постачання Генпідрядника по влаштуванню пальового поля на об'єкті: «Будівництво торгівельного центру між вулицею П.Куліша та вулицею Під Дубом у м. Львів, Україна» в подальшому - Об'єкт, згідно робочої документації, положень цього Договору та додатків до нього, ДБН України та вимог Замовника будівництва, які не суперечать чинному законодавству, а саме:

- влаштування буронабивних паль орієнтовним обсягом 500мЗ, кількістю 104 шт. паль;

- буроін'єкційних паль (кількість яких буде погоджена Сторонами після затвердження проектної документації по будівництву Об'єкту);

- виготовлення арматурних каркасів для ПБН-11-62 в кількості орієнтовно 29 шт.

Як передбачено п. 4.1 Договору, протягом 10 (десяти) днів після дати підписання даного Договору, Генпідрядник перераховує на банківський рахунок Субпідрядника авансовий платіж у розмірі окремо погодженому Сторонами.

Субпідрядник має право використовувати кошти авансового платежу виключно для виконання робіт, передбачених цим Договором.

Листом № 201 від 17.05.2013 року відповідач просив на виконання Договору перерахувати аванс у розмірі 600 000 грн.

Згідно платіжних доручень від 23.05.2013 № 2032 та від 18.06.2013 року № 2466, Генпідрядник перерахував на рахунок Субпідрядника суму в розмірі 400 000 грн. (т.1 а.с. 21 22).

Листом № 208 від 19.06.2013 року Субпідрядник повідомив Генпідрядника про те, що він ініціює розірвання Договору. В листі Супідрядник зазначає, він мав можливість розпочати роботу по Договору, але станом на 19.06.2013 року проектної документація не отримана, обсяги робіт, які надаються для виконання невідомі.

Крім того, Субпідрядник повідомив Генпідрядника, що ним були понесені витрати з перебазування однієї бурової установки з м. Києва на Об'єкт та виконані роботи по виготовленню арматурних каркасів БНП 11-62 в кількості 29 штук. Також Субпідрядник запевнив, що авансовані кошти з урахуванням витрат будуть повернуті Генпідряднику.

Відповідно п. 1.6 Договору Субпідрядник отримав обсяг інформації стосовно виконання комплексу робіт, визначеного у п.1.1 цього Договору та врахував при складанні Договірної ціни всі витрати стосовно ризиків, що можуть виникнути в ході виконання робіт, за цим Договором.

Згідно п.3.1 Договору, тверді договірні ціни за одиницю виміру робіт передбачених до виконання цим Договором, становлять:

3.1.1 Тверда договірна ціна перебазування однієї бурової установки з міста Київ на Об'єкт та назад з Об'єкта в м. Київ становить 120 000,00 грн. у т.ч. ПДВ.

3.1.2 Тверда договірна ціна виготовлення одного арматурного каркасу для паль ПБН-11-62 з матеріалів Генпідрядника становить 996,55 грн. у т.ч. ПДВ.

Як передбачено п.3.4 Договору, додаткові обсяги робіт, які виконані Субпідрядником без письмового погодження із Генпідрядником не оплачуються.

Пунктом 4.1 Договору, сторони також встановили, що за письмовою вимогою Генпідрядника, Субпідрядник протягом двох робочих днів зобов'язується надати Генпідряднику звіт про використання авансу, та підтверджуючі використання коштів первинні бухгалтерські документи.

16.08.2013 року Генпідрядник звернувся до Субпідрядника з вимогою щодо надання останнім звіту про використання авансу, та підтверджуючі використання коштів первинні бухгалтерські документи. Дана вимога була отримана Субпідрядником 13.09.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи Субпідрядника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 68-70).

Як стверджував позивач, станом на 23.09.2013, звіту про використання авансу, та підтверджуючих використання коштів первинних бухгалтерських документів на адресу Генпідрядника від Субпідрядника не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що листами від 02.07.2013 року № 10-323; від 12.08.2013 року № 272, претензією вимогою від 08.07.2013 року № 10-312 сторони вирішили розірвати Договір (т. 1 а.с. 24-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.7 Договору зазначено, що у випадку порушення Субпідрядником термінів виконання робіт на Об'єкті та/або розірвання та/або припинення дії цього Договору - Субпідрядник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів із дати отримання вимоги Генпідрядника перерахувати на розрахунковий рахунок Генпідрядника незасвоєні кошти отримані у відповідності із положеннями п. 4.1 цього Договору.

Генпідрядник в претензії вимозі від 08.07.2013 року № 10-312 просив Субпідрядника, зокрема, повернути незасвоєні кошти у сумі 251 100,05 грн., яку останній отримав 18.07.2013 року про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення (т. 1 а.с. 29).

Кошти Субпідрядником повернуті не були, з листа № 208 від 19.06.2013 року та наданих пояснень в судовому засіданні вбачається, що спочатку відповідач зазначив про понесення ним витрат, які розраховані з твердої суми Договору, в розмірі 148 899,95 грн.

Проте, листом № 272 від 12.08.2013 року Субпідрядник повідомив Генпідрядника про понесені ним витрати в розмірі 467 048,57 грн.

Як стверджує позивач, жодних робіт відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим, Генпідрядник звернувся з позовом про стягнення 251 100,05 грн. (400 000 грн. - 148 899,95 грн.)

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 400 000 грн.

В обґрунтування заяви про збільшення позивач посилається, що начебто понесені Субпідрядником витрати у розмірі 148 899,95 грн. нічим не підтверджені. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей та карток рахунків бухгалтерського обліку по взаємовідносинах ТОВ «СОЛСТРОЙ» із ПрАТ «МБУ-3», заборгованість останнього перед ТОВ «СОЛСТРОЙ» становить 400 000,00 грн.

Генпідрядником 16.09.2013 року було направлено на адресу Субпідрядника претензію-вимогу № 10-339 про повернення Субпідрядником незасвоєних коштів у сумі 400 000,00 грн. отриманих в якості авансу (т.1 а.с.71-72).

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Субпідрядника перерахувати на розрахунковий рахунок Генпідрядника, в силу п.4.7 Договору, незасвоєні кошти у сумі 400 000,00 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Умовами Договору, зокрема п. 4.2.1, сторони визначили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Генпідрядником актів приймання-передачі виконаних робіт, які подає Субпідрядник не пізніше 24 числа звітного місяця, а Генпідрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від прийняття робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В матеріалах справи містяться, надані відповідачем акт приймання-передачі виконаних робіт за травень 2013 року за формою № КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, датовані 22.05.2013 року, на загальну суму 300 512,40 грн., а також за червень, датовані 14.06.2013 року, на загальну суму 100 034,40 грн., всього на суму 400 546,80 грн. (т.1 а.с. 89-92,94-97).

Представники відповідача в судовому засіданні вказували, що дані акти були надані представнику позивача разом із супровідними листами (т.1 а.с. 88,93), але Генпідрядником, в порушення вимог ст. 882 Цивільного кодексу України і підпункту 4.2.1 Договору, жодної мотивованої відмови не надано, акти та довідки не підписані, не повернуті Субпідряднику. Про відмову від підписання Генпідрядником зазначеного акта Субпідрядником вчинено відповідний запис на примірниках акта та довідці.

Проте, відповідач зазначає, що платіжними дорученнями № 2032 від 23.05.2013 року та № 2466 від 18.06.2013 року сплачено на користь Субпідрядника 300 000 грн., та 100 000 грн. відповідно, з призначенням платежу: «Оплата за влаштування паль та вигот. Каркасів договір підряду № 17/05-13 від 17.05.13…».

Тобто, на виконання умов Договору, Генпідрядником проведено часткову оплату за виконані Субпідрядником роботи.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що Генпідрядник вчинив конклюдентні дії (проведення оплати), тим самим прийняв належно виконані Субпідрядником роботи, проте ухилився від підписання зі своєї сторони актів приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт. Проведенням оплати і зазначенням у платіжних дорученнях конкретного призначення платежу. Генпідрядник також підтвердив свою обізнаність з видами фактично виконаних робіт в межах визначених Договором.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та вважає їх передчасними та невідповідними матеріалам справи, з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що акти приймання-передачі виконаних робіт за травень, червень 2013 року за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 були передані Субпідрядником Генпідряднику.

До того ж, п. 10.7 Договору сторонами було передбачено, що всі повідомлення, сповіщення і будь-яке листування, які стосуються цього Договору будуть вважатись таким, що були направлені належним чином, якщо вони зроблені в письмові формі і направлені стороною рекомендованим (або цінним з повідомленням) листом на адресу другої сторони, зазначену в Договорі.

Таким чином, колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині обізнаності Генпідрядника про існування актів № КБ-2в та довідок № КБ-3 за травень, червень.

Генпідрядник в своїх поясненнях зазначив, що працівниками бухгалтерії була допущена помилка в призначенні платежу, у зв'язку з чим було зазначено «оплата» робіт за договором, а мало бути зазначено «аванс» робіт за договором.

Суд першої інстанції не дослідив вказаних обставин, дійшовши висновку про те, що позивач вчинив конклюдентні дії.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Договір підписано сторонами 17.05.2013 року. Листом № 201 від 17.05.2013 року відповідач просив на виконання Договору перерахувати аванс у розмірі 600 000 грн. Згідно платіжних доручень від 23.05.2013 № 2032 та від 18.06.2013 року № 2466, Генпідрядник перерахував на рахунок Субпідрядника суму в розмірі 400 000 грн.

При цьому, відповідач, який ініціював розірвання договору, в листі № 208 від 19.06.2013 року зазначив, що він мав можливість розпочати роботу по Договору, але станом на 19.06.2013 року проектна документація не отримана, обсяги робіт, які надаються для виконання невідомі. Також Субпідрядник повідомив, що авансовані кошти з урахуванням понесених витрат будуть повернуті Генпідряднику.

Отже, з вказаного листа 19.06.2013 року вбачається, що відповідач не розпочав роботи по Договору, у зв'язку з відсутністю проектної документації, крім того, Субпідрядник визначив кошти перераховані йому саме як аванс, а не як оплату.

Вказане суперечить поясненням відповідача та висновкам місцевого господарського суду.

Крім того, з листа № 10-323 від 02.07.2013 року вбачається, що 13.06.2013 року субпідрядною геодезичною організацією було передано Генпідряднику комплект робочих креслень, вказаної документації вистачає для початку робіт. На що, листом № 272 від 12.08.2013 року, Субпідрядник повідомив Генпідрядника про відсутність в нього вказаних документів, невідповідність такого порядку передачі документації п. 10.7 Договору. А також зазначив, що згідно п. 6.1. Договору, фронт робіт та відповідна документація передається до початку виконання робіт.

Тобто, відповідач міг почати виконання робіт виключно після одержання відповідної робочої документації.

Колегія суддів також звертає увагу на п. 10.12. Договору, яким передбачено, що до нього додаються і стають його невід'ємною частиною: додаток № 1 - розрахунок договірної ціни, додаток № 2 - графік виконання робіт Субпідрядником.

Проте, в матеріалах справи вказані додатки відсутні. З пояснень сторін встановлено, що дані додатки не були укладені, оскільки не було робочої документації.

Відповідної робочої документації відповідач не отримував, що підтвердив у судовому засіданні.

Враховуючи положення п. 6.1. та 10.12 Договору, Субпідрядник не міг приступити до виконання робіт без даної робочої документації.

Оскільки, Субпідрядник не міг приступити до виконання робіт за Договором, то і у Генпідрядника відсутні підстави для перерахування коштів, як оплати за Договором. А в силу пункту 4.1. Договору, Генпідрядник мав повне право на сплату авансу.

Колегія дійшла до висновку, що позивач перерахував 400 000 грн. фактично в якості авансу, а не оплати за Договором, що також підтверджується вищевказаним листуванням між сторонами.

Таким чином, сплата грошових коштів - авансу по Договору, у даному випадку, не може вважатися конклюдентною дією та підтверджувати обізнаність та погодження Генпідрядником актів виконаних робіт.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання Генпідряднику актів виконаних робіт; у листах, датованих після здійснення оплати, Субпідрядник сам визначав перераховані кошти як аванс; підстави для початку виконання робіт Субпідрядником були відсутні, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про належне виконання робіт Субпідрядником, їх оплату Генпідрядником та вчинення останнім конклюдентних дій, які свідчать про погодження актів виконаних робіт, є передчасними.

Крім того, позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт, було залучено іншу субпідрядну організацію та укладено з нею договір підряду № 05/07-06 від 05.07.2013 року. Предмет вказаного договору підряду є тотожним з договором укладеним з ПрАТ «МБУ-3». Роботи за договором підряду № 05/07-06 від 05.07.2013 року виконані новим субпідрядником, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та довідками, які підписано з обох сторін.

Також, позивач посилався, що Субпідрядником не надано звіту про використання авансу та підтверджуючих використання коштів первинних бухгалтерських документів, в порушення п. 4.1. Договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, оскільки Субпідрядник грошових коштів в якості авансових платежів від Генпідрядника не отримував, а використовував при виконанні робіт власні грошові кошти і ресурси, то і жодних звітів надавати не зобов'язаний. Отже, така вимога відповідача є безпідставною.

Колегія суддів вважає даний висновок безпідставним з огляду на встановлені вище обставини, а також відсутністю належних документів що підтверджують понесення витрат Субпідрядником. Незрозуміло з чого виходив суд першої інстанції, коли встановив, що Субпідрядник має право в супереч п. 4.1 Договору не надавати звіт про використання авансу, та підтверджуючі використання коштів первинні бухгалтерські документи.

Слід також зазначити, що вимога позивача про надання вказаних документів була заявлена після сплати авансу та обміну листами між сторонами про розірвання договору.

Слід звернути увагу, що на вимогу суду відповідач жодних належних доказів про виконання ним робіт за Договором та понесення витрат - не надав.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів встановила, що:

акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не були надіслані Генпідряднику належним чином;

сплачені Генпідрядником кошти є авансом;

належні докази виконаних робіт за Договором підряду № 17/05-13 від 17.05.2013 року відсутні;

наявні докази по виконанню вказаних робіт іншим субпідрядником за Договором підряду № 05/07-06 від 05.07.2013 року, що підтверджується відповідними актами та довідками, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Судова колегія звертає увагу на невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 400 000 грн. як невикористаного авансу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року по справі № 910/17112/13 скасувати.

3. Винести нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» 400 000,00 грн. невикористаного авансу.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобудівне управління-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 8 000,00 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 4 000,00 грн.

6. Видачу відповідних наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/17112/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 11.02.2014 року.