Рішення № 37166077, 13.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 911/4707/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Фонд комунального майна»

до Фізичної особи-підприємця Заровної Людмили Михайлівни

про стягнення 29 043,33 грн. та розірвання договору оренди

за участю представників сторін:

від позивача: Миргородова Т.В. (довіреність б/н від 11.02.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

18.12.2013 року Комунальне підприємство «Фонд комунального майна» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 601 від 13.12.2013 року (вх. № 4667/13) до Фізичної особи-підприємця Заровної Людмили Михайлівни (далі-відповідач) про стягнення 29 043,33 грн. та розірвання договору оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 100-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 25.04.2013 року та договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.04.2013 року, а саме щодо внесення орендної плати та відшкодування витрат орендодавця щодо обслуговування та експлуатацію орендованого майна.

В результаті чого просить суд розірвати договір № 100-М оренди нерухомого майна та стягнути з відповідача 19317,67 грн. - суму основного боргу, 9 568,38 грн. - пені та 157,28 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.01.2014 року.

30.01.2014 року, до початку судового засідання, через канцелярію суду позивач подав документи витребувані Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2013 року супровідним листом Вих. №38 від 29.01.2014 року (вх. № 1570/14).

У судове засідання 30.01.2014 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 13.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 року представники позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.02.2014 року представник відповідача по справі, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.02.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

25.04.2013 року між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (позивач у справі, орендодавець з договором) та Фізичною особою-підприємцем Заровною Людмилою Михайлівною (відповідач у справі, орендар за договором) було укладено договір №100-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі-договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (надалі-майно) і знаходяться на балансі орендодавця.

Орендована площа складає всього: 48,45 кв.м., в тому числі корисна - 35,66 кв.м., частина приміщень №24, №25, №28 на 1 поверсі універмагу «Мінськ» (із них 6,79 кв.м. під технологічні проходи для покупців) та площа загального користування будівлі - 12,79 кв.м. (п. 1.3. договору оренди).

Пунктом 1.7. договору оренди визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Славутича і знаходиться на балансі комунального підприємства «Фонд комунального майна».

Відповідно до п.2.1. договору оренди орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання даного договору та акту прийому-передачі.

Приймання-передавання орендованого майна здійснюється двосторонньою комісією до складу якої, при необхідності, можуть бути включені незалежні експерти та інші фахівці (п.2.4. договору оренди).

Відповідно до п.п. 2.4.3. договору оренди, при передачі майна складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами, а також складається акт технічного огляду, який підписується представником орендодавця.

Майно вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі (п.п.2.4.4. договору оренди).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майном незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди - травень 2013 року (без урахування індексу інфляції за квітень 2013 року) становить: 1313,26 грн., крім того ПДВ - 262,65 грн. Всього з ПДВ - 1575,91 грн. (п. 3.2. договору оренди).

Відповідно до п. 3.2. договору оренди розмір орендної плати за перший місять фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Орендна плата (компенсація) за площу загального користування визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди - травень 2013 року (без урахування індексу інфляції за квітень 2013 року) становить 86,26 грн., крім того ПДВ - 17,25 грн. Всього з ПДВ - 103,51 грн. (п. 3.3. договору оренди).

Пунктом 3.3. договору оренди вказано, що розмір орендної плати (компенсація) за площу загального користування за перший місяць фіксується в Договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.

Орендна плата, визначена в даному договорі, наведена без урахування вартості комунальних послуг, електроенергії, експлуатаційних витрат орендодавця (п.3.4. договору оренди).

Пунктом 7.1. договору оренди визначено, що цей договір вступає в силу з « 01» травня 2013 року і діє до « 30» березня 2016 року включно.

Факт приймання-передачі нежитлових приміщень загальною орендованою площею 48,45 кв.м, в тому числі корисна - 35,66 кв.м, частина приміщень №24, №25, №28 на 1 поверсі універмагу «Мінськ» (із них 6,79 кв. м. під технологічні проходи для покупців) та площа загального користування будівлі - 12,79 кв.м., розміщені за адресою: Київська обл.., м. Славутич, Центральна площа, 5, універмаг «Мінськ», підтверджується Актом прийому-передачі від 01.05.2013 року., складеним і підписаним уповноваженими сторонами обох сторін та засвідчений печаткою ПК «Фонд комунального майна» (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Як встановлено господарським судом, 25.04.2013 року на виконання п. 3.4. договору оренди між позивачем та відповідачем було укладено договір №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію (далі - договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1. договору про відшкодування витрат, даний договір складено у відповідності з «Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутич» затвердженого рішенням Славутицької міської ради №550-41-IV від 15.12.2004 року (зі змінами), та регулює взаємовідносини між орендодавцем та орендарем по відшкодуванню витрат, які пов'язані з утриманням майна комунальної власності та його експлуатацією згідно договору оренди №100-М від 25.04.2013 року.

Орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію, зданих в оренду площ по договору оренди №100-М від 25.04.2013 року, а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт, зазначених у Додатку №1 (п. 1.2. договору про відшкодування витрат)

Відповідно до п. 7.4. договору про відшкодування витрат, додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додається: додаток № 1 перелік запланованих експлуатаційних витрат і комунальних послуг та їх вартість (калькуляція) по універмагу «Мінськ».

Пунктом 2.2. договору про відшкодування витрат, визначено, що розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 505,33 грн., крім того ПДВ - 101,07 грн. Всього з ПДВ - 606,40 грн.

Відповідно до п.2.2. договору про відшкодування витрат, 48,45кв.м.?10,43грн/кв.м., де 48,45 кв.м. - загальна орендована площа по договору оренди №100-М від 25.04.2013 року, 10,43грн/кв.м. - сума витрат по статтям 1,2,3 додатку 1 за перший базовий місяць, які підлягають відшкодуванню орендарем за місяць за 1 кв.м. загальної орендованої площі.

Розмір відшкодування витрат по договору про відшкодування витрат підлягає зміні орендодавцем в односторонньому порядку, без укладення будь-яких додаткових угод до даного договору, у випадку зміни переліку запланованих експлуатаційних витрат або їх вартості (калькуляцій), розрахованих на 1 кв.м. загальної площі будівлі універмагу «Мінськ» та у інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.2.3. договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 6.1. договору про відшкодування витрат, цей договір набуває чинності з 01.05.2013 року і діє до закінчення терміну договору оренди №100-М від 25.04.2013 року, в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Господарським судом встановлено, що в порушення умов договору оренди № 100-М від 25.04.2013 року (в період з 01.06.2013 року по 13.12.2013 року) та договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію (в період з 01.06.2013 року по 13.12.2013 року) відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі по орендній платі та за витрати пов'язані з утриманням майна комунальної власності та його експлуатацію.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній мав сплатити позивачу за договором оренди -11 730,75 грн., а за договором про відшкодування витрат -7 586, 92 грн. згідно виставлених позивачем рахунків на оплату (копії наявні в матеріалах справи), а саме:

за договору оренди № 100-М від 25.04.2013 року (сума з ПДВ):

- № 869 від 18.05.2013 року на суму 1 679,42 грн.;

- № 1115 від 12.06.2013 року на суму 1 681,10 грн.;

- № 1342 від 15.07.2013 року на суму 1 681,10 грн.;

- № 1558 від 09.08.2013 року на суму 1 679,42 грн.;

- № 1822 від 16.09.2013 року на суму 1 667,68 грн.;

- № 2072 від 11.10.2013 року на суму 1 667,68 грн.;

- № 2304 від 14.11.2013 року на суму 1 674,35 грн.

за договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.04.2013 року (сума з ПДВ):

- № 987 від 16.05.2013 року на суму 662,64 грн.;

- № 1220 від 12.06.2013 року на суму 960, 16 грн.;

- № 1453 від 16.07.2013 року на суму 994,05 грн.;

- № 1692 від 12.08.2013 року на суму 1 022,08 грн.;

- № 1933 від 18.09.2013 року на суму 983,24 грн.;

- № 2181 від 10.10.2013 року на суму 1 529, 97 грн.;

- № 2411 від 14.11.2013 року на суму 1 434,78 грн.

Проте, вищевказані рахунки на оплату відповідачем не оплачувалися про, що свідчить довідка КП «Фонд комунального майна» Вих. № 38/3 від 29.01.2014 року та картка рахунку 361 за травень 2013 року-листопад 2013 року, в яких підтверджується заборгованість відповідача, станом на 29.01.2014 року та складає - 19 317,67 грн.

Жодних доказів в порядку вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували б оплату відповідачем орендної плати за вказаними вище рахунками в порядку та обсязі, визначених умовами договорів, сторонами надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5. договору оренди, орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Таким чином, за договором оренди № 100-М від 25.04.2013 року:

- Рахунок № 869 від 18.05.2013 року на суму 1 679,42 грн. мав бути оплачений у строк до 01.06.2013 року;

- Рахунок № 1115 від 12.06.2013 року на суму 1 681,10 грн. мав бути оплачений у строк до 01.07.2013 року;

- Рахунок № 1342 від 15.07.2013 року на суму 1 681,10 грн. мав бути оплачений у строк до 01.08.2013 року;

- Рахунок № 1558 від 09.08.2013 року на суму 1 679,42 грн. мав бути оплачений у строк до 01.09.2013 року;

- Рахунок № 1822 від 16.09.2013 року на суму 1 667,68 грн. мав бути оплачений у строк до 01.10.2013 року;

- Рахунок № 2072 від 11.10.2013 року на суму 1 667,68 грн. мав бути оплачений у строк до 01.11.2013 року;

- Рахунок № 2304 від 14.11.2013 року на суму 1 674,35 грн. мав бути оплачений у строк до 01.12.2013 року.

Пунктом 2.4. договору про відшкодування витрат визначено, що розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці (при отриманні таких послуг через орендодавця), розрахована пропорційно до займаної площі, вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок «орендодавця» або шляхом внесення готівкових коштів в касу «Орендодавця» не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.

Таким чином, за договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.04.2013 року:

- Рахунок № 987 від 16.05.2013 року на суму 662,64 грн. мав бути оплачений у строк до 01.06.2013 року;

- Рахунок № 1220 від 12.06.2013 року на суму 960, 16 грн. мав бути оплачений у строк до 01.07.2013 року;

- Рахунок № 1453 від 16.07.2013 року на суму 994,05 грн. мав бути оплачений у строк до 01.08.2013 року;

- Рахунок № 1692 від 12.08.2013 року на суму 1 022,08 грн. мав бути оплачений у строк до 01.09.2013 року;

- Рахунок № 1933 від 18.09.2013 року на суму 983,24 грн. мав бути оплачений у строк до 01.10.2013 року;

- Рахунок № 2181 від 10.10.2013 року на суму 1 529, 97 грн. мав бути оплачений у строк до 01.11.2013 року;

- Рахунок № 2411 від 14.11.2013 року на суму 1 434,78 грн. мав бути оплачений у строк до 01.12.2013 року.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не подав відзиву на позов, не заперечив факт користування орендованими приміщеннями, а також існування вказаної заборгованості, доказів оплати суми боргу не надав.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 100-М від 25.04.2013 року у сумі 11 730,75 грн. та договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.04.2013 року у сумі 7 586, 92 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 100-М від 25.04.2013 року та договору №100/100-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 25.04.2013 року, позивачем нарахована пеня в сумі 9 568,38 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.8. договору оренди, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а є продовженим по день фактичної сплати заборгованості.

Згідно п. 5.5. договору про відшкодування витрат, при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої даним договором, орендар сплачує штраф у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а є продовженим по день фактичної сплати заборгованості.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Українивід 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є невірним. За розрахунком суду сума пені становить 690,82 грн.

Таким чином, в частині стягнення на користь позивача суми 8877,56 грн. суд відмовляє (9 568,38 грн. - 690,82 грн. = 8877,56 грн.).

Крім того, у зв'язку з простроченням строків виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди та договором про відшкодування витрат, позивачем нараховано 157,28 грн. 3% річних

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за вищевказаними договорами, є правомірними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за вищевказаними рахунками на оплату, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 157,28 грн.

Крім того, у зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору оренди позивач заявив позовну вимогу про розірвання договору оренди №100-М.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач, з посиланням на ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначає, що відповідачем не виконувалися зобов'язання по договору оренди №100-М.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вказано, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Наведені норми кореспондуються, зокрема, з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, спеціальної щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів.

Частиною першою цієї статті встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Отже, договір оренди №100-М може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, за наявності певних підстав. Однією з таких підстав вважається істотне порушення договору іншою стороною.

Судом встановлено, що істотність порушення спірного договору полягає у систематичному, неналежному виконанні відповідачем своїх обов'язків щодо оплати орендних платежів та відшкодуванню витрат, що позбавляє позивача отримати результат, на який він розраховував укладаючи договір оренди.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представника позивача у судових засіданнях, господарський суд дійшов висновку, про розірвання договору оренди №100-М від 25.04.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню частково 19 317,67 грн. основного боргу, 690,82 грн. пені та 157,28 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, а саме, в частині стягнення 8877,56 грн. боргу з урахуванням пені суд відмовляє.

Також господарський суд Київської області, задовольняє вимогу позивача про розірвання договору оренди №100-М від 25.04.2013 року.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається повністю на Фізичну особу-підприємця Заровну Людмилу Михайлівну.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заровної Людмили Михайлівни (07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 6, квартира 17, код: 2722409006) на користь Комунального підприємства «Фонд комунального майна» (07100, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, будинок 5, ідентифікаційний код: 32301037) 19 317 (дев'ятнадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 67 коп. основного боргу, 690 (шістсот дев'яносто) грн. 82 коп. пені, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 28 коп. 3% річних та 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

3. Розірвати договір №100-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 25.04.2013 року укладений між Комунальним підприємством «Фонд комунального майна» (07100, Київська область, місто Славутич, Центральна площа, будинок 5, ідентифікаційний код: 32301037) та Фізичною особою-підприємцем Заровною Людмилою Михайлівною (07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 6, квартира 17, код: 2722409006).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.02.2014 року