Рішення № 37165896, 13.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23429/13 13.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт»дотовариства з обмеженою відповідальністю «БК «Квадр»простягнення 1 254 475, 18 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачаадвокат Тімакіна Л.В. (довіреність № 1-011113 від 01.11.2013 року)відповідачапредставник Рішко М.М. (довіреність від 24.01.2014 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Квадр» про стягнення 1 254 475, 18 грн., у тому числі 1 181 634,69 основного боргу, 13 808,41 грн. трьох процентів річних, 59 632,08 грн. пені.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеними сторонами у справі договорами підряду № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року порушено провадження у справі №910/23429/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 28.01.2014 року.

Через відділ діловодства суду 28.01.2014 року Відповідачем надано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату. У судове засідання Відповідач представника не направив.

У судовому засіданні 28.01.2014 року представник Позивача надав клопотання про продовження розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року клопотання сторін задоволено, строк розгляду справи продовжено до 18.02.2014 року та перенесено її розгляд у судовому засіданні на 11.02.2014 року.

У судовому засіданні 11.02.2014 року Відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на невиконання Позивачем своїх зобов'язань належним чином.

У судовому засіданні 11.02.2014 року Відповідачем надано клопотання про призначення у справі судової експертизи для надання відповіді на наступні питання:

1. Чи функціонує встановлене за договорами інтерактивне готельне телебачення на майновому комплексі «Президент готель» належним чином?

2. Чи виконані ТОВ «ТК «Мережевий стандарт» зобов'язання взяті на себе за договорами в повному обсязі?

Враховуючи, що надання прямої відповіді на перше питання не може встановити причинно-наслідкового зв'язку між виконанням Позивачем поставки, монтажу та інсталяції обладнання у 2012 році (зобов'язання останнього відповідно до пунктів 1.1.1 договорів) та неналежним або належним функціонуванням системи у 2014 році, та з огляду, що надання відповіді на друге питання є виключною компетенцією суду і не може бути передана на вирішення спеціаліста, призначення відповідного експертного дослідження призведе до невмотивованого порушення граничних процесуальних строків розгляду справи. Враховуючи наведене, судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про призначення експертного дослідження для надання відповіді спеціаліста на поставлені Відповідачем питання.

У судовому засіданні 11.02.2014 року Позивачем надано клопотання про збільшення позовних вимог, яким останній просив суд стягнути з Відповідача 1 181 634, 69 грн. основного боргу; 82 206, 28 грн. пені; 2 363, 27 коп. інфляційних втрат; 26 902, 41 грн. трьох процентів річних; 50 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 25 862,14 грн. витрат зі сплати судового збору.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права Позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи, що подана Позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи кількість поданих сторонами у справі нових документів у судовому засіданні 11.02.2014 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 року представником Відповідача заявлено усне клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на встановлені процесуальним Законом граничні строки розгляду спорів.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі укладено два договори підряду № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року, за якими Позивач зобов'язався здійснити поставку, монтаж та інсталяцію клієнтської системи готельного телебачення на об'єкті: «Майновий комплекс «Президент готель», що знаходиться у місті Києві по вулиці Госпітальній 12.

Відповідно до наданих у позовній заяві пояснень, які знайшли підтвердження у відзиві Відповідача (сторінка друга абзац третій), роботи за двома господарськими договорами № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року є взаємопов'язаними та є складовими частинами цілого комплексу робіт щодо поставки обладнання та виконання монтажних та інсталяційних робіт клієнтської системи готельного телебачення.

За умовами пункту 2.1 договору № И-26/04/12 від 26.04.2012 року Позивач зобов'язався поставити відповідно до специфікації (додаток №1 до цього договору) обладнання та матеріали вартістю 428 523,15 грн. та виконати монтажні та інсталяційні роботи загальною вартістю 122 500,00 грн. Загальна ціна договору складає 551 023,15 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору № И-27/04/12 від 10.05.2012 року Позивач зобов'язався поставити відповідно до специфікації (додаток №1 до цього договору) обладнання та матеріали вартістю 808 111,54 грн. та виконати монтажні та інсталяційні роботи загальною вартістю 122 500,00 грн. Загальна ціна договору складає 930 611,54 грн.

Виходячи з визначених пунктами 2.1 суттєвих умов договори № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року є змішаними договорами, які містять елементи договору поставки та підряду.

Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укладати договори, які містять елементи різних видів зобов'язань. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено самим договором або не випливає із його суті.

Таким чином, за умовами договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року Позивач зобов'язався поставити Відповідачу певно визначене додатками №1 до цих договорів обладнання загальною вартістю 1 236 634,69 грн. та виконати пов'язані з цим обладнанням монтажні та інсталяційні роботи загальною вартістю 245 000,00 грн.

В свою чергу, за умовами пунктів 3.2.1 обох договорів Відповідач зобов'язався протягом п'яти банківських днів з моменту їх підписання перерахувати на поточний рахунок Позивача авансові платежі у розмірі 150 000,00 грн. за кожним з договорів.

Платіжними дорученнями №35847 та №35848 від 15.05.2012 року Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача загалом 300 000,00 грн. Відповідно, Відповідачем допущено порушення встановленого пунктом 3.2.1 договору № И-26/04/12 від 26.04.2012 року господарського зобов'язання.

Наступні платежі Відповідач зобов'язався перераховувати Позивачу після підписання актів приймання-передачі відповідно до встановлених пунктами 3.2.2 обох договорів графіків з кінцевим терміном остаточного розрахунку - 17.09.2012 року.

Пунктом 4.1 Позивача зобов'язано виконати повний комплекс робіт за договорами протягом п'яти тижнів з моменту перерахування на його рахунок Відповідачем авансових платежів. Таким чином, Позивач був зобов'язаний не пізніше 20.06.2012 року повністю виконати свої зобов'язання за договорами. Докази виконання Позивачем своїх зобов'язань у встановлені договорами № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року строки матеріали справи не містять.

За твердженням абзацу п'ятого сторінки другої відзиву 14.06.2012 року Відповідач звертався до Позивача з листом №333 (дата на листі - 04.06.2012 року), яким повідомив останнього про виявлені порушення в роботі встановленого Позивачем обладнання. Іншими словами, за твердженням відзиву станом на 14.06.2012 року обладнання Позивачем було встановлене, проте не працювало у штатному режимі. В якості доказу направлення цієї претензії Відповідачем додано до відзиву (додаток №6) копію направленого Позивачу листа (без будь-яких доказів його отримання) №333, проте суд має констатувати, що додаток №6 до відзиву хоча і має зазначені у відзиві номер та дату, проте фізично не міг буди виготовлений у визначену ним дату, оскільки має посилання на обставини, що мали місце у серпні та вересні 2012 року, тобто на обставини, які вже відбулись, хоча б мали настати лише через два місяці від направлення цього листа Позивачу.

Відповідно до наданих представником Позивача у судовому засіданні пояснень, частина обладнання була встановлена у визначені договором строки, а інша - протягом серпня 2012 року. Порушення зобов'язань стало наслідком завантаженості готелю під час проведення чемпіонату Європи з футболу та затримкою імпорту необхідного обладнання постачальником Позивача. Зазначені пояснення суд не може визнати об'єктивними причинами порушення строків виконання зобов'язань Позивачем та погоджується з наведеними у листі Відповідача №96/03 від 29.03.2013 року доводами про відсутність доказів зазначених подій та доказів узгодження сторонами договору у належній формі нових строків виконання зобов'язань Позивачем.

Таким чином, в процесі виконання умов укладених сторонами у справі господарських договорів як Позивач так і Відповідач допускали порушення своїх зобов'язань.

Як зазначалось раніше, укладені сторонами у справі договори № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять елементи договору поставки та підряду.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктами 6.1-6.3 договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року визначено порядок приймання-передачі виконаних Позивачем робіт, відповідно до якого Відповідач зобов'язався протягом п'яти днів з моменту отримання підписати акт виконаних робіт або надати Позивачу аргументовану відмову від його підписання.

За твердженням, який містить лист Відповідача №104/03 від 09.04.2013 року, останнім було отримано акти виконаних Позивачем робіт 05.04.2013 року.

Цим же листом (№104/03 від 09.04.2013 року) Відповідач повідомив Позивача про відмову від підписання отриманих ним актів, аргументація якої полягла у двох твердженнях: система готельного телебачення не працює та не надано весь пакет документів, передбачений нормами ДБН.

За умова пунктів 6.1 обох укладених сторонами у справі договорів відмова від підписання отриманих актів має бути аргументованою.

У той же час, в листі №104/03 від 09.04.2013 року посилання лише на загальні твердження про взагалі непрацюючу систему та ненадання документів відповідно державним будівельним нормам без визначення конкретних недоліків виконання зобов'язань (недопоставка частини або всього переліку обладнання, не здійснення монтажу та/або інсталяції певно визначеного обладнання тощо). Відповідно, лист Відповідача №104/03 від 09.04.2013 року не є аргументованою відмовою від підписання отриманих ним актів виконаних робіт.

Крім того, абзацом шостим листа №104/03 від 09.04.2013 року Відповідач наголосив на призначенні на 10.04.2013 року проведення комплексної експертизи, однак, матеріали справи не містять висновку сертифікованого експерта щодо належного або неналежного функціонування поставленої та змонтованої Позивачем системи телебачення з зазначенням можливих або дійсних причин його некоректної роботи. Натомість, Відповідачем додано до відзиву (додаток 15) в якості незалежного експертного висновку копію підписаного директором ТОВ «Українські новітні телекомунікації» листа без номеру від 10.04.2013 року. Наведені у цьому документі недоліки програмно-апаратного комплексу, який тестували представники ТОВ «Українські новітні телекомунікації», свідчать про можливі вади програмного забезпечення, а не про вади обладнання, недоліки здійснення монтажу чи інсталяції цього обладнання, при цьому, автори листа не вказали ні перелік осіб, які виконували тестування, ні їх відповідну кваліфікацію, яке саме обладнання було ними протестовано та яке відношення це обладнання має до правовідносин сторін у даній справі. Враховуючи наведене, суд не може прийняти в якості доказу невиконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року лист ТОВ «Українські новітні телекомунікації» без номеру від 10.04.2013 року.

Крім того, не можуть бути належними доказами невиконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року і протоколи №1 від 09.04.2013 року, №2 від 10.04.2013 року та дефектний акт від 11.04.2013 року, оскільки ці документи підписані виключно працівниками Відповідача та направлені виключно на додаткове підтвердження правової позиції Відповідача. Єдиним, що фактично підтверджують перераховані документи, є факт складення дефектного акту 11.04.2013 року, а не 10.04.2013 року (дату, на яку було запрошено Відповідачем для підписання двостороннього акту недоліків та проведення комплексної експертизи представників Позивача листом №104/03 від 09.04.2013 року). Зазначена обставина є доказом ухилення саме Відповідачем від належного підписання двостороннього акту відповідно до умов пунктів 6.2 договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року.

Таким чином, в процесі розгляду справи судом встановлено, що Відповідач не маючи належних підстав невмотивовано ухилився від прийняття виконаних Позивачем робіт за договорами № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року.

Правова позиція Відповідача у даній справі фактично зведена до твердження про зобов'язання Позивача створити систему готельного телебачення «під ключ», у той час, як укладені сторонами у справі договори № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року не покладають на Позивача такого обов'язку, а лише зобов'язують його здійснити поставку, монтаж та інсталяцію певно визначеного та погодженого Відповідачем обладнання. Більше того, пунктами 5.2.2.2 договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року саме на Відповідача покладено обов'язок забезпечити 100% готовність кабельних систем телебачення та наявність телевізорів у всіх точках підключення. Іншими словами, належне функціонування суттєвої частини системи телебачення готелю мав забезпечувати Відповідач.

На час розгляду справи Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що система телебачення його готелю не функціонує належним чином з вини встановленого Позивачем обладнання. Більше того, викликає сумнів твердження про те, що протягом більш як півтора року не працюють в готельних номерах телеприймачі, а сам готель не докладає жодних зусиль, крім переписки з Позивачем, на усунення цієї проблеми. Суд припускає, що мали місце скарги клієнтів, проте з двох доданих до відзиву анкет опитування (додаток №3 до відзиву) більше вбачається неналежне функціонування телеприймачів, ніж самої системи готельного телебачення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем порушено без належних правових підстав свої зобов'язання, встановлені пунктами 6.1 договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконання робіт Позивачем підтверджується актами виконаних робіт, які відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими Відповідачем.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 1 181 634, 69 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем порушено господарські зобов'язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого, змонтованого та інстальованого Позивачем обладнання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення цивільно-правового зобов'язання визначено, у тому числі, сплату неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини). Відповідач не довів суду, що порушення господарського зобов'язання сталось не з його вини. Крім того, в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність усіх складових, необхідних для застосування правових наслідків порушення господарсько-правового зобов'язання.

Пунктами 8.5 договорів № И-26/04/12 від 26.04.2012 року та № И-27/04/12 від 10.05.2012 року встановлено, що за порушення строків здійснення розрахунків Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,8% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням вимог пункту шостого статті 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка підлягає задоволенню у заявленому ним розмірі - 82 206,28 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно, вимоги про стягнення з Відповідача 2 363, 27 грн. інфляційних втрат та 26 902,41 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» до товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Квадр» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49 та 84 Господарського процесуального кодексу України. Договором №31/10/13-2 від 31.10.2013 року вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача Позивачем було доручено адвокату Тімакіній Л.В. (адвокатське свідоцтво № 136/н), яка і представляла Позивача у судових засіданнях. Таким чином, перераховані Позивачем платіжним дорученням №7715 від 04.11.2013 року 50 000, 00 грн. вартості послуг адвоката є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору та адвокатські витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Квадр» (01203, м. Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12, ідентифікаційний код 35929323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» (02002, м. Київ, вулиця Каховська, 60, літ «А»; ідентифікаційний код 33740410) 1 181 634, 69 грн. (один мільйон сто вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 69 коп.) основного боргу; 82 206, 28 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті шість гривень 28 коп.) пені; 2 363, 27 коп. (дві тисячі триста шістдесят три гривні 27 коп.) інфляційних втрат; 26 902, 41 грн.(двадцять шість тисяч дев'ятсот дві гривні 41 коп.) трьох процентів річних; 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката та 25 862,14 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 14 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено: 14.02.2014 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.