Постанова № 37165766, 05.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9884/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

за участю представників сторін від:

позивача - Алфімова М.П.,

відповідача -Гарбуз К.А., Новоженіної Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Сєверодонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №3 та №4 від 11.11.2013,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №3 та №4 від 11.11.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за результатами проведення документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" (скорочено - ТДВ "СЗХНО") з питань дотримання вимог державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по господарським операціям, проведеним згідно з контрактом поставки від 10.07.2012 року № 07/12, укладеному з нерезидентом AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S. Bursa, Turkey за період з 10.07.2012 по 01.09.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки. На підставі Акту № 2/12-32-22-08/04643841 від 24.10.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 № 3, №4, яке отримано нами 15.11.2013.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2013 №3, №4 вважає повідомлення-рішення таким, що прийняті всупереч чинному законодавству України оскільки: контракт №07/12 від 10.07.2012 не може одночасно свідчити про те, що технічна документація є товаром, оскільки відповідно цього ж контракту та до додаткової угоди до контракту при поставці технічної документації складається акт приймання-передачі виконаних послуг.

Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" була отримана технічна документація від «AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S» відповідно до акту приймання-передачі виконанних послуг до зазначеного контракту, що також підтверджується те що технічна документація є послугою.

Згідно ст.277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом є лише товари. А у випадку позивача технічна документація є послугою.

У зв'язку із вищенаведеним Товариство з додатковою відповідальністю "Сєверодонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання" просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати зазначене повідомлення рішення.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові та просив суд задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", надав пояснення згідно письмових заперечень (а.с.36-38). Також представник відповідача зазначив, що при проведені перевірки відносно позивача враховувалась інформація, яка викладена в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.06.2013 № 34/22-04643841 за період з 10.07.2012 по 26.05.2013, яка була проведена в червні 2013 року фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судому встановлено, що на підставі наказу Головного Управління Міндоходів у Луганській області від 25.09.2013 №196 (а.с.39), головним державним ревізором - інспектором відділу валютного та митного аудиту управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Луганській області Новоженіною Лілією Разіфівною на підставі п.п.1 п.3 ст.345, п.п.1 п.2 ст.351 Митного Кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю "Сєверодонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання" (скорочено - ТДВ "СЗХНО") з питань дотримання вимог державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по господарським операціям, проведеним згідно з контрактом поставки від 10.07.2012 року № 07/12, укладеному з нерезидентом AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S. Bursa, Turkey за період з 10.07.2012 по 01.09.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки (а.с. 39-40).

Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2013 №6893/8/12-32-22-08/08 отримано платником податків 01.10.2013 (а.с.127).

За результатами перевірки був складений Акт від 24.10.2013 №2/12-32-22/08/04643841 (а.с. 8-19), яким встановлене порушення :

- п.1 ст.49, абз. г) підпункту 2) п.10 ст.58 гл.8 р.ІІІ МКУвід 13.03.2012 №4495-VI зі змінами та доповненнями, встановлено заниження митної вартості товарів ввезених по імпорту згідно митної декларації ІМ40 від 08.05.2013 №702180001/2013/004280 на суму 98500 Євро або 1 031 927,86 грн. (курс 10,476425) внаслідок не включення до складу митної вартості робіт з розробки технічної документації.

- на порушення підпункту в) пункту 185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 р. р.V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ зі змінами та доповненнями, ст.294, п.1 ст.297 гл.43 р.IX Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI зі змінами та доповненнями встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7397,6 грн.

- на порушення п.1ст.272, абз.1) п.1 ст.276, абз. 1) п.1 ст.277, п. 1 ст.278, п.п. 1) п.1 ст. 279 гл.41 р. IX Митного кодексу України від 13.03.12 №4495-VI зі змінами та доповненнями, встановлено заниження мита на суму 32609,95 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Луганській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р №3 від 11.11.2013 та форми Р №4 від 11.11.2013 (а.с. 27, 28).

30 жовтня 2013 року позивачем подано до Головного управлінням Міндоходів у Луганській області заперечення (а.с.21-22).

06 листопада 2013 року за вих. № 9197/12-32-22-08/08 була надана відповідь позивачу щодо розгляду заперечень, згідно якої заперечення позивача суперечать нормам чинного законодавства та не підлягають задоволенню (а.с.23-26).

Згідно з вимогами п. 17 ст.1 Митного кодексу України митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які покладено безпосереднє здійснення митної справи. Невід'ємною складовою митної справи є митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів.

Відповідно до вимог ст.45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари через митний кордон України, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Як убачається зі ст.81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з вимогами п. 15 ст.1 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімум митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно ч.2 ст.41 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Згідно з вимогами ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до вимог ст.54 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові як при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, так і при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю. Податковий контроль здійснюється виключного органами державної податкової служби та митними органами.

Згідно з вимогами п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.1) п.3 ст.345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно п.п.1-5 ст. 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

В судовому засіданні було встановлено, що 25 вересня 2013 року Головним управлінням Міндоходів у Луганській області був винесений наказ № 196 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи на ТОВ «СЗХНО» код 04643841» (а.с.125). 26 вересня 2013 року на адресу позивача було направлено повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки (а.с.127), яке було отримане позивачем 01.10.2013 (а.с.128).

Таким чином, судом встановлено, що порядок проведення перевірки відповідачем не порушувався, тому суд критично ставиться до твердження позивача стосовно порушення порядку проведення перевірки та відсутності компетенції у відповідача для її проведення.

Відповідно до вимог ст.266 Митного кодексу України першим методом визначення митної вартості ввезеного товару є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Згідно з вимогами ст.267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів.

Частиною 2 ст.267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, за умови що такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: комісійні та брокерська винагорода; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів; інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно підпункту г) пункту 2) частини другої статті 267 Митного кодексу України до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не були включені раніше, входить у тому числі, належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що між позивачем та нерезидентом AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S. Вursa, Turkey був укладений контракт поставки від 10.07.2012 №07/12 (а.с.91). Відповідно до п.1.1. позивач покупає обладнання (Товар), згідно додатку № 1, яке є невід'ємною частиною контракту. 30 липня 2012 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1\1, відповідно до якої вартість данного контракту збільшується на 98 500 Євро за рахунок розробки технічної документації і складає 473500 євро. Крім того, контракт був доповнений пунктом 1.2. відповідно до якого, покупець зобов'язує продавця розробити технічну документацію для виготовлення товару, зазначеного в п.1.1. контракту (а.с.109). 19 жовтня 2012 року між сторонами був підписаний акт приймання передачі виконаних робіт №1 (а.с.66) згідно з яким компанія AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S. виконала роботи по розробці технічної документації на суму 98 500,00 евро.

В судовому засіданні було встановлено, що в ході перевірки в жовтня 2013 року відповідачем були досліджені акти перевірок від 09.07.2013 року № 70/22-04643841 (а.с.41), від 21.06.2013 № 34/22-04643841 з питань дотримання валютного законодавства предметами розгляду яких був контракт від 10.07.2012 та електрона копія митної декларації (а.с.113), зазначені документи підтвердили той факт, що позивач в повному обсязі отримав із доповненнями товар та послуги від компанії AKYAPAK MAKINE SANAYI VE TICARET A.S. Bursa, Turke.

На виконання контракту продавцем на адресу позивача було поставлено обладнання згідно умов договору. Виконання умов договору не є спірним.

Митне оформлення поставленого обладнання відбулося на підставі поданої позивачем вантажно-митної декларації № 702180001/2013/004280 (а.с.112), позивачем було задекларовано: ціна товару 375 000 дол. США.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно абз. 2 акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.10.2012 №1 роботи з розробки технічної документації, які відповідно до розділу 1,3 Контракту купівлі-продажу №07/12 від 10.07.2012 відноситься до товару, визначеному в п.1.1 Контракту та були надані у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів (розділ 1,3 Контракту), витрати в сумі 98 500,00 євро відповідно до підпункту г) пункту 2) ч.10 ст.58 МК України додаються до митної вартості товару, що ввозився на митну територію України за контрактом №07/12 від 10.07.2012.

Відповідно до пункту 1.2 ст.1 Податкового Кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються МК України та іншими законами з питань державної митної справи.

Таким чином, оподаткування податком на додану вартість здійснюється за правилами, визначеними ПКУ.

Підпунктом 14.1.244 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, у т.ч. земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

В п.п.14.1.120 п.14.1 ст.14 ПКУ наведено тлумачення „нематеріальні активи" - право власності на результати інтелектуальній діяльності, у т.ч. промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку.

Підпунктом 1.3.5 пункту 1.3 розділу 1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.11.09 №1327 (зі змінами та доповненнями) визначено, що до літературних, письмових творів наукового, технічного або іншого характеру належать також результати науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт у формі звіту, документації, комплекту конструкторської і технологічної документації (первинні зразки) тощо.

Також статтею 1 Закону України від 14.09.06 №143-V „Про державне регулювання у сфері трансферу технологій" (із змінами та доповненнями) наведено тлумачення термінів: документація - зафіксована на матеріальному носії інформація про технології та її складові (нормативна, науково-технічна, конструкторська документація, звіти про результати патентно- кон'юнктурних, наукових і науково-прикладних досліджень, конструкторських і проектних робіт, державних випробувань складових технологій), наявність якої забезпечує їх виконання; технологія - результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Термін «товари», наведений в ПКУ, поділяє товари на матеріальні та нематеріальні активи. Посилання на будь - якій інший поділ відсутнє.

Враховуючи вищезазначені норми, судом встановлено, що технічна документація є товаром, оскільки вона відноситься до нематеріальних активів як продукт інтелектуальної діяльності, зафіксований на матеріальних носіях.

Таким чином, суд критично ставиться до ствердження позивача, що технічна документація не є товаром, оскільки це послуга, не містить будь-якого законодавчого обґрунтування, суперечить вимогам діючого законодавства.

Митною вартістю товарів, відповідно до частини 1 статті 49 МКУ, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та згідно із ст.50 МКУ, використовується для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як зазначено в акті перевірки, абзацом г) підпункту 2) п.10 ст.58 р.3 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за заниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті („г") інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що з метою визначення митної вартості товарів, нормами МКУ передбачено додавання у якості складової до ціни оцінюваних товарів вартості робіт.

Абзацом 1) п.1 ст.277 МКУ визначено, що об'єктом оподаткування митом є митна вартість товарів, а не вартість товарів. Митна вартість товарів може відрізнятися від вартості товарів, у даному випадку на вартість додаткової складової митної вартості - вартості з розробки технічної документації. Питання нарахування мита викладено у акті перевірки у повному обсязі з посиланням на норми діючого законодавства.

Враховуючи той факт, що Додатковою угодою від 30.07.2012 №1/1 збільшено контрактну вартість товару на 98500 євро за рахунок розробки технічної документації на продукцію, митна вартість даного товару, відповідно до вищевикладених норм повинна збільшуватись на вартість робіт по розробленню технічної документації.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що оскарження ТДВ «СЗХНО» податкового повідомлення-рішення №4 від 11.11.2013 з питання оподаткування митом вартості технічної документації є необґрунтованим.

Згідно позовних вимог ТДВ „СЗХНО" просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3 від 11.11.2013 на суму 11384,91 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкції, щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість нарахованих на вартість додаткової складової митної вартості - вартості з розробки технічної документації.

Як встановлено в судовому засіданні, Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області була раніше проведена перевірка, результати якої були оформлені актом перевірки від 09.07.2013 № 70/22-04643841 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000512201 від 23.07.2013р., яким було донараховано податок на додану вартість на загальну суму 540 187 грн. 50 коп. (з них 360 125,00грн. за основним платежем та 180 062,50 грн. штрафні санкції). Складовою суми цього податкового повідомлення-рішення є податкові зобов'язання у розмірі 205 510 грн. по факту отримання послуг від нерезидента по Контракту купівлі-продажу №07/12 від 10.07.2012 та Додатковій угоді від 30.07.2012 №1/1. Отже, з метою недопущення подвійного оподаткування, у зв'язку з збільшенням митної вартості на вартість робіт з розробки технічної документації при обрахуванні податку на додану вартість відбулось збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 212 907,60 грн. та у зв'язку з включенням податкових зобов'язань у розмірі 205 510 грн. до податкового повідомлення-рішення №0000512201 від 23.07.2013, підлягають сплаті податкові зобов'язання у розмірі 7397,60 грн. (212907,60 грн. - 205510 грн. = 7397,60 грн.), які і донараховані податковим повідомленням-рішенням №3 від 11.11.2013.

Слід зазначити, що ТДВ „СЗХНО" не наведено жодного обґрунтування позиції підприємства із зазначеного питання. Позивачем не зазначено що саме було порушено при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, але не оскаржує саме визначення правопорушення в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яке саме було підставою для винесення рішення № 3 від 11.11.2013.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що докази, які знаходяться в матеріалах справи є достатніми для підтвердження порушень ТДВ „СЗХНО", викладених у акті перевірки від 24.10.13 №2/12-32-22-08/04643841, податкові повідомлення рішення від 11.11.2013 №3 та №4 винесенні відповідно діючого законодавства, а адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Сєверодонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання" є безпідставним та необґрунтованим.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Сєверодонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №3 та №4 від 11.11.2013 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено та підписано 10 лютого 2014 року.

Суддя К.Ю. Широка