Постанова № 37165210, 03.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2014 року № 826/20215/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ"до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення №0001862202 від 06.08.2013

за участю:

представника позивача - Калити В.В. (довіреність № 15 від 09.10.2013),

представника позивача - Сидоренка А.В. (довіреність б/н від 14.01.2014),

представника відповідача - Денисенко О.Е. (довіреність № 4966/9/10 від 31.12.2012),

представника відповідача - Перепелюка О.В. (довіреність № 375/9/10 від 21.06.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.02.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001862202 від 06.08.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим, що перестрахувальна комісія, як винагорода за боку перестраховика за договором перестрахування, відповідно до норм Податкового кодексу України прямо відноситься до доходу страховика отриманого від страхової діяльності. При цьому позивач посилався на те, що враховуючи те, що відносини з надання ним страхових послуг на користь страхувальників здійснюються на підставі договорів про надання страхових послуг, а комісійна винагорода отримується від перестраховика, а не від страхувальника, підстави для висновку про те, що позивач є страховим брокером відсутні.

Також позивач посилався на те, що відповідач виклав факти порушень податкового законодавства в акті перевірки № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 без чіткого, об'єктивного та в повній мірі посилання на первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2014 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 29.01.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013.

У судовому засіданні 03.02.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 31.05.2013 по 26.06.2013 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Чартіс Україна" (згідно статут в новій редакції зареєстрованого 2013 році змінено назву на ПРАТ "АІГ Україна") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013, яким встановлено порушення підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від іншої ніж страхова діяльності на суму 3 456 062,00 грн.

На сторінці 15 зазначеного акту вказано наступне: "Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2010 по 31.12.2012р. ПРАТ «АІГ Україна» уклало 112034 договорів страхування від нещасних випадків, страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування іншого майна, страхування від-ті перед 3-ми особами (крім ЦВ власників назем.транспорту, від-ті власників повітр.транспорту, від-ті власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування медич.витрат, страхування фінансових ризиків з резидентами."

В акті № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 на сторінці 16 зазначено наступне: "Таким чином враховуючи ковер-ноти надані ПРАТ «АІГ Україна» до перевірки встановлено. що страховий платіж складається з комесійної винагороди та суми яка надається до перестрахування нерезидентам, при цьому комісійна винагорода складає приблизно 70% від страхового платежу, тобто реально підприємство (страхователь) не має можливості отримати страхове відшкодування в повному обсязі у разі настання страхового випадку.

Таким чином фактично компанія є частково страховим брокером та не надає страховий захист, а передає його до перестрахування."

При цьому на сторінках 23-24 зазначеного акту вказано наступне: "У даному випадку перестраховочна комісія - це комісія отримана страховиком (цементом. перестрахувальником) за передачу ризиків у перестрахування іншим страховикам Цей різновид доход} спрямований на те , що сам страховик (цедент) сам домовляється із страхувальником , інспектує об»єкт страхування й аналізує ризики об»єкта, укладає із страхувальником договір страхування і є щодо інших перестраховиків своєрідним посередником, який надає їм можливість одержати додатковий дохід від перестрахування застрахованих цедентом ризиків. Саме за ці послуги оплачується цеденту перестраховочна комісія.

Перестраховочна комісія враховується при оподаткування результатів господарської діяльності страховика у складі доходів не пов»язаної із страховою діяльністю.

Згідно наданих до перевірки договорів перестрахування, ковер-нот, оборотно сальдови: відомостей по рахунках 71.9.1 (комісія за перестрахування по договорах облігаторного перестрахування) та 71.9.2 (комісія за перестрахування по договорах факультативного перестрахування) встановлено що за період з 01.04.2011р по 31.12.12р. ПрАТ «АІГ Україна) - отримано перестрахувальної комісії на загальну суму 16 419 554,0 грн."

06.08.2013 на підставі акта № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001862202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій на загальну суму 3 923 319,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 467 257,00 грн.

15.08.2013 Приватним акціонерним товариством "АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до ГУ Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0001862202 від 06.08.2013, яка рішенням № 4762/10/26-15-10-04 від 27.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

10.10.2013 Приватним акціонерним товариством "АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" до Міністерства доходів у зборів України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0001862202 від 06.08.2013, яка рішенням № 16632/6/99-99-10-01-15 від 03.12.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Приватне акціонерне товариство "АІГ УКРАЇНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001862202 від 06.08.2013 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 156.3 статті 156 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов'язаних із провадженням страхової діяльності, що оподатковується за ставками, передбаченими пунктом 151.2 статті 151 цього Кодексу, та іншої діяльності, не пов'язаної із страховою, що оподатковується за ставкою, передбаченою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Нараховані за звітний період витрати страховика, пов'язані одночасно з отриманням доходів від страхової діяльності та іншої діяльності, не пов'язаної із страховою, розподіляються пропорційно питомій вазі доходу, нарахованого від страхової діяльності, та доходу від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою.

Підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування; інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя; суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування; доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями; нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні; суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду; суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента; суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення; винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування

Частиною шістнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 10 зазначеного Закону страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Згідно з актом № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 враховуючи ковер-ноти надані позивачем до перевірки встановлено, що страховий платіж складається з комесійної винагороди та суми яка надається до перестрахування нерезидентам, при цьому комісійна винагорода складає приблизно 70% від страхового платежу, тобто реально підприємство (страхователь) не має можливості отримати страхове відшкодування в повному обсязі у разі настання страхового випадку, з огляду на що встановлено, що фактично позивач є частково страховим брокером та не надає страховий захист, а передає його до перестрахування.

Також зазначеним актом встановлено, що суми у вигляді перестраховочної комісїі передбачені у договорах перестрахування, укладених позивачем, не є доходами від страхової діяльності та оподатковуються на загальних підставах. При цьому встановлено, що згідно наданих до перевірки договорів перестрахування, ковер-нот, оборотно сальдови: відомостей по рахунках 71.9.1 (комісія за перестрахування по договорах облігаторного перестрахування) та 71.9.2 (комісія за перестрахування по договорах факультативного перестрахування) встановлено що за період з 01.04.2011р по 31.12.12р. ПрАТ «АІГ Україна) - отримано перестрахувальної комісії на загальну суму 16 419 554,0 грн.

На підтвердження фактів встановлених актом № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 відповідачем надано суду копії примірнику договору від 20.02.2012 та карток рахунків 71.9.1 та 71.9.2.

Наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями позивача зазначені факти не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо того, що суми у вигляді перестраховочної комісії передбачені у договорах перестрахування, укладених позивачем, не є доходами від страхової діяльності та оподатковуються на загальних підставах, з огляду на те, що позивач є частково страховим брокером та не надає страховий захист, оскільки згідно з ковер-нотами наданими позивачем до перевірки встановлено, що страховий платіж складається з комесійної винагороди та суми яка надається до перестрахування нерезидентам, при цьому комісійна винагорода складає приблизно 70% від страхового платежу, тобто реально підприємство (страхователь) не має можливості отримати страхове відшкодування в повному обсязі у разі настання страхового випадку.

Факт того, що отримані за договорами перестрахування кошти були відображені по р.01 Декларації «дохід у вигляді суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами» та оподатковані по ставці 3% сторонами не заперечується.

Правомірність здійсненого відповідачем в акті № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 розрахунку суми заниження податку на прибуток підтверджується наявними в матеріалах справи копіями карток рахунків 71.9.1 та 71.9.2 та довідкою - таблицею.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються акту № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18.07.2013 щодо допущення позивачем порушення підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від іншої ніж страхова діяльності на суму 3 456 062,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення №0001862202 від 06.08.2013.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 10.02.2014.