Постанова № 37165112, 16.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року , о 17-00 годині,Справа № 808/867/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за результатами перевірки публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь») складено акт №605/24-1/00186536 від 28.12.2012, на підставі якого 17.01.2013 СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000510024, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 608507 гривень; № 0000530024, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень, травень 2012 року на 121801 гривню; № 0000520024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за квітень, червень 2012 року на 121701 гривню та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 91275,75 гривень.

ПАТ «Дніпроспецсталь» не погоджується з позицією податкового органу та вважає незаконними зазначені податкові повідомлення-рішення. Так, при проведенні перевірки відповідачем було встановлено факти наявності господарських операцій між ТОВ «Метал-Маркет» (постачальник) та ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) щодо поставки ТМЦ. У березні 2012 року ТОВ «Метал-Маркет» поставило ПАТ «Дніпроспецсталь» ТМЦ на суму 608507,25 гривень, у т.ч. ПДВ - 121701 гривень, що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, ТТН, податковими накладними. Даний товар оприбуткований позивачем та сплачений у повному обсязі, про що свідчать прибуткові ордери та платіжні доручення.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній постачальник позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання у встановленому порядку, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а ПАТ «Дніпроспецсталь» мав належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами та виконання договору.

З урахуванням фактів, які встановлені СДПІ під час здійснення перевірки та відображені в акті, з огляду на належним чином оформленні первинні документи та відсутність змістовного опису та чіткої конкретизації кожного порушення норм податкового законодавства, в акті не вказано, в чому саме полягають порушення норм Податкового кодексу України з боку ПАТ «Дніпроспецсталь». Висновки щодо наведених порушень ґрунтуються лише на висновках акту перевірки Криворізької Південної МДПІ №289/231/37064740 від 31.05.2012 щодо дослідження господарських операцій з ТОВ «Метал-Маркет» з ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Завод Метиз».

Надаючи оцінку господарським правовідносинам, тим самим СДПІ виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) здійснюється по кожному податковому періоду, при визначенні валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків взагалі по всім контрагентам, а не окремо по одному, що обумовлює неможливість податковим органом виокремити такого контрагента позивача, як ТОВ «Метал-Маркет», й встановити відносно нього порушення позивачем правил щодо формування валових витрат.

Актом перевірки не спростовується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів. В акті не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Вірність та обґрунтованість формування позивачем валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Відповідачем не доведено, що придбання товару та послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

СДПІ не спростована обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача, оскільки в акті перевірки відсутнє жодне посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок.

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України з огляду на обставини діяльності іншої юридичної особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цієї особи. Податковий кредит у позивача-покупця та господарські операції з поставки товару відображаються незалежно від того, чи знайшло таке відображення у податковому обліку контрагента та його постачальників по ланцюгу.

Актом не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування, внаслідок чого спірний акт не може бути належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування, і бути належним доказом виявлених порушень.

Пзивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 №№ 0000510024, 0000530024, 0000520024.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує, просить позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні оподаткування ПАТ «Дніпроспецсталь» за перевірений період, встановлено, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Метал-Маркет» не мали вплив на формування цього показника.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, встановлено їх завищення на 608507 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зазначеному розмірі.

СДПІ було отримано від Криворізької Південної МДПІ акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Метал Маркет» №289/231/37064740 від 31.05.2012. Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Метал Маркет» не мало необхідних умов для виконання значного обсягу постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, необхідних для здійснення господарської діяльності, складських приміщень і транспортних засобів.

При здійсненні документальної перевірки встановлено факт здійснення документообігу між контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з метою нарахування ціни на металопродукцію шляхом використання додаткової ланки проходження товару по ланцюгу постачання без можливості підтвердження реального факту здійснення господарських операцій.

Вказані порушення були встановленні в ході здійснення аналізу господарських операцій, вчинених ТОВ «Метал Маркет» з контрагентами: договір поставки від 23.01.2012 з ТОВ «Метінвест-СМЦ» (постачальник) та ТОВ «Метал Маркет» (покупець), договір купівлі- продажу від 28.12.2011 з ТОВ «Завод Метиз» (продавець) та ТОВ «Метал Маркет» (покупець).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/7043/12 від 11.09.2012 встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з наданням первинних та інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Метал Маркет» до Криворізької Південної міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області ДПС України про визнання дій протиправними відмовлено.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 408/5624/12 від 08.08.2012 директора ТОВ «Метал Маркет» ОСОБА_1, яким вчинено порушення, викладені в акті перевірки № 289/231/37064740 від 31.05.2012, притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КпПАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Між суб'єктами господарювання, що працюють в одному сегменті ринку, наявна сталість системних зв'язків, тобто, налагоджені стабільні зв'язки, й учасники ринку обізнані стосовно один одного, проте, не зважаючи на це, позивач не співпрацює напряму з виробниками вугільної продукції, а здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту.

Обов'язковою умовою поставки є зобов'язання передання та придбання товару.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків, тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних докуі факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими нормами цивільного законодавства.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою та змістом, тобто перевіряється, наявність у документа обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету передує його віднесенню до податкового кредиту за умови настання відповідних обставин. Правові умови є послідовними та нерозривними між собою, відсутність будь якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно, висновки фахівців СДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке:

судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпроспецсталь» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Метал-Маркет» (код ЄДРПОУ 37064740), яке мало правові відносини за березень 2012 року, СДПІ було складено акт № 605/24-1/00186536 від 28.12.2012, на підставі якого винесено вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку СДПІ, позивач завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2012 року на 608507 гривень; пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п. 198.1, 198.3 ст.198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №1002 від 21.12.2010, в результаті чого завищено від'ємне значення за березень й травень 2012 року на суму ПДВ 121701 гривню та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень й червень 2012 року на 121701 гривень податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Метал-Маркет».

Судом встановлено, що наявність господарських операцій між ТОВ «Метал-Маркет» (постачальник) та ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) щодо поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується договором поставки №11120237 від 05.03.2012, специфікацією №1 від 05.03.2012, додаткової угодою до договору поставки №1 від 15.03.2012; податковими накладними №27 від 13.03.2012, №32 від 14.03.2012, №57 від 20.03.2012, №№80,81 від 27.03.2012, №73 від 23.03.2012;видатковими накладними №РН-0000214 від 13.03.2012, №РН-0000218 від 14.03.2012, №РН-0000260 від 20.03.2012, №№ РН-0000293, РН-0000294 від 27.03.2012, №РН-0000285 від 23.03.2012; рахунками-фактурами №СФ-0000145 від 13.03.2012, №СФ-0000149 від 14.03.2012, №СФ-0000163 від 20.03.2012, №№ СФ-0000178, СФ-0000177 від 27.03.2012, №СФ-0000170 від 23.03.2012; прибутковими ордерами №№ 44,45 від 15.03.2012, №50 від 22.03.2012, №55 від 26.03.2012, №№ 56,57 від 28.03.2012; товарно-транспортними накладними від 13, 14, 20, 23 та 27 березня 2012 року; сертифікатами прийомки №А-2214 від 13.03.2012, №А-2047 від 14.03.2012, №АА-982 від 20.03.2012, №№ А-2846, А-2774 від 27.03.2012, №А-1999 від 23.03.2012; заявками на перевезення від 12, 13 й 22 березня 2012 року; актом здачі-прийомки виконаних робіт №0000000029 від 19.03.2012, №№ 455101, 182 від 28.03.2012; вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №531 від 15.03.2012, №315 від 16.03.2012, №306 від 19.03.2012, №224 від 20.03.2012, №326 від 21.03.2012, №549 від 23.03.2012, №614 від 26.03.2012, №346 від 27.03.2012, №695 від 02.04.2012, №№ 392, 699 від 03.04.2012, №399 від 05.04.2012, №401 від 06.04.2012, №№ 325, 437, 737 від 06.04.2012, №435 від 09.04.2012; платіжними дорученнями №5910 від 19.03.2012, №6138 від 21.03.2012, №6920 від 29.03.2012, №7085 від 30.03.2012, №7234 від 02.04.2012, №7358 від 04.04.2012, № 7752 від 06.04.2012 (а.с. 65-143).

На підставі зазначених документів у березні 2012 року ТОВ «Метал Маркет» поставило ПАТ «Дніпроспецсталь» ТМЦ на суму 608 507,25 гривень, у т.ч. ПДВ - 121701 гривень.

Перевіркою підтверджено факти відображення зазначених господарських операцій (а.с. 22, 23, 26).

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському й податковому обліку господарських операцій безпосередній постачальник позивача - ТОВ «Метал Маркет» - був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі як платник ПДВ (а.с. 51-61).

Відповідно до п.п. 3, 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, «акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів».

Таким чином, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Враховуючи вищенаведені факти, які встановлені СДПІ під час здійснення перевірки та відображені в акті, з огляду на належним чином оформлені первинні документи та відсутність змістовного опису й чіткої конкретизації кожного порушення норм Податкового кодексу України, в акті перевірки відсутнє обґрунтування порушень п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п. 198.1, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України з боку ПАТ «Дніпроспецсталь».

Судом встановлено, що акт перевірки містить посилання на акт перевірки Криворізької Південної МДПІ №289/231/37064740 від 31.05.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метал-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.05.2010 по 31.03.2012, в якому викладено встановлені порушення, вчинені ТОВ «Метал-Маркет» в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Метінвест-СМЦ», ТОВ «Завод Метиз».

Судом також встановлено, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у позові ТОВ «Метал-Маркет» до Криворізької Південної МДПІ про визнання дій протиправними (постанова від 11.09.2012 у справі № 2а-0470/7043/12). Остання скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії Криворізької Південної МДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ й з податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «Метал-Маркет» за період з 06.05.2010 по 31.03.2012 без оформлення податкового повідомлення-рішення; зобов'язано Криворізьку Південну МДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту перевірки №289/231/37064740 від 31.05.2012, та вилучити із АС «Результати співставленя податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Метал-Маркет», що оформлена актом перевірки №289/231/37064740 від 31.05.2012, і поновити в них дані, що містяться у наданих ТОВ «Метал-Маркет» податкових звітах з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 06.05.2010 по 31.03.2012.

Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України (у редакції від 19.01.2012), «договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків», а згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Таким чином, СДПІ не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. В акті відсутнє посилання на нормативні акти та первинні документи, які б обґрунтовували таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним», а згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

Акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, але й не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно з абз.абз. 1,2 п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України (у редакції від 19.01.2012), «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні» № 996-XIVвід 16.07.1999 (у редакції від 14.01.2012, далі - Закон №996), «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону №996, «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно зі ст. 1 Закону №996, «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Згідно з абз. 1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, «витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, «не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), здійснюється по кожному податковому періоду. При визначенні валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків по всім контрагентам, а не окремо по кожному, що обумовлює неможливість податкового органу виокремити такого контрагента позивача, як ТОВ «Метал-Маркет», та встановити порушення позивачем правил щодо формування валових витрат відносно нього.

Актом перевірки не спростовується факт, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, зміст та форма яких відповідає вимогам, встановленим ст.9 Закону №996, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача. В акті не наведено, у чому саме надані позивачем первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування позивачем валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Відповідачем не доведено, що придбання товару та послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин у позивача були всі законні підстави для формування валових витрат, передбачених вимогами податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.181 Податкового кодексу України, «податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу».

Наведена норма надає лише загальне визначення поняттю «податкового кредиту», яке вживається у Податковому кодексі, розкриває сутність цього поняття. Зазначена норма за правовою природою є нормою-дефініцією, яка містить законодавчо сформульоване визначення податково-правового поняття.

Спосіб викладення даної норм є відсильним, внаслідок чого вона не містить певного правила поведінки - не встановлює прав та обов'язків платників податку, безпосередньо не встановлює порядок формування податкового кредиту, що виключає її порушення.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України є хибними.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 10.1 Порядку ведення затвердженої форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 1002 від 24.12.2010, «придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної) , а також інших подібних документів, зазначених вище».

Згідно з п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу».

Таким чином, перелік документів, за наявності яких у платника податку виникає податковий кредит, є вичерпним та пов'язується виключно з податковою накладною, яка є документом, що підтверджує отримання покупцем товару/послуг, фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем.

Податковим кодексом України не передбачено інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань, обов'язкова сплата постачальниками по ланцюгу поставки сум ПДВ до бюджету.

Відповідно, податковий кредит повинен формуватися за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару та повинен підтверджуватися податковою накладною.

Згідно з п.п. 200.1 - 200.3, пп. «а» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, «сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг».

Податковий кодекс України не обмежує таке бюджетне відшкодування певною сумою та будь-якими умовами або обставинами. Також нормами податкового законодавства не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі недекларування контрагентом своїх податкових зобов'язань та/або несплати ними сум податку на додану вартість до бюджету. Покупець не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Податковим органом не спростована обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача, оскільки в акті перевірки відсутнє посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок.

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу з огляду на обставини діяльності іншої юридичної особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цієї особи. Податковий кредит у позивача-покупця та господарські операції з поставки товару відображаються незалежно від того, чи знайшло таке відображення у податковому обліку контрагента та його постачальників по ланцюгу.

Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, що відбулась між отримувачем товару, який є останнім у ланцюгу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, актом перевірки не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування, внаслідок чого спірний акт не може слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування, і бути належним доказом виявлених порушень.

Притягнення платника податків до відповідальності має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності, яка застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності і незалежно від того, чи визнані відповідні угоди недійсними або є нікчемними.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, «рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність результатів зустрічних перевірок таких постачальників чи на підставі співставлення податкового кредиту/податкових зобов'язань зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ чи валові витрати з податку на прибуток.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Відповідачем не доведено правомірність винесених ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 № 0000510024, № 0000530024, № 0000520024, тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 17.01.2013 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС у відношенні публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»:

№ 0000510024, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 608 507 гривень;

№ 0000530024, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, травень 2012 року на 121 801 гривню;

№ 0000520024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень, червень 2012 року на 121 701 гривню та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 91 275,75 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» судові витрати у розмірі 2294 (двох тисяч двохста дев'яноста чотирьох) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш