Постанова № 37165090, 24.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 грудня 2013 року справа № 814/4404/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомПриватного підприємства "Південь", вул. 60 років СРСР, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Шкрептієнка, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300, визнання протиправними дій , зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Південь", звернувся до суду з позовом до відповідача, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, з наступними позивними вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби від 09.01.2013 № 0000052300; визнати протиправними дії Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби щодо нарахування та внесення до картки особового рахунку позивача податкового боргу в розмірі 46 946,83 грн на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300; зобов'язати Очаківську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів вчинити певні дії, а саме: внести зміни до картки особового рахунку платника податків - ПП "ПІВДЕНЬ" шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку суми податкового боргу в розмірі 46 946,83 грн як неправомірно нарахованого; визнати протиправними дії Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби щодо нарахування та внесення до картки особового рахунку позивача пені по податку на додану вартість в розмірі 8552,53 грн на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300; зобов'язати Очаківську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів вчинити певні дії, а саме: внести зміни до картки особового рахунку платника податків - ПП "ПІВДЕНЬ" шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку суми пені по податку на додану вартість в розмірі 8552,53 грн на підставі податкового повідомлення - рішення від 09.01.2013 № 0000052300 як неправомірно нарахованої.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням чинного податкового та цивільного законодавства України, що є підставою для його скасування.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до діючого податкового законодавства та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в запереченні (арк. справи 142-151).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Так, з 17.12.2012 по 27.012.2012 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток та встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" за період лютий 2011 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 1, п. 5 ст. 203, ст. 210 п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України та встановлено нікчемні правочини між ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" та ПП "Південь"; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків у сумі 46946 грн в тому числі за лютий 2011 року в сумі 46946 грн п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (арк. справи 47).

За результатами перевірки складено Акт від 29.12.2012 № 317/22/30747014 (арк. справи 24-47), в якому зазначено, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 15.04.2011 № 480/23-325/37031487 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мик-Будівництво" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий 2011 року" ("…підприємство не знаходиться за юридичною адресою… Підприємством ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" надано декларацію з податку на прибуток за 2010 рік (від 11.03.10 № 153904), в якій зазначено дані в рядках 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12, 07 декларації підкреслені, що свідчить про відсутність у ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" основних фондів…. В результаті проведених заходів, встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" в лютому 2011 року можуть мати ознаки "безтоварних", оскільки згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних підприємство не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарської операції з купівлі-продажу будь-якого товару в обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом… Враховуючи вищенаведене, правочини, здійснені ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" з контрагентами-постачальниками в лютому 2011 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України) та згідно ч.1 ст. 203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки "нікчемних"").

Крім того, в акті від 29.12.2012 зазначено про ненадання позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт та належним чином складених первинних документів, що характеризують фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "МИК-БУДІВНИЦТВО" (арк. справи 33, 34, ).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000052300 про збільшення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 46 946 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1 грн. (арк. справи 23).

Позивач подав заперечення до акта перевірки (арк. справи 50-56), у відповідь на які отримав лист, яким підтверджено встановленні порушення податкового законодавства (арк. справи 57-62).

При цьому, податковий кредит складається з сум податків протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначене вище, суд звертає увагу, що придбанням товарів/послуг - це правочин. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при визначенні правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На підтвердження зазначеного свідчить позиція Вищого адміністративного суду України, викладена у постанові від 14.11.2012 № К/9991/50772/12: "…правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (частина 1 статті 204 Цивільного кодексу України).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: "…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність".

Отже, відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи не передбачена.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік)).

Як наслідок, суд приходить висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням чинного податкового та цивільного законодавства України, що є підставою для його скасування.

З приводу інших позовних вимог слід зазначити, що при задоволенні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення та вступу його в законну силу, у відповідача виникає обов'язок стосовно виконання таких вимог.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 09.01.2013 № 0000052300.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Присудити Приватному підприємству "Південь" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 469, 47 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич