Рішення № 37164716, 07.02.2014, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2251/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1, його представника за договором адвоката ОСОБА_2, відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3, представника третьої особи органу опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації за довіреністю Чечур О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації, звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним, батьком.

Відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів на утримання синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1500 гривень твердої грошової суми та залишення проживання дітей з нею, матір'ю.

Так, первісний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 25.02.2006 року, про що у відділі РАЦСу Берегівського районного управління юстиції зроблений актовий запис за № 24 (а.с. 3). Подружжя має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13,14). З кінця 2008 року відносини між сторонами почали поступово погіршуватися, однією з причин чого стали фінансові труднощі в сім'ї, відповідачка та її сім'я докоряли позивачу, що він мало заробляє і не спроможний забезпечити сім'ю. Також, відповідачка дозволила своєму брату проживати в їхньому будинку, а останній запрошував до себе постійно посторонніх осіб, які тижнями гостювали в них, тому з січня 2013 року він став проживати окремо від відповідачки. Крім того, відповідачка почала захоплюватися містикою, погрожувала позивачу закінчити життя самогубством, вона стала неадекватною, дітьми не займається. Так, у школу та в дитячий садок водить їх він, позивач, продуктами харчування, одягом і шкільними приналежностями дітей забезпечує також він. Враховуючи відносини, які склалися у подружжя, неадекватну поведінку відповідачки, та те, що вона не має самостійного доходу, позивач просив шлюб між ними розірвати та визначити місце проживання його синів з ним.

Відповідачка ОСОБА_3 в зустрічному позові зазначила, що сімейне життя у неї з позивачем ОСОБА_1 дійсно не склалося з вини позивача, оскільки він був ініціатором постійних сварок та суперечок, неодноразово застосовував до неї психічне насильство, обмежував її у спілкуванні з дітьми. Позивач зраджував їй у подружній вірності з іншою жінкою та робив це відкрито. Від народження дітей позивач ухилявся від їх утримання, виховання, не піклується про їхній стан здоров'я, їх фізичний та духовний розвиток, а відповідачці необхідно виділяти кошти на проїзд до місця навчання, підручники, харчування, проживання, одяг та ліки. У зв'язку з цим відповідачка просила стягнути аліменти на утримання синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1500 гривень твердої грошової суми, а також залишити проживати дітей з нею.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 свій позов підтримав та пояснив, що з грудня 2012 року він з відповідачкою разом не проживає, однак за час спільного проживання їхні стосунки також вже були неприязні. Відповідачка почала захоплюватися містикою, ворожінням, спілкувалася з різними екстрасенсами, почала себе поводити неадекватно та агресивно, стверджувала, що їхній старший син ОСОБА_5 також має надприродні здібності. Синами відповідачка не займалася, часто була в роз'їздах та залишала їх без нагляду. У 2010 році, після народження сина ОСОБА_6 їхні стосунки вже були вкрай неприязні, однак тоді відповідачка обіцяла змінити свою поведінку і ставлення до нього, на що він погодився і надалі проживати з нею та дітьми заради повноцінної сім'ї для дітей, однак шлюбні стосунки вже не підтримували. Після того, як вони стали проживати окремо, відповідачка стала погрожувати йому фізичною розправою, неодноразово била його в присутності дітей, був випадок, що вона та її брат розбили скло на його автомобілі та вона написала кілька скарг в міліцію, здійснювала моральний тиск і на дітей. Діти бояться від матері і не хочуть з нею бачитися і розмовляти. Зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів не визнав, оскільки він ніколи не відмовлявся від утримання дітей, завжди забезпечував їх і на даний час забезпечує їх всім необхідним. Так, возить старшу дитину до школи. За час спільного проживання він утримував сім'ю, а також старшу доньку відповідачки, яка проживала з ними. У вихованні дітей він приймав більшу участь ніж відповідачка, діти багато часу проводили у його батьків в с. Чорний Потік, Виноградівського району. Часто його мати приїжджала до них в м. Берегово, готувала їсти та прала на дітей, які були голодні та брудні. На даний час він, ОСОБА_1, проживає в с. Чорний Потік, Виноградівського району у своїх батьків, інколи проживає в с. Дийда у своєї співмешканки - ОСОБА_9. Старший син ОСОБА_5 проживає з ним, він не хоче проживати з відповідачкою, а менший син ОСОБА_6 проживає з матір'ю.

Представник позивача за первісним позовом адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав пояснення позивача ОСОБА_1 та заперечив зустрічний позов ОСОБА_3 про стягнення з позивача аліментів, оскільки у разі визначення місця проживання дітей з батьком підстава позову відповідачки про стягнення з нього аліментів відпаде.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов визнала частково, погодилася на розірвання шлюбу та пояснила, що вона з позивачем жили нормальним сімейним життям, однак останній в січні 2013 року залишив її з дітьми та став проживати з іншою жінкою ще перебуваючи з нею, ОСОБА_3, у зареєстрованому шлюбі, та на її прохання залишитися із сім'єю хоча б заради дітей не погоджувався. Неповнолітніх дітей позивачка просила залишити проживати з нею, оскільки дітям потрібна мама, вона може їх забезпечити всім необхідним, у неї є власний будинок в с. Астей, Берегівського району, де вона і на даний час проживає. За час спільного проживання з відповідачем вона також відповідно займалася вихованням дітей, оскільки її чоловік працював і на даний час працює в райвідділі міліції та постійно знаходився на роботі. Позивач неодноразово застосовував до неї фізичне насилля, останній раз 29 грудня 2013 року, коли вона поїхала до нього, щоб забрати дітей він також побив її. 04 січня 2014 року вона з працівниками міліції знову поїхала до позивача, щоб забрати дітей та могла забрати тільки меншого сина ОСОБА_6, а старшого сина не було вдома. Дійсно їхні сини часто знаходилися у батьків позивача в с. Чорний Потік, Виноградівського району, на канікулах та святах. На даний час позивач проживає з іншою жінкою в с. Дийда, Берегівського району, її син ОСОБА_5 проживає з ним, в посторонніх осіб, що впливає на дитину негативно. Вона не заперечує, щоб батько приймав участь у вихованні синів, бачився з ними, однак синів просила залишити проживати з нею, вона може про них дбати, а з позивача просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно на їх утримання, тобто по 750 грн. на дитину, оскільки діти ходять до школи та в дитячий садок, їх потрібно одягати, забезпечувати всім необхідним, а батько зобов'язаний їх утримувати.

Представник відповідачки за первісним позовом адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що відповідачка погоджується на розірвання шлюбу, оскільки він існує лише формально та позивач на даний час проживає з іншою жінкою. Однак заперечив в первісному позові мотивуючи тим, що малолітні діти повинні проживати з мамою, яка виховує та дбає про них належним чином. Батько також повинен утримувати своїх неповнолітніх дітей, це є його обов'язок, тому просив стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 750 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Дана сума розміру аліментів була озвучена відповідачкою та незважаючи на те, що позивач має постійну роботу та заробіток законом не заборонено просити аліменти в твердій грошовій сумі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Берегівської районної державної адміністрації за довіреністю Чечур О.М. в суді пояснила, що умови проживання відповідачки - матері двох малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, хороші, вона характеризується з позитивної сторони, дбає та піклується про своїх дітей, тому дітей доцільно залишити з матір'ю. Старший син ОСОБА_5 після перенесеної хвороби гепатиту потребує дієтичного харчування, чого мати може забезпечити, а позивач у зв'язку із зайнятістю в роботі не зможе забезпечити належне виховання дітей. Нею була проведена бесіда із старшим сином сторін, який повідомив їй, що любить і батька і матір.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона біля півроку співмешкає із позивачем ОСОБА_1. Про дітей піклується батько, забезпечує їх матеріально. Діти часто знаходилися в неї вдома в с. Дийда, вона готувала їм їжу та прала на них, оскільки батько привозив їх в брудному одязі. З відповідачкою у неї також неприязні стосунки, остання погрожувала їй словесно та діти також бояться від неї і не хочуть з нею проживати.

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що вона живе по сусідству з батьками позивача в с. Чорний Потік, Виноградівського району. Сини сторін багато часу проводили у батьків первісного позивача, виховувалися там, на даний час і позивач проживає у батьків. Мати позивача з дітьми часто ходили до неї на молоко та з її слів відомо про неприязні стосунки сторін.

Свідок ОСОБА_12 в суді показала, що відносини її сина та відповідачки задовго до окремого їх проживання погіршилися. Відповідачка не займалася дітьми, старшого сина доглядала та виховувала вона та мати відповідачки по черзі. Вона часто приїжджала до сина в м. Берегово, готувала їжу для нього та дітей, прала на них. Крім того, діти багато часу проводили в них вдома в с. Чорний Потік, а також її син, який часто там залишався.

Допитана свідок ОСОБА_13 показала, що вона працює разом із співмешканкою позивача ОСОБА_9 та з її слів відомо, що відповідачка не займається своїми дітьми, позивач їх привозить голодними та брудними із школи. Траплявся випадок, що вона знаходилася в м. Київ, де був і позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9, а відповідачка з двома малолітніми дітьми приїхала до нього та залишила дітей у батька. Діти люблять батька та хочуть з ним бути, оскільки він дбає про них.

Допитаний в судовому засіданні старший син сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що він любить своїх батьків та хоче проживати з татом, оскільки йому з ним добре.

Заслухав пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, допитав свідків та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало не можливим. Обставини, які склалися під час подружнього життя - відсутність взаєморозуміння, суперечать їх інтересам та інтересам їхніх дітей.

За таких обставин, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з ним, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її

матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до грудня 2013 року проживав з матір'ю ОСОБА_3, потім став проживати із батьком - позивачем ОСОБА_1 в с. Дийда, де живе його співмешканка ОСОБА_9, а син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає із матір'ю ОСОБА_3 в с. Астей, Берегівського району, у її власному будинку, разом із старшою донькою відповідачки від першого шлюбу.

Суд вважає, що обоє батьків добре ставляться до своїх дітей, незважаючи на неприязні стосунки, які склалися між ними самими.

При цьому, покази свідків ОСОБА_9, яка є співмешканкою позивача, ОСОБА_12 - мами позивача, ОСОБА_11, яка є її сусідкою, ОСОБА_13, яка є колегою ОСОБА_9 з приводу непристойної поведінки відповідачки ОСОБА_3 та її ставлення до виконання свої батьківських обов'язків, не можуть взятися судом до уваги, оскільки вони заінтересовані у вирішенні справи на користь позивача ОСОБА_1.

Крім того, позивачем за первісним позовом жодним чином не доведено, що відповідачка ОСОБА_3 займається культовими справами, захоплюється магією, а також залучає до цього старшого сина ОСОБА_5.

Це також спростовано в судовому засіданні представником органу опіки та піклування.

Також слід взяти до уваги, що характер роботи позивача за первісним позовом ОСОБА_1, який є працівником міліції може ускладнити сімейне виховання дітей та його відсутність у сім'ї може несприятливо вплинути на їх виховання.

Так, судом встановлено, що він працює цілий робочий день з понеділка до п'ятниці і в суботу до обіду та позаяк є оперуповноваженим СБНОН Берегівського райвідділу, тому його робота пов'язана із нічним чергуваннями та виїздами.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно наданого висновку Берегівської райдержадміністрації, як органу опіки і піклування, про вирішення спору щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 проживає в с. Астей, Берегівського району, в житловому будинку садибного типу. Будинок об лаштований меблями, є необхідна побутова техніка, створені належні умови для проживання та виховання дітей, їх фізичного та психічного розвитку. Мати прикладає зусилля для нормального виховання та утримання своїх дітей. ОСОБА_3 характеризується добре, не зловживає спиртними напоями і наркотичним засобами, не займається забороненими видами діяльності. Вона ввічлива, працелюбна та доброзичлива, не нехтує своїми батьківськими обов'язками, а навпаки є люблячою та турботливою матір'ю. ОСОБА_1 працює в Берегівському РВ УМВС на посаді оперуповноваженого відділу БНОН. З причин специфіки його роботи та малолітнього віку дітей він не може належним чином займатися їх вихованням. Окрім цього, сину ОСОБА_5 через перенесену хворобу рекомендовано дієтичне харчування та звільнення від занять на уроках фізкультури. Орган опіки та піклування вважає, що малолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, повинні жити з матір'ю ОСОБА_3, оскільки вона може забезпечити найкращим чином інтереси своїх дітей, надати їм належні умови для виховання та розвитку. (а.с. 56-58).

Дитина ОСОБА_6, якому ще не виповнилося чотири роки потребує материнського догляду, так як і старший син сторін ОСОБА_5, який на даний час проживає разом із батьком. При цьому, суд вважає, що розділяти дітей не бажано, оскільки вони прив'язані однин до одного, створюючи одну сім'ю, ломка якої для них повинна бути найменш болючою.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що безпосереднім вихователем дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, повинна бути їхня мати ОСОБА_3, яка може забезпечити найбільш сприятливі умови для їх виховання, однак батько дітей ОСОБА_1 не втрачає своїх прав та обов'язків щодо них, він є носієм права на спілкування із синами та права брати участь у їх вихованні.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Подружжя має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13,14).

Встановлено, що відповідач за зустрічним позовом в добровільному порядку допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи матеріальне становище відповідача по зустрічному позову, який має постійного місця праці, що позивачці по зустрічному позову потрібно утримувати двох неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне частково задовольнити зустрічний позов у частині стягнення аліментні та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, п.1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, ст.ст. 112 ч. 2, 180, 183 ч. 1 СК України,

рішив:

Первісний позов задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 25 лютого 2006 року, у відділі РАЦСу Берегівського районного управління юстиції, за актовим записом № 24, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвати.

В задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки с. Пушкіно, Виноградівського району, мешканки АДРЕСА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 грудня 2013 року і до повноліття дітей.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір'ю дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Гал Л. Л.