Ухвала суду № 37163946, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/63886/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування припису за касаційною скаргою Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області (далі також Фонд) звернулось до суду з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати припис №05-32-040/0036-0025 від 24 липня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за дорученням Державної інспекції України з питань праці (лист №918/51/01-12 від 25 квітня 2012 року) Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області проведено первинну тематичну перевірку Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області з питань призначення та здійснення страхових виплат, а також надання соціальних послуг за період з 23 травня 2012 року по 22 липня 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки №05-32-040/0036 від 23 липня 2013 року (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що станом на 22 липня 2013 року 364 потерпілим особам УДКСУ у Волноваському районі Донецької області не виплачено страхові виплати за червень 2013 року на загальну суму 453904,85 грн., в той час як до останнього Фондом направлено ряд реєстрів платіжних доручень, а саме: №38 від 03 липня 2013 року, №39 від 04 липня 2013 року, №40 від 08 липня 2013 року, №41 від 17 липня 2013 року, №42 від 19 липня 2013 року, що свідчить про порушення вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також перевіркою встановлено, зокрема, що постановою Фонду №0506/1149/1149/2 від 26 червня 2012 року призначено одноразову допомогу сім'ї потерпілого ОСОБА_4, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого у розмірі 111666 грн. Допомога на сім'ю призначена дружині - ОСОБА_5, також призначено одноразову допомогу сину - ОСОБА_6 у розмірі 22333,2 грн. та щомісячні страхові виплати у розмірі 930,55 грн. Постановою Фонду №0506/1149/1149/4 від 29 березня 2013 року (пункт 1) вирішено: призначити перераховану суму щомісячної виплати станом на 01 березня 2013 року у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого, а саме, сину ОСОБА_6 - в сумі 1069,20 грн. з 01 березня 2013 року по 01 квітня 2028 року та припинити виплати дружині - ОСОБА_5, що є порушенням положень ст.ст. 33, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

На підставі Акту перевірки відповідачем видано припис №05-32-040/0036-0025 від 24 липня 2013 року, яким зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області привести у відповідність до вимог ст.ст. 33, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нарахування та виплату: страхових виплат за червень 2013 року на загальну суму 453904,85 грн. 364 потерпілим особам; страхових щомісячних виплат дружині померлого - ОСОБА_5 та надати відповідні документи на підтвердження таких виплат.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування та виплати дружині померлого - ОСОБА_5 страхових виплат у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_4, оскільки вона перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта» та перебуває у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення ним трирічного віку, а отже, в розумінні ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не може вважатися непрацюючою, а тому не має права на одержання страхових виплат. Крім того, дослідивши наявні в матеріалах справи копії реєстрів платіжних доручень, платіжних доручень, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо проведення страхових виплат потерпілим особам.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, дружина померлого ОСОБА_4, перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта» та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка оплачується згідно чинного законодавства, висновок судів про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачем зазначеній особі страхових виплат є обґрунтованим, що свідчить про протиправність оскаржуваного припису в цій частині.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Підпунктом 3.4.2 пункту 3.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року N 24, встановлено, що щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена, у дні, установлені постановами робочих органів виконавчої дирекції Фонду (у тому числі при призначенні щомісячної страхової виплати за рішенням суду), але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови робочого органу виконавчої дирекції Фонду про призначення страхових виплат.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень та реєстрів платіжних доручень, суди дійшли висновку, що термін сплати щомісячних страхових виплат на час перевірки порушений не був, а отже і про відсутність у Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області підстав для винесення припису в цій частині.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало