Ухвала суду № 37163917, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/800/55046/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Іваненко Я.Л.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна служба з лікарських засобів у Полтавської області, Державна служба України з лікарських засобів про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України та особи що приєдналася - Державної служби України з лікарських засобів на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду 21 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 23.05.2013 року ВП №36961546;

- зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження на виконання судового рішення, яке допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження від 23.05.2013 року ВП №36961546; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження від 23.05.2013 року ВП № 36961546 підлягає скасуванню, оскільки відповідач не виконав приписи ч. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

20.11.2013 року на адресу Вищого адміністративного суду надійшла заява Державної служби України з лікарських засобів про приєднання до касаційної скарги Державної виконавчої служби України на вищевказані судові рішення.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови від 23.05.2013 року ВП №36961546 він діяв у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 816/253/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року: ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника Державної служби з лікарських засобів у Полтавській області з 09.06.2012 року. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

На підставі виконавчого листа № 816/253/13-а від 26.02.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 07.03.2013 року було відкрито виконавче провадження ВП №36961546.

23.05.2013 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» прийнята постанова про зупинення виконавчого провадження, яка мотивована зверненням державного виконавця до суду з поданням про відстрочення виконання судового рішення.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою (поданням) від 28.05.2013 року про відстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 816/253/13-а.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено положеннями Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Статтями 37, 38 Закону № 606-XIV встановлено виключний перелік обставин та підстав для зупинення виконавчого провадження. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій станом на 23.05.2013 року у відповідача були відсутні правові для винесення оскаржуваної постанови від ВП №36961546, оскільки із заявою про відстрочення виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2013 року у справі № 816/253/13-а він звернуся лише 28.05.2013 року.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження від 23.05.2013 р. ВП №36961546 підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України, особа яка приєдналася до касаційної скарги Державна служба України з лікарських засобів, - відхилити, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду 21 червня 2013 року у справі № 816/3274/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Бутенко

Я.Л. Іваненко