Ухвала суду № 37162649, 06.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2013 рокусправа № 804/7226/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Шелепової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» до про Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмаш» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000141503 від 20 травня 2013 року. (т.1, а.с.4-11)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/7226/13-а.(т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неспрямованість правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Полюс» та ТОВ «Матадор», на реальне настання правових наслідків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а адміністративний позов задоволено повністю. (суддя - Златін С.В.) (т.5, а.с.172-176)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки у позивача як на момент його перевірки так і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару/надання послуг ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Полюс» та ТОВ «Матадор» позивачу, то останній правомірно сформував податковий кредит.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011 - 2012 році

23 жовтня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№81948/13 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку-продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Представником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, в якому зазначена особа просить здійснити заміну відповідача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У судовому засіданні колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме замінити Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 17 квітня 2013 року по 23 квітня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Інвестмаш» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ривс» за період січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня 2012 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період травня, червня, липня, серпня 2012 року, з ТОВ «Старт Д» за період червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада 2012 року, з ПП «Полюс» за період січня, лютого, березня, квітня 2012 року, з ТОВ «Матадор» за період вересня, жовтня, грудня 2011 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня 2012 року, результати якої оформлено актом №1442/224/31958937 від 26 квітня 2013 року.

Висновками зазначеного акту встановлено нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Інвестмаш», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Інвестмаш» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Ривс» за період січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня 2012 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період травня, червня, липня, серпня 2012 року, з ТОВ «Старт Д» за період червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада 2012 року, з ПП «Полюс» за період січня, лютого, березня, квітня 2012 року, з ТОВ «Матадор» за період вересня, жовтня, грудня 2011 року, січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня 2012 року. Також перевіркою встановлення порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 1610674,20 грн.

20 травня 2013 року відповідачем на підставі акта перевірки №1442/224/31958937 від 26 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1610675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 402668,75 грн.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Ривс» і ТОВ «Старт-Д» укладено договори про надання послуг № 98 від 01.11.2011 року та № 29 від 04.06.2012 року відповідно, згідно умов яких ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт-Д» зобов'язувались надати позивачу послуги з обрізки труб та очищення поверхні труб від корозії. Факт виконання ТОВ «Ривс» та ТОВ «Старт-Д» робіт для позивача підтверджується актами виконаних робіт.

Також між позивачем та ПП «Полюс» і ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладено договори купівлі-продажу № 179 від 04.01.2012 року та № 79 від 01.08.2011 року відповідно, згідно з якими ПП «Полюс» і ТОВ «Ангстрем Континенталь» зобов'язувались поставити позивачу товар, а позивач зобов'язувався розрахуватися за нього. Факт передання товару ПП «Полюс» і ТОВ «Ангстрем Континенталь» позивачу підтверджується видатковими накладними.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір експедирування № 79 від 01 серпня 2011 року, згідно умов якого ТОВ «Матадор» зобов'язувалось надати позивачу наступні послуги: пошук перевізника, укладення договору з перевізником, оформлення та отримання необхідних для перевезення документів, забезпечення відправлення та отримання вантажу, контроль за виконанням вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення перевірки кількості та якості вантажу. Факт виконання робіт ТОВ «Матадор» для позивача підтверджується актами виконаних робіт.

ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Полюс» та ТОВ «Матадор» видали позивачу податкові накладні, які оформлено згідно вимог Податкового кодексу України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правовірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Полюс» та ТОВ «Матадор».

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 27 червня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі №804/7226/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 24 грудня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна