Постанова № 37162559, 22.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"22" січня 2014 р.

справа № 2а/0470/7440/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Електроексім»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/7440/12

за позовом

Приватного підприємства «Електроексім»

до

про

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

визнання протиправними дій і відсутність повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електроексім» (далі по тексту - Позивач) звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі по тексту – Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача зі складання за результатами перевірки Приватного підприємства «Електроексім» Акту №2130/22-4/31958772 від 30.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» Приватного підприємства «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень-жовтень 2011 року» і внесення змін на його підставі до автоматичних баз обліків в частині самостійно визначених податкових зобов'язань підприємства з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року та даних про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках №5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них;

- визнати відсутність повноважень у відповідача із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними;

- зобов'язати відповідача утриматись від будь-яких дій, які на підставі Акту №2130/224/31958772 від 30.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень-жовтень 2011 року» могли встановлювати, змінювати, чи будь-яким іншим чином впливати на права та обов'язки Приватного підприємства «Електроексім». (а.с.3-6)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/7440/12. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що за результатами проведеної перевірки та складеного акту Відповідачем не було прийнято податкове повідомлення-рішення, однак зроблені ним висновки в акті зачіпають не тільки законні інтереси Приватного підприємства «Електроексім», але й можуть тягнути за собою негативні наслідки на майбутню діяльність підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/7440/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. (суддя – Озерянська С.І.) (а.с.1)

Позивач – Приватне підприємство «Електроексім», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/7440/12 та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що при винесенні постанови, судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків і, як наслідок, суд прийняв помилкове рішення по справі.

Відповідач по справі, який належним чином сповіщався про місце, дату та час розгляду справи не скористався своїм правом на участь в її розгляді, про причини неявки свого представника суд не сповістив, з заявою про розгляд справи за його обов»язковою участю – не звертався.

За таких обставин, з урахуванням думок представників Позивача, кожного окремо, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника Відповідача.

Представники Позивача, кожен окремо, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримали вимоги апеляційної скарги, і просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників Позивача по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що існують підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Визнання протиправними дій Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська зі складання акту за результатами перевірки та відсутність повноважень з визнання правочинів недійсними - є предметом судового спору.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Суд розглядає справу в межах апеляційного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо визнання відсутності повноважень у Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити позовні вимоги щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Однак, ст.17 цього Кодексу встановлено, що юрисдикція адміністративних судів щодо визначення компетенції органів владних повноважень поширюється виключно на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Електроексім» зареєстроване 09.04.2002 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська від ДПІ у Печерському районі м. Києва був отриманий акт №103/22-9/35851839 від 07.03.2012 року «про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Флорена-Плюс», а також повідомлено про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Флорена-Плюс», з метою незаконної діяльності, вчиненим повторно; порушення кримінальної справи за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ «Флорена-Плюс.

З 17.05.2012 року по 23.05.2012 року, на підставі наказу №240 від 16.05.2012 року, виданого Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень, жовтень 2011 року, за результатами котрої було складено акт №2130/22-4/31958772 від 30.05.2012 року

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлені порушення Позивачем по справі, а саме: ч.1 ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Електроексім» з ТОВ «Флорена-Плюс» та з підприємствами-покупцями за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року ,(згідно додатку 1 до акту перевірки).

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних та позовних вимог, колегія суддів керується вимогами п.6 ч.3 ст.105 КАС України згідно яких позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб»єкта владних повноважень. Спосіб порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб»єкта владних повноважень, на момент вирішення спору, належним способом захисту права може бути зобов»язання Відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення – суд має задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб»єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006р. у справі за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Крім того, статті 2 та 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та стаття 20 Податкового Кодексу України не передбачають права Державних податкових інспекцій самостійно тлумачити зміст правочинів і визнавати їх нереальність.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між Позивачем та ТОВ «Флорена-Плюс»» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність компетенції у Відповідача по даній адміністративній справі по встановленню порушення Позивачем ч.1 ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Електроексім» з ТОВ «Флорена-Плюс» та з підприємствами-покупцями за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року.

Також суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання утримання від будь-яких дій на підставі Акту, які б могли встановлювати,змінювати чи будь-яким іншим чином впливати на права та обов'язки ПП «Електроексім», на підставі того, що у випадку її задоволення відбудеться втручання в компетенцію органу державної податкової служби.

З вищевказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 частини 4 статті 105 КАС України передбачено наявність вимоги позивача про зобов»язання відповідача – суб»єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій.

Судом встановлено, що на підставі оскаржуваного акту №2130/22-4/31958772 від 30.05.2012 року були проведені перевірки контрагентів ПП «Електроексім», що, в свою чергу, позначилось на діловій репутації останнього. З огляду на вказане, колегія суддів робить висновок про те, що своїми діями податковим органом вже були порушені права Позивача на гідну ділову репутацію.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги Позивача, в цій частині, є правомірними і підлягають задоволенню.

Частково задовольняючи апеляційні вимоги, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що предметом спору в даній справі, зокрема, є дії податкового органу при складенні акту перевірки щодо викладення в ньому вищезазначених висновків, акт перевірки та дії по внесенню змін на його підставі до автоматичних баз обліків в частині самостійно визначених податкових зобов»язань Позивача з ПДВ та даних про продавців та покупців за вересень – жовтень 2011р.

Частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині колегія суддів керується положеннями пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких - компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій податкового органу при складанні акту позапланової невиїзної перевірки №2130\22-4\31958772 від 30.05.2012р., не підлягають розгляду в адміністративному суді.

Разом з тим, юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до статті 63 Податкового кодексу України - облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Податковому органу відповідно до статті 66 Податкового кодексу України надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно пунктами 183.1, 183.12, 183.15 статті 183 Податкового кодексу України - будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє прийти до висновку про право Відповідача вносити зміни в облікові дані платника, проте, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Водночас згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Крім того, відповідно до пункту 4.6 наказу ДПА України від 24 травня 2011 року №306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)"- у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою "Р"згідно з додатком 2 до наказу №985.

Одночасно, згідно п.п. 6.1 п. 6 вказаного наказу - підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11, 3.12.2 розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.

Таким чином, зміни в облікових даних операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Отже, за встановлених судом обставин щодо відсутності винесених на підставі складеного за результатами перевірки акта податкових-повідомлень рішення про визначення Позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, дії Відповідача щодо внесення змін до облікової картки та у внутрішніх електронних базах на підставі акту перевірки є неправомірними, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з позовними вимогами в частині визнання неправомірними дій Відповідача по внесенню змін на підставі акту-перевірки від 30.05.2012р. до автоматичних баз обліків в частині самостійно визначених податкових зобов'язань Позивача з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року та даних про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках №5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них.

Така правова позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в рішенні останнього № К\9991/72319\12 від 12 червня 2013р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 03 жовтня 2012р. необхідно скасувати, а позовні вимоги – задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Електроексім» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012р. у справі №2а\0470\7440\12 – скасувати.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська з внесення на підставі акту №2130/22-4/31958772 від 30.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» Приватного підприємства «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень-жовтень 2011 року» змін до автоматичних баз обліків в частині самостійно визначених податкових зобов'язань підприємства з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року та даних про продавців і покупців товарів (послуг), які містилися у поданих до податкової служби деклараціях і додатках №5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них;

Визнати відсутність компетенції Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними;

Зобов'язати Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська утриматись від дій, які на підставі Акту №2130/224/31958772 від 30.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Електроексім» з питань взаємовідносин з ТОВ «Флорена-Плюс» за вересень-жовтень 2011 року» встановлюють, змінюють, чи будь-яким іншим чином впливають на права та обов'язки Приватного підприємства «Електроексім».

В іншій частині позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 27 січня 2014р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна