Рішення № 37160201, 06.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/1717/2014 Головуючий у І інстанції Чала А.П.

Доповідач Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» - Шевченко Тетяни Вікторівни на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, припинення права користування квартирою і виселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, припинення права власності на квартиру, припинення права користування квартирою і виселення - відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» - Шевченко Тетяна Вікторівнаподала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала. Від позовних вимог до Державної реєстраційної служби відмовилась, в цій частині провадження у справі закрито.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, згідно кредитного договору №78 від 03.04.2008 року ОСОБА_3 отримав у ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» кредит в сумі 70 000 доларів США із сплатою 14% річних та строком повернення кредиту до 02.04.2018 року або у строк, встановлений у відповідності з п.2.7., 2.8. цього Договору (а.с. 18-24 - копія кредитного договору, а.с. 26, 27 - І договори про внесення змін до кредитного договору).

В забезпечення зазначеного кредитного договору, 03.04.2008 року між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 71,34 кв.м. (а.с. 11-16 - копія договору Іпотеки), власниками якої по ј частині кожний є відповідачі. (а.с. 17 - копія свідоцтва про право власності на житло).

Судом встановлено, що ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» змінив назву на ВАТ «БГ Банк» (а.с, 57-59 - копія витягу зі статуту), який за договором від 15.07.2010 року відступив ТОВ «Вердикт Фінанс» право вимоги до відповідачів за кредитним договором та усіма договорами, якими забезпечується виконання цього договору (а.с. 49-53, 54, 55-56, 60 - копія договору про відступлення права вимоги, додаткових угод до нього і копія витягу з додаткової угоди).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 кредит, відсотки за його користування та штрафні санкції не повертає, у зв*язку з чим станом на 21.12.2011року виникла заборгованість на загальну суму 551 506 грн. 40 коп., яка погоджена сторонами угодою про визначення розміру зобов'язання тa порядок його виконання від 21.12.2011 року (а.с. 9-10 - копія угоди).

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.12.2012 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» задоволені частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року 551 506 грн. 40 коп., стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь TOB «Вердикт Фінанс» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року 551 506 грн. 40 коп., а також розподілені судові витрати (а.с. 45-48).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на матеріальному законі і заявлені з порушенням умов договору іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

03 квітня 2008 року між ВАТ «Універсальний Банк Розвитку та партнерства» (відповідно до протоколу № 3 від 16.05.2008 ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" змінив назву на ВАТ "БГ Банк") та ОСОБА_3 було укладено Кредитний Договір № 78, згідно якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 70 000,00 доларів США (сімдесят тисяч доларів США) для поточних потреб з терміном остаточного повернення кредиту 02 квітня 2018 року.

03 квітня 2008 року в забезпечення виконання грошових зобов»язань позичальником за кредитним договором, між первісним кредитором та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею - 71, 34 кв.м, яка на праві сумісної власності в рівних частинах (1/4) належить позичальнику та членам його сімї і ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до п. 1.1.1. Договору іпотеки боржник та/або Іпотекодавці зобов'язані повернути кредит в розмірі 70 000,00 доларів США в строк до 02.04.2018 року шляхом внесення грошових коштів в касу іпотекодержателя або безготівковим шляхом у відповідності до графіку погашення; сплачувати щомісяця проценти за користування грошовими коштами та інше.

Згідно п. 4.1.1 Договору іпотеки при порушенні боржником та/або іпотекодавцем умов основного зобов»язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування кредитом, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, та/або при порушенні Іпотекодавцями умов цього договору, та у випадках, встановлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов»язанню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Так, в п.3.1.13 договору іпотеки зазначене застереження міститься, а саме « у разі невиконання іпотекодавцем умов пункту 1.7 цього договору, починаючи з дня вчинення таких дій та/або правочинів іпотекодавцем та/або з дня, коли іпотекодержателю стало відомо про таке винення, іпотекодержатель отримує право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, згідно умов цього договору, в тому числі, на звернення стягнення на предмет іпотеки», і це є правовою підставою для реєстрації права власності.

Згідно роз»яснень в п.39 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року « Зурахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом».

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2012 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» задоволені частково, встановлена заборгованість відповідачів та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №78 від 03 квітня 2008 року - 551506 грн. 40 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» в рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №78 від 03 квітня 2008 року - 551506 грн. 40 коп. Вирішено питання судових витрат.

В решті позову - відмовлено.

Рішення набрало законної сили. Відповідачами не виконано, заборгованість за кредитом не погашена.

Відповідно до п.9 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.346 ЦК України право власностіприпиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Виходячи з приписів статті 346 ЦК України та обставин справи, колегія суддів вважає, що позовна вимога про припинення права власності (право володіння, користування та розпорядження) іпотекодавців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.

Вимога щодо припинення права користування квартирою не підлягає задоволенню, оскільки вказана вимога не є способом захисту цивільних прав відповідно до приписів статті 16 ЦК України.

Відповідно до роз»яснень, викладених в п. 43 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 рокупри розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як встановлено в апеляційному суді з матеріалів справи, наданих суду доказів, пояснень представника позивача в суді підтвердження направлення відповідачам письмової вимоги про виселення позивач надати суду не може, як і не може надати суду належного доказу про отримання відповідачами письмової вимоги про виселення.

Оскільки позивачем не виконано вимоги статтей 9, 109 ЖК України, 39-40 Закону України «Про іпотеку» щодо виселення мешканців із житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, колегія суддів вважає, що вимога про виселення відповідачів із квартири задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевказані норми матеріального права та роз»яснення Постанови Пленуму №5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову в позові підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати належить розподілити, відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» - Шевченко Тетяни Вікторівни- задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року - скасуватита ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»- задовольнити частково.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 551 506,40 грн. (п»ятсот п»ятдесят одна тисяча п»ятсот шість гривень 40 коп.) за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк розвитку та Партнерства» (правонаступник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс») та ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Універсальний Банк розвитку та Партнерства» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «БГ «Банк», яке відповідно договору відступлення права вимоги відступило свої права Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»), а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71,34 кв.м., яка на праві сумісної власності в рівних частинах належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, шляхом визнання за іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (ДРПОУ: 36698193, місцезнаходження: м. Київ, Московський проспект,9, БЦ «Форум Парк Плаза», корпус 4, поверх 5, офіс 502) права власності на предмет іпотеки, а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71,34 кв.м., початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Припинити право власності іпотекодавців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на предмет іпотеки, а саме: право власності (право володіння, користування та розпорядження) на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 71,34 кв.м., яка на праві сумісної власності в рівних частинах належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів

Головуючий :

Судді: