Рішення № 37160146, 11.02.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/86/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С.В.

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

11.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Голованя А.М., Фомічова С.Є.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського об'єднання «Володимирівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ Дежземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградської області про визнання недійсним договору та заборону вчиняти дії за апеляційною скаргою селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

8 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до СФО «Володимирівське» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельного паю, який укладений 29 грудня 2003 року між ним та СФО «Володимирівське», заборону відповідачу користуватися його земельною ділянкою. Позов обґрунтовано тим, що вказаний договір було укладено строком на п'ять років. Після закінчення строку його дії, оскільки земельна ділянка нею не була витребувана, договір продовжено на наступні 5 років, тобто до 29 грудня 2013 року. У 2012 році він повідомив відповідача про відмову у подальшому продовженні договору оренди землі, на що отримав відповідь, що договір між ними укладено на п'ятнадцять років і він діє до 29 грудня 2018 року. Він стверджує, що відповідні виправлення у тексті договору, які стосуються строку його дії, було внесено без його згоди. Крім цього у договорі оренди землі відсутні всі ряд істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі»: не визначено місце розташування земельної ділянки, не вказано відповідальність за несплату орендної плати, не визначено умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови її збереження, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, не визначено сторону, яка несе ризики випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки. Крім того, в договорі відсутні невід'ємні його частини: план або схема земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень у використанні земельної ділянки, акт визначення її меж в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки, проект відведення.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Суд визнав недійсним окрему частину договору оренди земельної ділянки, укладеного 29 грудня 2003 року між СФО «Володимирівське» та ОСОБА_2, зареєстрованого 29 грудня 2003 року за № 484 ДП «КР ЦЗДК», а саме: п. 1.2, згідно якого сторони погодилися на оренду земельної ділянки протягом 15 років , починаючи з 29 грудня 2003 року і закінчуючи 31 грудня 2018 року, вважати цей договір дійсним в частині погодження сторонами строку оренди земельної ділянки протягом 5 років, починаючи з 29 грудня 2003 року , з наступною пролонгацією 29 грудня 2008 року на тих же умовах, тобто до 29 грудня 2013 року. Суд також заборонив СФО «Володимирівське після 29 грудня 2013 року користуватися належною ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 7.12 га без його згоди, що розташована на території Гурійської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду у якій ставить питання про скасування цього рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаргу обґрунтовано тим, що висновок суду про внесення виправлень у п. 1.2. без його згоди. П'ятнадцятирічний строк дії договору оренди погоджено сторонами до його підписання та державної реєстрації.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ Дежземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградської області надіслали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Представник позивача, ОСОБА_4, заперечив проти доводів апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Суд першої інстанції встановив, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 000061 від 1 лютого 1999 року позивач по справі являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,91 га, розташованої на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області .

29 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та СФО «Володимирівське» укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано ДП «КРЦДЗК» 29 грудня 2003 року за № 484.

Згідно п. 1.2 договору сторони погодили строк оренди земельної ділянки тривалістю 15 років, починаючи з 29 грудня 2003 року і закінчуючи 31 грудня 2018 року.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції діючій станом на 29 грудня 2003 року) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону)

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам закону.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача, як на підставу визнання договору оренди недійсним, на його невідповідність вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними.

В цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.

Крім того, суд дійшов висновку, що волевиявлення позивача на укладення договору строком на п'ятнадцять років було відсутнє, а тому договір укладено сторонами строком на п'ять років з подальшою пролонгацією на наступні п'ять років.

Проте погодитися з таким висновком суду погодитися не можна так, суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Текст оспорюваного договору виконано, як за допомогою електронно-копіювальної техніки, так і з використанням рукописного тексту.

Пункт 1.2. договору містить умови щодо строку оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції вважав, що в цьому пункті первісно визначено сторонами п'ятирічний строк дії цього договору, який згодом змінено на п'ятнадцять років шляхом дописування цифри « 1» та прописом «п'ятнадцять». При цьому такі виправлення не застережені.

Однак колегія суддів вважає, що суд дав невірну оцінку змісту цього пункту договору так, як в ньому конкретно визначено початок та кінець строку оренди: починаючи з 29 грудня 2003 року і закінчуючи 31 грудня 2018 року. Отже сторони уклади цей договір строком на п'ятнадцять років.

Будь-яких переконливих доказів того, що договір було укладено на інший строк або без згоди позивача в договір були внесені зміни після його укладення матеріали справи не містять, а тому позов у цій частині є недоведеним.

Крім того, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно п. 2) ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визнаючи частково недійсним договір оренди, суд першої інстанції не врахував норму ст. 217 ЦК України згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зміст цієї норми вказує на те, що частина правочину може бути визнана недійсною за наявності вірогідного припущення про вчинення сторонами правочину без включення до нього недійсної частини.

Якщо ж без включення до правочину недійсної частини, він не міг бути вчинений, це може бути підставою для визнання недійсним правочину в цілому, а не його частини.

З урахуванням змісту ст.ст. 1, 15 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів дійшла висновку, що недійсність умови договору оренди землі про строк його дії виключає можливість вчинення такого правочину, а отже неможливо визнати недійсним договір оренди землі лише в цій частині.

Виходячи з принципу диспозитивності, право вибору способу захисту цивільного права належить позивачу. Однак, визначаючи оспорюваний договір оренди укладеним на п'ять років, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог так, як таких вимог позивач не заявляв.

Так, як рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» задовольнити.

Скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення.

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2 до селянського фермерського об'єднання «Володимирівське» про визнання недійсним договору та заборону вчиняти дії.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: