Постанова № 37159330, 12.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9247/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Михальчука С.Г.,

представника відповідача: Шкоди Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання нечинною постанови про накладення стягнень № 000312 від 04.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання нечинною постанови про накладення стягнень № 000312 від 04.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.2013 року спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси», на АЗС розташованій за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 55. За результатами перевірки Інспекцією був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 27.09.2013 року № 000607/607.

Під час перевірки Інспекцією був здійснений відбір зразків нафтопродуктів, про що складено Акт відбору зразків продукції від 27.09.2013 року №000049, для проведення контрольних випробувань на відповідність вимогам діючого законодавства, а саме:

- бензин автомобільний не етильований Gasoline 92 RON, в кількості 3-х літрів;

- паливо дизельне Євро, сорт С вид 1 в кількості 3 літрів.

Відібрані зразки, по одній пляшці ємністю 1 літр кожного виду палива, були направлені для проведення лабораторних досліджень до Севастопольської лабораторії № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС», з яким Інспекцією укладений договір. Інші 4-ри пляшки з арбітражними пробами, по дві 1 літрових пляшки кожного виду палива, були залишені на зберігання ТОВ «Східні ресурси».

За результатами лабораторних досліджень «встановлено», що зразки нафтопродуктів не відповідають вимогам законодавства, а саме:

1. Зразок бензину автомобільного А-92-ЄВРО, клас С, вид 1, не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007, за показником «Об'ємна частка бензолу», протокол випробувань від 15.10.2013 р. № 458/13;

2. Зразок палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С, вид І відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, але за показником «вміст сірки» відноситься до виду II, протокол випробувань від 07.10.2013 р. № 459/13.

30 жовтня 2013 року, випробувальним центром Лісічанської філії ТОВ «ІНСПЕКТОРАТ Україна», у присутності головного спеціалісту відділу контролю в сфері внутрішньої торгівлі Держспоживінспекці у Луганській області Найдьонова О.А., та інженера ТОВ «Східні ресурси» Голуба О.П., були проведені випробування арбітражних проб, відібраних згідно акту відбору зразків продукції від 27.09.2013року №000049.

Результати випробувань підтвердили відповідність бензину автомобільного не етильованого Gasoline 92 RON вимогам ДСТУ 4839:2007, за показником «об'ємна частка бензолу», та палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С, вид І - ДСТУ 4840:2007, за показником «вміст сірки».

Листом від 31.10.2013 року №877, ТОВ «Східні ресурси» звернулося до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області з проханням не застосовувати санкції, передбачені законом України «Про захист прав споживачів», з врахуванням результатів повторних випробувань, та численних порушень Севастопольської лабораторії №1, допущених при оформлені протоколів випробувань, що робить їх доказову силу нікчемною.

04.11.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято постанову №000312 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої до ТОВ «Східні ресурси» застосовано штраф у розмірі 96805,04 грн.

Однак, відповідач прийняв рішення про накладання стягнення керуючись протоколами випробувань Севастопольської лабораторії №1, та пп. 2, 7, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», не прийнявши до уваги результати випробувань арбітражних зразків, та інших доводів позивача. Тому позивач просить визнати не чинною постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, від 04.11.2013 року №000312 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових заперечення на позов (а.с. 33-34), у яких серед іншого зазначено, що 09 вересня 2013 року на адресу позивача було направлено повідомлення про проведення в період з 27.09.2013 по 01.10.2013 планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержанні торгівлі та надання послуг на АЗС за адресою м. Луганськ, вул. Ломоносова. 55.

Спеціалістами Інспекції у присутності представника позивача був здійснений відбір зразків:

- бензин автомобільний не етильований Gasoline 92 RON, в кількості 3-х літрів;

- паливо дизельне Євро, сорт С вид 1 в кількості 3 літрів.

Акт відбору зразків № 000049 підписаний представником позивача. Претензій з боку представника позивача не було.

Усі дії, які були пов'язані з відбором проб здійснювалися спеціалістами суворо в рамках діючого законодавства України.

Лабораторні дослідження відібраних зразків палива проводилися Севастопольською лабораторією № 1, яка має відповідну акредитацію. За результатами випробувань лабораторією був наданий висновок про те, що зразок бензину автомобільного А-92 ЄВРО, класу С виду 1 відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показниками «Детонаційна стійкість», «Фракційний склад», «Об'ємна частка вуглеводів ароматичних», «Масова концентрація свинцю» та «Густина», але не відповідає по показнику «Об'ємна частка бензолу», що підтверджується протоколом випробувань № 458/13 від 15.10.20123.

За результатами випробувань лабораторією був наданий висновок про те, що норма згідно з НД та ТУ на продукцію по вказаному показнику складає не більш 1,0 % (об), але фактично одержані результати складають 1,6 % (об).

Інспекція не несе відповідальності за результати лабораторних випробувань будь якої лабораторії. Крім того, на виконання вимог діючого законодавства Інспекція, отримавши висновки лабораторних випробувань повинна прийняти заходи, які чітко передбачені ст.ст. 6, 14, 26 Закону України «Про захист прав споживачів, ч. 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 № 26/95-ВС.

Право самостійно вирішувати питання щодо визнання лабораторних випробувань недійсними не входить до повноважень Інспекції. У разі отримання висновків лабораторних випробувань про невідповідність законодавству, Інспекція не тільки повинна прийняти заходи реагування у вигляді припису, але й застосувати фінансову санкцію за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.

04 листопада 2013 року начальником Інспекції була підписана постанова № 000312 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 96805,04 грн. за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом четвертим Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177 зазначено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Відповідно до вимог Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів розроблено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року за № 311 (далі Порядок № 311).

Підпунктом 1.3 Порядку №311 встановлено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає порядок відбору зразків продукції для визначення їх якісних показників.

Статтями 13 - 15 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника згідно із законом. У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи. Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у суб'єкта господарювання. Відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи і засвідчується актом відбору зразків продукції. До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції. Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. За наслідками відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків. Акт відбору зразків продукції складається у трьох примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) визначений Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року № 1280.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, такими нормативними актами є Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. наказом Мінпавивенерго України, Держспоживстандарту України №271/121 від 04.06.2007р., та ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб». Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 3 жовтня 2007 року N 244 затверджено національний стандарт ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» та національний стандарт ДСТУ 4840:2007«Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови».

Відповідно до пункту 4.1 розділу четвертого ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», бензини мають відповідати вимогам цього стандарту, їх треба виготовляти за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Відповідно до пункту 4.1 розділу четвертого ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», дизельне паливо має відповідати вимогам цього стандарту, і його треба виготовляти за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Згідно із розділом І «Загальні положення» Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за № 762/14029, Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція) поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Відповідно Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року № 271/121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007 року за № 762/14029 - під час відбирання зразків проб перша частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а інша з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражна.

Арбітражні випробування - випробування (вимірювання) з метою визначення відповідності показників якості нафти та/або нафтопродуктів вимогам нормативних документів, які здійснюються нейтральною лабораторією у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти або нафтопродуктів.

Пункт 4.1.6 Інструкції визначає, що арбітражні випробування здійснюються у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафти та/або нафтопродукту між вантажовідправником (постачальником) і вантажоодержувачем (споживачем). Рішення про випробування арбітражної проби нафти або нафтопродукту приймаються сторонами на підставі письмової заяви однієї із сторін або спільної заяви всіх зацікавлених сторін. У заяві мають бути зазначені показники якості нафти або нафтопродукту, за якими виникли суперечності. Про час проведення арбітражних випробувань повідомляються всі зацікавлені сторони та забезпечується можливість присутності їх представників на цих випробуваннях.

Пунктом 4.2 зазначеної Інструкції регламентовано порядок відбирання проб.

Так, зокрема, згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 вказаної Інструкції проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості.

Підпунктами 4.2.5, 4.2.6 пункту 4.2 згаданої Інструкції визначено, що під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів. Термін зберігання актів відбирання проб - 3 роки. Для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару. В акті відбирання проби за формою № 2-НК зазначається, що пробу відібрано з роздавального крана ПРК (ОРК). Якщо на момент відбирання проби з конкретної ПРК, ОРК відпуск нафтопродуктів не здійснювався протягом 30 хвилин, то перед початком процедури відбирання проби до мірника відпускається кількість палива, яка становить не менше 10 л, олив - не менше 5 л. Нафтопродукти із мірника необхідно злити до резервуарів АЗС, про що повинен бути складений відповідний акт. Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби. Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Пунктом 4.2.7 Інструкції передбачено, що у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором. Розкриття арбітражних проб здійснюється безпосередньо перед випробуваннями в присутності всіх зацікавлених сторін і оформлюється актом за формою N15-НК. Вартість випробувань у нейтральній лабораторії сплачується ініціатором випробувань. Якщо результати випробувань нафти або нафтопродуктів у двох лабораторіях, вибраних за згодою сторін, відповідають умовам відтворюваності, передбаченим нормативним документом на метод випробування, то кінцевий результат визначається як середнє арифметичне цих результатів, якщо інше не зазначено нормативним документом на нафту або нафтопродукт або методом випробування. Якщо результати випробувань не відповідають умовам відтворюваності, залишок проби пломбується (опечатується) всіма зацікавленими сторонами зі складанням акта пломбування (опечатування) довільної форми. Випробування проби нафти або нафтопродукту продовжують у наступній нейтральній лабораторії до отримання результатів, що відповідають умовам відтворюваності з одним із раніше отриманих результатів. Вартість витрат, пов'язаних з організацією та виконанням арбітражних випробувань, усім учасникам компенсується: - ініціатором випробувань на підставі документів, які підтверджують витрати, у разі якщо випробування підтвердили відповідність нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа; - відповідачем на підставі документів, які підтверджують витрати, у разі якщо випробування підтвердили невідповідність нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа. Якщо будь-яка сторона безпідставно відмовляється від участі в розкритті проби та арбітражних випробуваннях, то випробування проводяться без представників цієї сторони.

Судом встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області 27.09.2013 року проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що був складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000607/607 від 27.09.2013 року (а.с. 8-12).

В ході проведення перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області у суб'єкта господарювання - ТОВ «Східні ресурси» на АЗС, розташованій за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 55, було здійснено відбір зразків продукції, а саме: бензин автомобільний не етильований Gasoline 92 RON, в кількості 3-х літрів, паливо дизельне Євро, сорт С вид 1 в кількості 3 літрів, про що складено акт відбору зразків продукції року № 000049 від 27.09.2013 (а.с.7).

Відібрані зразки, по одній пляшці ємністю 1 літр кожного виду палива, були направлені для проведення лабораторних досліджень до Севастопольської лабораторії № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС», з яким Інспекцією укладений договір. Інші 4-ри пляшки з арбітражними пробами, по дві 1 літрових пляшки кожного виду палива, були залишені на зберігання ТОВ «Східні ресурси».

За результатами лабораторних досліджень, проведених Севастопольської лабораторії № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС» було встановлено, що зразки нафтопродуктів не відповідають вимогам законодавства.

Так, відповідно до протоколу випробувань № 458/13 від 15 жовтня 2013 року (а.с.13-15) зразок бензину автомобільного А-92-ЄВРО, клас С, вид 1, не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007, за показником «Об'ємна частка бензолу».

Відповідно до протоколу випробувань від 07.10.2013 р. № 459/13 зразок палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С, вид І відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, але за показником «вміст сірки» відноситься до виду II.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області винесено припис №39 від 24 жовтня 2013 року про заборону реалізації бензину автомобільного неєтильованого А-92 ЄВРО, що реалізується на АЗС ТОВ «Східні ресурви» м. Луганськ, вул. Ломоносова, 55, який не відповідає вимогам ДСТУ 4839-2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» за показником «Об'ємна частка бензолу», згідно протоколу випробувань Севастопольської лабораторії №1 ТОВ «Еко - Стандарт - Сервіс» від 15.10.2013 № 458/13 (а.с. 43).

На підставі акту перевірки №000607/607 від 27.09.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області було винесено оскаржувану постанову від 04 листопада 2013 року №000312 про накладення на ТОВ «Східні ресурси» стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу у розмірі 96805,04 грн. (а.с.24).

Підставою накладення стягнення на ТОВ «Східні ресурси», вказаною в оскаржуваній постанові, є реалізація продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Однак суд вважає, що оскаржувана постанова відповідачем винесена поспішно.

Судом встановлено, що не погоджуючись із результатами лабораторних досліджень, проведених Севастопольською лабораторією № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС», позивач ТОВ «Східні ресуврси» звернувся до відповідача Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області з листом від 25.10.2013р. №837 (а.с. 19) з повідомленням про намір провести повторні випробування зразків бензину автомобільного А-92 та палива дизельного, що були відібрані 27.09.2013 року, та з проханням надати повноважного представника для участі в проведенні повторних випробувань цих арбітражних зразків бензину автомобільного А-92 та палива дизельного, в незалежній лабораторії INSPECTORATE (м. Лисичанськ).

30 жовтня 2013 року випробувальним центром Лисичанської філії ТОВ «Інспекторат Україна», у присутності головного спеціалісту відділу контролю в сфері внутрішньої торгівлі відповідача Держспоживінспекці у Луганській області Найдьонова О.А., та інженера ТОВ «Східні ресурси» Голуба О.П., були проведені випробування арбітражних проб, відібраних згідно акту відбору зразків продукції від 27.09.2013 року №000049 (а.с.20-22).

За результатами повторних випробувань (протоколи випробувань №141 та №142 від 30.10.2013 року) Випробувальний центр Лисичанської філії ТОВ «Інспекторат Україна» встановив, що проба бензину автомобільного не етильованого Gasoline 92 RON за даними показниками якості відповідає вимогам ДСТУ 4839-2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» (а.с.22); проба палива дизельного Євро, сорт С вид 1 за даними показниками якості відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» (а.с.21).

Таким чином, висновки випробувань щодо відповідності зразків нафтопродуктів вимогам нормативних документів, які проводилися за рішенням відповідача Держспоживінспекції та за ініціативою позивача Севастопольської лабораторії № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС» та Випробувального центру Лисичанської філії ТОВ «Інспекторат Україна» відрізняються та не відповідають один одному.

Вказані протоколи випробувань не скасовані та є чинними на день прийняття рішення по даній справі.

При цьому суд зазначає, що на день прийняття постанови від 04 листопада 2013 року № 000312 про накладення на ТОВ «Східні ресурси» стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачу було відомо про наявність протилежних результатів випробувань відібраних під час перевірки зразків нафтопродуктів у позивача, оскільки представник відповідача особисто приймав участь під час проведення повторних випробувань. Крім того, позивач листом від 31.10.2013 № 877 повідомив відповідача про результати вищезазначених повторних випробувань та просив припинити дії щодо застосування санкцій (а.с.23).

Отже, у даному випадку на момент прийняття оскаржуваної постанови між сторонами виник спір щодо результатів випробувань проб бензину згідно висновків випробувань.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що проведення незалежної експертизи здійснюється у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 921 «Про деякі питання відшкодування суб'єктом господарювання вартості відібраних зразків нехарчової продукції та проведення їх експертизи» - У разі незгоди суб'єкта господарювання з результатами експертизи орган державного нагляду (контролю) може провести повторну експертизу. Якщо за результатами проведення повторної експертизи підтверджується факт порушення вимог законодавства, суб'єкт господарювання відшкодовує органу державного нагляду (контролю) витрати, пов'язані з проведенням основної та повторної експертизи відповідно до пункту 2 цього Порядку.

Таким чином, суд вважає, що отримавши від позивача повідомлення про незгоду з з висновками випробувань, проведених за замовленням відповідача, та про наявність інших висновків випробувань, відповідач повинен був прийняти заходи для усунення розбіжностей.

Між тим, відповідач не вжив заходів для вирішення питання про подальше випробування проб бензину у наступній нейтральній лабораторії до отримання результатів, що відповідають умовам відтворюваності з одним із раніше отриманих результатів.

Сторонами не оспорюється, що подальше випробування проб вказаних нафтопродуктів не продовжувались у нейтральній лабораторії.

Отже, за наявності неусунених розбіжностей у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови щодо позивача.

Суд зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було наведено будь-якого обгрунтування підстав врахування ним висновків саме Севастопольської лабораторії № 1, ТОВ «ЕКО-СТАНДАРТ-СЕРВІС», та неприйняття до уваги висновків Випробувального центру Лисичанської філії ТОВ «Інспекторат Україна». Не були наведені зазанчені обгрунтування і в судовому засіданні. При цьому питання випробування проб вказаних нафтопродуктів у нейтральній лабораторії не вирішувалось.

Отже, відповідачем не спростовано у судовому засідання доводів позивача та не надано доказів вчинення позивачем порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Доводи відповідача про те, що Інспекція не несе відповідальності за результати лабораторних випробувань будь якої лабораторії, на увагу не заслуговують, оскільки у випадку незгоди суб'єкта господарської діяльності з висновком лабораторних випробувань, перевіряючий орган повинен прийняти заходи для з'ясування причин та усунути розбіжності за наявності іншого висновку.

Доводи відповідача про те, що на виконання вимог діючого законодавства Інспекція, отримавши висновки лабораторних випробувань повинна прийняти заходи, які чітко передбачені ст.ст. 6, 14, 26 Закону України «Про захист прав споживачів, ч. 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 № 26/95-ВС, на увагу не заслуговують, оскільки такий обов'язок на відповідачеві лежить після того, як будуть усунути все розбіжності.

Доводи відповідача про те, що право самостійно вирішувати питання щодо визнання лабораторних випробувань недійсними не входить до повноважень Інспекції, і у разі отримання висновків лабораторних випробувань про невідповідність законодавству, Інспекція не тільки повинна прийняти заходи реагування у вигляді припису, але й застосувати фінансову санкцію за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, на увагу не заслуговують, оскільки у разі незгоди з висновками випробування суб'єкта господарської діяльності, відповідач повинен не самостійно приймати рішення щодо дійсності чи недійсності попередніх висновків випробування, а повинен організувати арбітражне випробування у нейтральній лабораторії.

Доводи відповідача про те, що позивач повинен був вирішувати питання щодо арбітражного випробування, на увагу не заслуговують, оскільки позивачем було проведено альтернативне випробування, за результатами якого отримано інші результати, отже подальше усунення розбіжностей мав організовувати відповідач, який ніяких заходів до цього не прийняв, а виніс незважаючи на звернення позивача до нього, оскаржувану постанову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про накладення стягнень від 04.11.2013 № 000312 відповідачем не були дотримані вищезазначені вимоги діючого законодавства, а тому суд вважає, що вона є незаконною та, як насідок, підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04 листопада 2013 року №000312, задовольнивши таким чином позовні вимоги позивача.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 лютого 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання нечинною постанови про накладення стягнень № 000312 від 04.11.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 04 листопада 2013 року №000312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні ресурси» судові витрати у розмірі 1936,10 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість гривень 10 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 лютого 2014 року

Суддя О.П. Островська