Постанова № 37157713, 12.02.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р. Справа №818/312/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №818/312/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - позивач, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042205 від 15.01.2014 р., яким нараховано збільшення платежу на 20425,98 грн. та штраф 10212,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 січня 2014 року отримав податкове повідомлення-рішення №0000042205 від 15.01.2014 р. Відповідно до акту перевірки №2183/2205/01555007/43 від 20.12.2013 р. встановлено порушення п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, був зроблений розрахунок грошових зобов'язань та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем „Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб" (код податку 5313050200) на загальну суму 30638 грн. 97 коп., з яких: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 20425,98 грн., та штрафними санкціями - 10212,99 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2014 р., оскільки своєчасно сплачує орендну плату за землю згідно з договором оренди та податковою декларацією з плати за землю. Заборгованості на сьогоднішній день не має, так як податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності передбачено за жовтень 2013 p.- 10212,99 грн., що було і сплачено, ніяких відхилень і порушень чинного законодавства не має.

05 березня 1996 року між Сумською міською радою та позивачем укладено договори № 28 та № 29 відповідно до яких (п.1.1 п.1.2.Договорів) ТОВ „Сумська фірма „Усе для дому" отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська,123 та м. Суми, провулок 9-го травня,13. Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлено 1% від грошової оцінки землі.

Згідно акту перевірки, податковий орган збільшив податкове зобов'язання з 1 % до 3 %, оскільки вбачав у діях платника податків порушення п.п.288.5.1 п.288 ст.288 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Поряд з цим нормами п 288.1. ст.288 Податкового кодексу передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесених змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Але, до цього часу зміни до договорів не внесені, вони діючі, і платежі підприємством вносяться згідно з договорами.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст,є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт „В" статті 12 Земельного кодексу України).

Податковим кодексом України (розділ ХШ „Плата за землю") з 1 січня 2011 р. визначено мінімальний розмір орендної плати за землю, що становить трикратний розмір земельного податку для земель несільськогосподарського призначення, на цьому обґрунтовує свої перевірки податкова інспекція. Але разом з цим, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України визначеного підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки (договір оренди такої земельної ділянки). У відповідності до п.288.4. ст.288 Податкового кодексу України визначеного розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

На момент укладення зазначених договорів був чинним Закон України „Про плату за землю", згідно ст.ст.2,3 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,визначаються до її встановлення в порядку,визначеному цим Законом; об'єктом плати за землю є земельна ділянка,а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач у тому числі орендар .

Згідно ст.13 Закону України „Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку,яка перебуває у державній або комунальній власності договір оренди такої земельної ділянки. Згідно ст. 19 Закону України „Про плату за землю" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно ч.1 ст.7 Закону України „Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Таким чином, встановлена в договорах №28 та №29 від 05.03.1996 року на право тимчасового користування землею орендна плата відповідала нормам чинного законодавства.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.1996 між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" було укла дено договори оренди земельних ділянок №28 та №29, відповідно до яких ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі.

ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2013 рік та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік.

15.01.2014 р. на підставі висновків акту перевірки №2183/2205/01555007/43 від 20.12.2013 р. ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042205, яким ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30638,97 грн., з яких: 20425,98 грн. - за основним платежем, 10212,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України - використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України. Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У відповідності до п. 288.4 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Разом з тим, згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналогічне положення міститься і в пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондують положенням Закону України "Про оренду землі", відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному випадку на момент укладення договорів оренди земельної ділянки, тобто 05.03.1996, вони цілком відповідали вимогам нормативних актів, що діяли на той час.

При цьому згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаних договорів, у визначеному договорами розмірі, а саме - в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. До того ж сам орендодавець, власник земельної ділянки - Сумська міська рада, питання щодо збільшення орендної плати не ініціює.

Таким чином, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Суд, зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто, на переконання суду, особа зобов'язана буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 статті 632 Цивільного кодексу України - зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно ч. 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" - зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України - у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

Як встановлено судом, такі зміни у вищевказаний договір від 05.03.1996 року внесені не були, а відтак, позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю в порядку передбаченому статтею 286 ПК України та відповідно до вимог статті 288 ПК України.

Зазначена правова позиція кореспондується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013, де зазначено те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 20425,98 грн. не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, приймаючи податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000042205 від 15.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30638,97 грн., з яких: 20425,98 грн. - за основним платежем, 10212,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (40007, м. Суми, вул. Харківська, 123, код 01555007) судові витрати в розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук