Вирок № 37157098, 14.02.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1142/14-к

№ провадження 1-кп/646/220/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2014 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Васильєвої О.О.,

при секретарі - Жура О.В.,

за участю прокурора - Радченко А.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за №12013220060003262 від 24.10.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Задунаївка Арцизського району Одеської області, болгарина, громадянина України, одруженого, є інвалідом ІІ групи, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,

за ч. 1 ст. 384 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області по пр. Гагаріна, 76 в м. Харкові, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, про що свідчить його підпис, в протоколі допиту по кримінальному провадженню № 12013220060002109 від 02.07.2013 року, проведеним старшим оперуповноваженим СКР Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 24.07.2013 в період часу з 17-10 по 18-51 год. та при проведенні одночасного допиту слідчим СВ Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 02.09.2013 в період часу з 15-30 по 16-40 год. дав завідомо неправдиві показання стосовно скоєного ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України, а саме, зазначив, що ОСОБА_3, всупереч волі власника, незаконно заволодів транспортним засобом АЗЛК-2140, "Москвич", д/н НОМЕР_1, який належав на праві власності його синові ОСОБА_4, заперечуючи той факт, що ним власноруч написано розписку про передачу вказаного транспортного засобу за рахунок погашення боргу за раніше укладеним між ними договором міни житла. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 316 від 16.09.2013 року рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_2 в розписці від ОСОБА_2 від 05.12.2009 року виконані ОСОБА_2.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 384 КК України, а саме завідомо неправдиве показання свідка під час провадження досудового розслідування.

Потерпілих у кримінальному провадженні не має.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність покарання ОСОБА_2, згідно до ст..66 КК України, є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, що обтяжує відповідальність, згідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

В ході підготовчого судового засідання між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 384 КК України, та покарання яке обвинувачений повинен понести у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Також судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Судом з'ясовано можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

Крім того судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, а також наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом з'ясовано наступні обставини: умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною. Будь-яких підстав вважати, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства, а укладення угоди не було добровільним, у суду немає.

При цьому, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому слідству.

Також, у судовому засіданні обвинувачений визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості.

Відповідно до ч.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України. Також судом встановлено, що обвинувачений та прокурор розуміють наслідки укладання та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні просив угоду затвердити.

Обвинувачений та його захисник також просили угоду затвердити, обвинувачений ОСОБА_2 погоджувався на призначення узгодженого покарання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода щодо визнання винуватості відповідає вимогам закону, а запропоноване угодою покарання ОСОБА_2 у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, також відповідає положенням ст. 65 КК України щодо тяжкості злочину, санкції ч. 1 статті 384 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття.

Витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 375, 475 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 07 лютого 2014 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з"являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Речовий доказ: аркуш паперу білого кольору, на якому мається рукописний текст виконаний барвником чорного кольору наступного змісту: «розписка» зроблена від імені ОСОБА_2 від 05.12.2009 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави витрати в сумі 782,40 грн. на проведення судово-почеркознавчої експертизи №316 від 16.09.2013 року, шляхом перерахування вказаних коштів на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Вирок може бути оскаржений через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Васильєва О.О.