Постанова № 37155341, 05.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2014 р. № 820/13810/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

про скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.12.2013 року № 00012811702.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3898,75 грн грн. (в тому числі за основним платежем - 3119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 779,75 грн.). Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 692 від 04.11.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) щодо взаємовідносин з ТОВ «ВО Продтранссервіс» (код ЄДРПОУ 24392571) за березень 2013р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 963/07/20-31-17-02-09/22311701554 від 13.11.2013 року, згідно висновків якого, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодерження вимог зазначених статей в момент вчинення провочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених мною з ТОВ «ВО Продтранссервіс»; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 3119,00 грн.

На підставі розгляду вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00012811702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3898 грн. 75 коп. (за основним платежем у сумі 3119 грн. 00 коп. та штрафними санкціями у сумі 779 грн. 75 коп.). За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ВО Продтранссервіс». Згідно наявного у відповідача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВО Продтранссервіс» 23.07.2013 року № 3081/22-3/24392571, складеного ДПІ у м. Хмельницькому встановлено, що ТОВ «ВО Продтранссервіс» відсутня за юридичною адресою.

Наведені факти, на думку відповідача, свідчать про відсутність у ТОВ «ВО Продтранссервіс» фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кількісного кваліфікованого персоналу, факт проведення будь-яких робіт, надання послуг. Таким чином відповідачем зроблено висновок, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ВО Продтранссервіс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за березень 2013 року, що не надавало позивачу право формувати податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ВО Продтранссервіс».

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «ВО Продтранссервіс» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договор постачання від 22.02.2013 року № 22/02-13 (а.с. 32-33), згідно умов якого продавець зобов'язується протягом дії договору в порядку та на умовах, визначених в ньому, передати у власність покупцеві товари (металопродукцію), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти та оплатити товар.

Вказаний договір викладено у формі єдиного письмового документу, якій підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію договору.

Також судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору відвантаження товару здійснювалося на підставі виписаних ТОВ «ВО Продтранссервіс» на адресу позивача видаткової накладної № РН-0000003 від 25.03.2013 року, яка підтверджує факт відвантаження ТОВ «ВО Продтранссервіс»» на адресу ФОП ОСОБА_1 товару на загальну суму 18714,00 грн.

В зв'язку з наявними між сторонами правовідносинами ТОВ «ВО Продтранссервіс» на адресу позивача виписано податкову накладну від 25.03.2013 року № 25034 на загальну суму 18714,00 грн. в тому числі ПДВ - 3119,00 грн.

Наявність вказаної податкової накладної та її належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Оплата за поставлений товар позивачем здійснена на загальну суму 18714,00 грн.

Факт транспортування товару підтверджується наданими копіями договорів оренди автомобілів № 04 від 30 липня 2012 року; № 03 від 30 липня 2012 року та № 2 від 30 липня 2012 року, укладених між ТОВ «ВО Продтранссервіс» та між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно. Надані договори оренди автомобілів свідчать про наявність у контрагента позивача транспорту для виконання договору поставки металопродукції №22/02-13 від 22.02.2013 року.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача не впливають на визначення реальності вчинених між позивачем та ТОВ «ВО Продтранссервіс» господарських операцій. Доводи про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг поставленого товару, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за поставлений товар сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 00012811702, винесене ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з державного бюджету (р/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172,06 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Архіпова