Постанова № 37155305, 05.02.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4590/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представників позивача - Бузуєвої Н.Г., Гольдінова Ю.Л., Остапенко В.О.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (далі позивач, ТОВ "Фірма "Олеандр") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.03.2013 року № 0000812204/466, № 0000822204/467, від 27.05.2013 року № 0003292204/950, № 0003302204/100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях зазначив, що в ході перевірки реальність господарських операції позивача та його контрагентів документально не підтвердилась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Фірма "Олеандр" (ідентифікаційний код 22522743) зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради 28.10.1994 року, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

З 11.02.2013 року по 13.02.2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Олеандр" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743.

Згідно із висновками акту перевірки від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743 позивач порушив вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172 829 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000812204/466, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 181 998 грн. та № 0000822204/467, яким донараховано грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 63585,75 грн.

Рішенням ДПС у Полтавській області від 21.05.2013 року № 1123/10/10.2-07 податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №№ 0000812204/466, 0000822204/467 залишені без змін.

На підставі рішення ДПС у Полтавській області від 21.05.2013 року № 1123/10/10.2-07 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 року № 0003292204/950 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 87,50 грн. та №0003302204/100, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2011 року на 1 886 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №№ 0000812204/466, 0000822204/467, з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 21.05.2013 року № 1123/10/10.2-07, залишені без змін згідно рішення Міністерства доходів та зборів України від 20.06.2013 року № 5257/6/99-99-10-01-15.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок перевіряючого щодо відображення в податковому обліку господарських операцій позивача по взаємовідносинах із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест", які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З метою з'ясування обставин справи ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року призначено судово-економічну експертизу, на розгляд експерта поставлено питання чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743 висновки, зокрема, щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 172 829 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58337 грн.

За результатами експертизи судовим експертом Ліхтіною Л.Р. складено висновок судової економічної експертизи № 20 від 27.12.2013 року.

У висновку № 20 від 27.12.2013 року судовий експерт зазначає, що висновки акту перевірки від 13.02.2013 року № 1359/22.4-22522743 проведеними експертними дослідженнями документально не підтверджуються.

Суд погоджується з висновком судового експерта № 20 від 27.12.2013 року на підставі наступного.

Із матеріалів справи та пояснень представників позивача судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест".

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано суду копії договорів, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, рахунки-фактури, акти списання, банківські виписки.

Згідно видаткових накладних позивачем придбано запчастини до автомобілей та інші матеріали, перевезення яких здійснювалось транспортом Покупця, а саме: автомобілем КрАЗ 5444 д.н.з НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу від 23.12.2000 року НОМЕР_2, бухгалтерська довідка про введення в експлуатацію), водієм ОСОБА_6 (наказ про прийняття на роботу від 01.03.2002 року № 5, наказ про закріплення за автомобілем від 01.08.2008 року № 10/08).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами вантажного автомобіля, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі на рахунки Постачальників та підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оприбуткування товарів підтверджується долученими до матеріалів справи журналами-ордерами.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фірма "Олеандр" здійснювало закупівлю запасних частин для автомобілів та інших матеріалів з метою їх використання у господарській діяльності, що підтверджується актами списання та актами виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав у ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" товар для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з викладеного, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту та валових витрат ТОВ "Фірма "Олеандр" по взаємовідносинах із ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" за спірний період, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ТОВ "Фірма "Олеандр" сформований податковий кредит та валові витрати, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та сформовано склад податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Анві Продукт", ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Економ Ресурс", ТОВ "Імпекс Продгарант", ТОВ Реал Інвест" на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Полтавської області від 06.03.2013 року № 0000812204/466, № 0000822204/467, від 27.05.2013 року № 0003292204/950, № 0003302204/100.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Полтавської області від 06.03.2013 року № 0000812204/466, № 0000822204/467, від 27.05.2013 року № 0003292204/950, № 0003302204/100.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олеандр" (ідентифікаційний код 22522743) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2014 року.

Суддя А.Б. Головко