Вирок № 37155199, 12.02.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/5889/2012

Провадження №1/761/33/2014

В И Р О К

іменем України

12 лютого 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Радчикової О.П.

при секретарі Додонь Ю.В.

з участю прокурорів Ковальова А.В., Перебойчук А.С., Сезонова Д.І.,

Назарука В.С., Беби Є.Г., Неміровченка Д.А., Мурачова Р.В.

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Здолбунів Рівненської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману у період часу з вересня 2006 року по лютий 2007 по вул. Комінтерну, 5 в м. Києві заволодів шляхом обману грошовими коштами громадянина ОСОБА_8 в сумі 100 000 доларів США за наступних обставин.

Так, у вересні 2006 року ОСОБА_7, познайомившись с громадянином ОСОБА_8, запропонував йому придбати у нього за пільговими цінами автомобілі: «Lexus LX 470 » - за 70 000 доларів США та «Toyоta Camry» - за 30 000 доларів США - для членів його родини. Повіривши ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вересні 2006 року у приміщенні офісу ОСОБА_7, розташованого у м. Києві по вул. Комінтерну, 5 передав ОСОБА_7 70 000 доларів США, а через деякий час також у вересні 2006 року знов у приміщенні офісу ОСОБА_7, розташованого у м. Києві по вул. Комінтерну, 5 в м. Києві передав йому ще 30 000 доларів США. Після цього ОСОБА_7 умовив свого знайомого громадянина ОСОБА_10 за грошову винагороду придбати на своє ім'я в АКБ «Райфайзен банк Аваль Україна» в кредит автомобіль « Lexus LX 470 » з подальшим його переоформленням через генеральну довіреність на сина громадянина ОСОБА_8 - ОСОБА_13, пообіцявши сплатити за цей автомобіль попередній внесок та в подальшому погасити всю кредитну заборгованість за цей автомобіль. Повіривши ОСОБА_7, ОСОБА_10 28.09.2006 року звернувся до Політехнічного відділення АКБ «Райфайзен банк Аваль Україна» в м. Києві з проханням надати йому кредит в сумі 88 000 доларів США. Після цього 05.10.2006 року між АКБ « Райфайзен Банк Аваль» та громадянином ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № CL 0096132006 про надання ОСОБА_10 кредиту в сумі 88 000 доларів США із сплатою 12,49 % річних на придбання у TOB «Фокстрот - Авто» автомобіля «Lexus LX 470». Також 05.10.2006 року між АКБ «Райфайзен Банк Аваль» та громадянином ОСОБА_10 було укладено договір застави № PCL - 0098132006, за яким вищевказаний автомобіль виступив предметом застави за вищевказаним кредитними договором. За рахунок наданих йому кредитних коштів ОСОБА_10 отримав у жовтні 2006 року у TOB «Фокстрот - Авто» автомобіль «Lexus LX 470», реєстраційний номер НОМЕР_3, та 18 жовтня 2006 року оформив на цей автомобіль довіреність з правом використання цього автомобіля на громадянина ОСОБА_13 та передав цей автомобіль ОСОБА_7, який у свою чергу передав цей автомобіль з вищевказаною довіреністю ОСОБА_10 на ОСОБА_13 ОСОБА_8, пообіцявши йому в подальшому переоформити право розпорядження цим автомобілем, оформити на ОСОБА_13 право власності.

Після цього ОСОБА_7 умовив свого знайомого громадянина ОСОБА_15 за грошову винагороду придбати на своє ім'я в ЗAT «ОТП Банк» в кредит автомобіль «Toyоta Camry» з подальшим його переоформленням через генеральну довіреність на доньку громадянина ОСОБА_8 - ОСОБА_16 та її чоловіка ОСОБА_17, пообіцявши сплатити за цей автомобіль попередній внесок та в подальшому погасити всю кредитну заборгованість за цей автомобіль. Повіривши ОСОБА_7, ОСОБА_15 16.11.2006 року звернувся до Політехнічного відділення ЗАТ «ОТП Банк» в м. Києві з проханням надати йому кредит в сумі 51 646,59 доларів США. Після цього 22.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянином ОСОБА_15 було укладено кредитний договір № CL 0098792006 про надання ОСОБА_15 кредиту в сумі 51 646,59 доларів США із сплатою 12,49 % річних на придбання у ТОВ « КС Імпортс»» автомобіля «Toyоta Camry». Також 22.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та громадянином ОСОБА_15 було укладено договір застави № PCL - 0098792006, за яким вищевказаний автомобіль виступив предметом застави за вищевказаним кредитними договором. За рахунок наданих йому кредитних коштів ОСОБА_15 отримав у листопаді 2006 року у ТОВ « КС Імпортс» » автомобіль «Toyоta Camry», реєстраційний номер НОМЕР_5, та 23.11.2006 року оформив на цей автомобіль довіреність з правом використання цього автомобіля на громадян ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та передав цей автомобіль ОСОБА_7, який у свою чергу передав цей автомобіль з вищевказаною довіреністю ОСОБА_15 на ОСОБА_16 і ОСОБА_17 ОСОБА_8, пообіцявши йому в подальшому переоформити право розпорядження цим автомобілем, оформити на ОСОБА_16 і ОСОБА_17 право власності.

Однак ОСОБА_7 свою обіцянку не виконав та право власності на автомобіль «Lexus LX 470», реєстраційний номер НОМЕР_3, на громадянина ОСОБА_13 не оформив, право власності на автомобіль «Toyоta Camry», реєстраційний номер НОМЕР_5, на громадян ОСОБА_16 і ОСОБА_17 також не оформив, після чого ОСОБА_8 повернув вищевказані автомобілі ОСОБА_7 разом з їх технічними паспортами і запропонував ОСОБА_7 повернути отримані ним від нього 100 000 доларів США за вищевказані автомобілі. З метою заспокоїти ОСОБА_8 та затягнути час ОСОБА_7 23.02. 2007 року власноручно написав ОСОБА_8 розписку про те, що він нібито отримав у борг у ОСОБА_8 100 000 США та обіцяє повернути цей борг до 28.02.2007 року. Однак свою обіцянку ОСОБА_7 не виконав, грошові кошти отримані ним від громадянина ОСОБА_8, йому не повернув, внаслідок чого громадянину ОСОБА_8 було завдано шкоду в особливо великому розмірі на суму 100 000 доларів США, що в перерахунку складає 500 000 гривень.

Крім цього, ОСОБА_7 маючи умисел, спрямований на службове підроблення, з метою отримання кредиту в АКБ «Райфайзенбанк Україна», перебуваючи на посаді директора ПП «ЛІГА» і являючись службовою особою, виготовив у вересні 2006 року у приміщенні офісу ПП «ЛІГА», розташованого в м. Києві на пл. Львівська 8-б в м. Києві офіційний документ - довідку ПП «ЛІГА» № 0709 - 2006 від 07.09.2006 року про заробітну плату - ОСОБА_7 з березня по серпень 2006 року, який є згідно висновку № 81 від 15.02.2011 року проведеної судово-почеркознавчої експертизи - завідомо неправдивим. В цей завідомо неправдивий офіційний документ ОСОБА_7 вніс завідомо неправдиві відомості про те, що його заробітна платня в ПП «ЛІГА» з березня по серпень 2006 року складала 61200 гривень. Однак згідно отриманих довідки № 81461911-029 від 29.12.2010 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, довідки № 1830517.056.16 від 10.02.2011 року Державної Податкової Адміністрації України ніякої заробітної платні в період з березня по серпень 2006 року на ПП «ЛІГА» ОСОБА_7 не отримував. Цей завідомо неправдивий офіційний документ ОСОБА_7 скріпив своїм підписом та відбитком печатки ПП «ЛІГА», до якої мав доступ. Внаслідок використання цього завідомо неправдивого офіційного документа ОСОБА_7, який надав його до АКБ « Райфайзенбанк Україна» 21.09.2006 року між АКБ «Райфайзенбанк Україна» і ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № МL 0097922006, на підставі якого ОСОБА_7 отримав від АКБ « Райфайзенбанк Україна» кредит в сумі 100 000 доларів США.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України не визнав.

Показав, що з потерпілим ОСОБА_8 його познайомив ОСОБА_19 приблизно в 2002 - 2003 роках. Знайомство відбулось в його офісі за адресою м. Київ вул. Комінтерна, 5. ОСОБА_8 на той час займав посаду воєнкома Донецької області. З моменту знайомства ОСОБА_8 з'являвся в його офіс приблизно 2-3 рази в місяць, де проводив зустрічі та переговори, в тому числі і в його відсутність.

Весною 2006 року ОСОБА_8 звернувся до нього з проханням допомогти йому в придбанні в кредит автомобіля «Кадилак», оскільки він, як держслужбовець, не мав можливості отримати кредит, так-як не мав необхідних офіційних доходів, але мав фактичну можливість сплатити як перший внесок по кредиту, так і всі інші платежі. Він погодився йому допомогти та через Інтернет знайшов фірму, яка надавала послуги з допомоги отримання кредитів. Назву даної фірми на даний час не пам'ятає. Він зателефонував по вказаному в оголошенні телефону, після чого до них з ОСОБА_8 в офіс на Комінтерна, 5 приїхав менеджер даної фірми на ім'я ОСОБА_19, який запропонував знайти людину, на яку буде оформлено кредит за сплату комісійних, як цій люди, так і фірмі. ОСОБА_8 погодився на дану пропозицію та на те, що він особисто має сплачувати всі платежі по оформленню кредиту, перший внесок та інші платежі по кредиту, а також зазначену комісійну винагороду. Після цього ОСОБА_8 працював з ОСОБА_19 особисто по оформленні даного кредиту та придбанні автомобіля. В процесі цієї роботи ОСОБА_19 запитав у нього, чи знає він людей, які за комісійну винагороду бажають оформити на себе аналогічний кредит по аналогічній схемі. В подальшому ОСОБА_8 виявив бажання придбати також автомобіль «Лексус». Пам'ятаючи про раніше вказану пропозицію ОСОБА_19, він запропонував оформити кредит ОСОБА_10, який погодився заробити у такий спосіб. Після цього в офіс на Комінтерна, 5 приїхав ОСОБА_19, де відбулась зустріч з ОСОБА_10, в якій він також приймав участь. Чи приймав участь в даній зустрічі ОСОБА_8 не пам'ятає. На даній зустрічі ОСОБА_19 пояснив ОСОБА_10 схему дій та відсутність ризиків, оскільки автомобіль буде застраховано, після чого ОСОБА_10 погодився. Подальше оформлення кредиту, оплати та отримання автомобіля «Лексус» відбувалось аналогічно придбанню автомобіля «Кадилак». Після придбання «Лексусу» ОСОБА_8 виявив бажання придбати у такий спосіб ще і автомобіль «Тойота». Придбання автомобіля «Тойота» відбувалось аналогічно, як і придбання автомобіля «Лексус». Всі платежі за зазначені автомобілі здійснював ОСОБА_8 Приблизно в кінці весни - на початку літа 2007 року ОСОБА_8 не мав можливості сплачувати платежі за кредитами. В зв'язку з цим він звернувся з проханням здійснити вказані платежі до нього, але він також не мав такої можливості. Зазначив, що автомобілі йому не повертали і він не допомагав в їх оформленні.

Крім того, весною 2007 року йому для ведення бізнесу необхідні були кошти. Він звернувся з відповідним проханням до ОСОБА_8, який 27.02.2007 року дав йому в борг кошти в розмірі 100 000 доларів США, про що він написав відповідну розписку. Оскільки він не мав можливості вчасно повернути борг ОСОБА_8, останній запропонував йому передати в заставу офіс на Комітерна, 5 в м. Києві. Враховуючи те, що ОСОБА_8 він довіряв, то вирішив спростити процедуру, та видав на ім'я ОСОБА_8 генеральну довіреність на розпорядження офісом, а також передав всі необхідні для його продажу документи. Вказаний борг він повернув ОСОБА_8 влітку 2007 року в ресторані «Джунглі» на Майдані Незалежності. ОСОБА_8 сказав, що претензій до нього не має, розписку порвав, а документи на офіс обов'язково поверне.

Після повернення боргу ОСОБА_8 він з останнім перестав спілкуватись.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його винуватість в скоєному повністю підтверджується показаннями потерпілого, свідків, які були допитані в судовому засіданні, та показання яких оголошені в судовому засіданні, а також іншими зібраними по справі доказами, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що у 2006 році познайомився з ОСОБА_7, який запропонував придбати в нього автомобіль по дешевій ціні. Спочатку запропонував придбати автомобіль марки «Каділак - ескалада». Так як підсудний подавав враження порядної людини, то потерпілий йому повірив і передав взимку 2006 року в м. Києві, по вул. Комітерна, 5, грошову суму в розмірі 90 000 доларів США. Через деякий час ОСОБА_7 привіз потерпілого в гараж, де стояв цей автомобіль, та передав йому автомобіль, ключі, технічний паспорт і довіреність від іншої особи. Потерпілий поїхав на цьому автомобілі в м. Донецьк. ОСОБА_7 обіцяв переоформити автомобіль повністю на ім'я потерпілого та підготувати договір купівлі-продажу. Згодом ОСОБА_7 так і не переоформив на потерпілого документи на автомобіль. Деякий час потерпілий користувався даним автомобілем, а потім попросив свого водія ОСОБА_12 повернути автомобіль назад ОСОБА_7 разом із документами, що він і зробив. Гроші ОСОБА_7 не повернув за автомобіль, хоча весь час обіцяв це зробити. Через деякий час ОСОБА_7 пообіцяв потерпілому відразу два автомобілі з невеликою різницею в часі. Потерпілий вирішив придбати дані автомобілі, один для сина, а другий для зятя. У 2007 році він передав ОСОБА_7 спочатку 70 000 доларів США за автомобіль «Лексус», а потім 30 000 доларів США - за автомобіль «Тойота - Кемрі».

Також потерпілий показав, що про існування брокерської фірми нічого не знає. Автомобіль «Лексус» забирав син потерпілого, а автомобіль «Тойота - Кемрі» його зять.

Після передачі автомобілів сину потерпілого телефонували ОСОБА_10 та ОСОБА_15, а також приходили представники банку з приводу автомобілів. Через деякий час потерпілий дізнався, що автомобілі в кредиті та повернув їх разом із документами ОСОБА_7 Потім через деякий час потерпілий під'їхав в офіс ОСОБА_7 і той написав розписку про те, що отримав 100 000 доларів США, а також передав йому довіреність на право користування належній його фірмі нежитловим приміщенням, що по словам ОСОБА_7 коштувало набагато більше, ніж три автомобілі. Згодом з'ясувалося, що дане приміщення передано в заставу банку. Після цього ОСОБА_7 почав переховуватися від потерпілого та жодних грошей не повернув. Цивільний позов на відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілий ОСОБА_13 підтримав та просив задовольнити.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_8 приходиться йому батьком. У 2006 році свідок зустрівся із ОСОБА_7 біля його офісу по вул. Комінтерну, 5 в м. Києві, де підсудний передав ключі, довіреність та технічний паспорт на автомобіль «Лексус», зобов'язання по купівлі якого підсудний ОСОБА_7 взяв на себе. Грошові кошти за автомобілі передавав потерпілий, свідок ОСОБА_13 при цьому присутнім не був. Цей автомобіль був оформлений на ОСОБА_10, якого свідок ніколи не бачив та не знайомий з останнім. Підсудний повідомив, що через три місяці він переоформить автомобіль на ОСОБА_13 Після чого свідок почав користуватись даним автомобілем. Після спливу трьох місяців документи ніхто не переоформив. Потім він передав автомобіль своєму батьку.

Потім розпочались проблеми із міліцією щодо автомобіля «Тойота», який потерпілий ОСОБА_8 купив також у ОСОБА_7 для своєї доньки. Після цього потерпілий ОСОБА_8 вирішив повернути автомобілі назад ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що познайомив їх із ОСОБА_7 його знайомий ОСОБА_13 приблизно в травні - червні 2006 року. ОСОБА_7 через місяць повідомив, що є можливість працевлаштуватися на посаду водія. Після чого ОСОБА_10 приїхав на вул. Комітерну, 5, в м. Києві і там в останнього забрали трудову книжку та сказали, що зателефонують та десь через місяць він знову зустрівся з ОСОБА_7 біля офісу, де останній сказав, що потрібно оформити кредит для придбання автомобіля на фірму, на що свідок йому повідомив, що в нього не має такої можливості для оформлення кредиту, але ОСОБА_7 сказав, що то не його проблеми. Свідок погодився, оскільки ОСОБА_7 пообіцяв йому винагороду. Приблизно через тиждень подзвонив знову ОСОБА_7 і вони домовились про зустріч, під час якої передав ОСОБА_7 свої документи. Після чого через знайомих ОСОБА_7, з якими він познайомив свідка, було оформлено необхідні документи, а ОСОБА_10 поставив свій підпис. Через три-чотири дні свідку подзвонили та сказали, що потрібно оформили кредит в «ОТП Банку» на автомобіль «Лексус». Потім взяли автомобіль в автосалоні, заплатили 15% першочергового внеску, оплатили страховку. Після цього до ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_7 і сказав, що потрібно виписати довіреність на цей автомобіль одній людині, що він і зробив. Декілька разів ОСОБА_7 заплатив відсотки по кредиту. Один раз суму у 2 000 тисяч доларів США свідку передавала секретар ОСОБА_7., а іншу особисто він сам. Далі кредит не погашався, ОСОБА_10 стали турбувати співробітники банку. Свідок почав приходити на фірму до ОСОБА_7 та телефонував йому, хотів дізнатися, що сталось, але той погрожував свідку та говорив, щоб той не приходив до його фірми.

Крім того в судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_17, згідно яких приблизно у жовтні 2006 року батько його дружини - ОСОБА_8 вирішив купити йому та його дружині автомобіль «Тойота Кемрі», а брату його дружини ОСОБА_13 вирішив купити автомобіль «Лексус», а собі автомобіль «Каділак ескалад». Всі ці автомобілі він купував у ОСОБА_7 Перед тим як забрати свій автомобіль «Тойота Кемрі» він приїжджав до офісу ОСОБА_7 і давав йому свої паспортні дані і паспортні дані своєї дружини. ОСОБА_7 повідомив йому, що спочатку на нього і на його дружину будуть оформлені доручення, а потім через 3 місяці цей автомобіль буде переоформлений на них. Після цього йому на роботу пригнав автомобіль «Тойота Кемрі» його власник ОСОБА_15, який передав йому автомобіль, технічний паспорт та доручення, заявивши, що питання з переоформленням на нього цього автомобіля повинен вирішити з ОСОБА_7 Після цього через деякий час йому зателефонував ОСОБА_15, який повідомив, що ОСОБА_7 умовив його взяти на своє ім'я кредит в банку і на кредитні кошти придбати автомобіль «Тойота Кемрі», пообіцяв, що він сам буде повертати кредитні кошти банку, але ОСОБА_7 свою обіцянку не виконує. На що ОСОБА_17 повідомив, що за цей автомобіль вони повністю розрахувались з ОСОБА_7 Через деякий час ОСОБА_15 зупинив разом зі співробітниками ДАІ його автомобіль і забрав у ОСОБА_17 документи на автомобіль, повідомивши, що ОСОБА_7 перестав повертати кредитні кошти банку. Після цього ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про вчинок ОСОБА_15 Після цього ОСОБА_15 повернув йому документи на автомобіль і вибачився. Але так як ОСОБА_7 не виконав своєї обіцянки щодо переоформлення права власності на придбанні у нього автомобілі : «Каділак - ескалада», «Лексус» і «Тойота Кемрі» всі ці автомобілі були повернуті ОСОБА_7, а той написав розписку про те, що заборгував ОСОБА_8 гроші.

Крім того в судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_12, який показав, що з 1997 р. по 2007 р. працював водієм у ОСОБА_8 У листопаді 2006 року ОСОБА_8 пригнав з м. Києва автомобіль «Каділлак - ескалада» разом з технічним паспортом на нього і дорученням. ОСОБА_8 також видав свідку доручення на право керування цим автомобілем і він деякий час їздив на цьому автомобілі. 25.12.2006 року йому зателефонував ОСОБА_13 - син ОСОБА_8, який повідомив йому, що він повинен 26.12.2006 року повернути автомобіль «Каділак - ескалада» ОСОБА_7 Після цього свідок ОСОБА_12 виїхав в м. Київ і по АДРЕСА_2 повернув вищевказаний автомобіль разом із технічним паспортом на нього і дорученнями громадянину ОСОБА_7

Крім того, в судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_15, який показав, що у вересні - жовтні 2006 року ОСОБА_7 у своєму офісі, розташованому в м. Києві вул. Комінтерну, 5 запропонував ОСОБА_15 оформити на нього кредит для покупки автомобіля «Тойота - Кемрі» для генерала ОСОБА_8 Як повідомив йому ОСОБА_7 у генерала в даний час недостатньо грошей для придбання автомобіля, але він з ОСОБА_8 в цей час займаються продажем земельних ділянок і після їх продажі розрахуються з банком за його кредит. За цю послугу ОСОБА_7 обіцяв заплатити йому 5 000 доларів США. Він погодився з пропозицією ОСОБА_7, так як довіряв йому. Після цього знайомий ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_15 допоміг йому з оформленням документів і отриманням кредиту в банку. Після цього він уклав в банку кредитну угоду, по якій отримав в автосалоні автомобіль «Тойота Кемрі». Потім ОСОБА_7 повідомив йому, що він повинен видати на цей автомобіль доручення на право керування на громадянина ОСОБА_17 та його дружини, надавши йому копії їх паспортів. Він оформив на них доручення, після чого по вказівці ОСОБА_7 приїхав на автомобілі на вул. Жилянську, де домовився зустрітися з громадянином ОСОБА_17, якому він передав автомобіль «Тойоту - Кемрі», ключі і техпаспорт на нього, а також доручення від свого імені на ОСОБА_17 та його дружину. Коли ОСОБА_17 оглянув техпаспорт, то запитав його, чому автомобіль оформлений не на нього ОСОБА_17, а на ОСОБА_15 На це він запропонував йому зателефонувати ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_7 передав йому 2 500 доларів США з обіцяних 5 000 доларів США. За кредит необхідно було платити кожен місяць 1300 доларів США. ОСОБА_7 обіцяв йому сплачувати вказану суму, але свої обіцянки дуже швидко перестав виконувати. Після цього він скасував свою довіреність на ОСОБА_17 і разом зі співробітниками банку під'їхав до ОСОБА_17 і забрав у нього техпаспорт на автомобіль. Після цього йому зателефонував ОСОБА_7 і попросив зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_7 пообіцяв йому що на протязі 2 -3 місяців він повністю погасить заборгованість по кредиту, після чого попросив повернути ОСОБА_17 техпаспорт на автомобіль «Тойота - Кемрі». Він знов повірив ОСОБА_7 і повернув ОСОБА_17 техпаспорт на автомобіль. Після цього ОСОБА_7 щомісячно став передавати йому гроші для погашення кредиту, однак оплачував тільки проценти по кредиту. Згодом йому зателефонували співробітники банку, які повідомили, що його викличуть до слідчого у зв'язку з невиплатою кредиту. Він зателефонував ОСОБА_7, але той повідомив, що до його кредита він ніякого відношення не має.

Також вина підсудного підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, в ході якої ОСОБА_8 підтвердив свої раніше дані ним показання (т.5 а.с. 163-167);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_10 і ОСОБА_7, в ході якої ОСОБА_10 підтвердив свої раніше дані ним показання (т.5 а.с. 216-219);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_15 і ОСОБА_7, в ході якої ОСОБА_15 підтвердив свої раніше дані ним показання (т.5 а.с. 220 - 225);

- протоколом виїмки з приміщення ПАТ «ОТП Банк» підробленої довідки ПП «ЛІГА» № 0709 - 2006 від 07.09.2006 року про заробітну плату ОСОБА_7 з березня по серпень 2006 року (т.5 а.с. 187-188);

- протоколом виїмки у ОСОБА_8 розписки ОСОБА_7 про те, що він ОСОБА_7 отримав у борг у ОСОБА_8 100 000 США та обіцяє повернути цей борг до 28.02.2007 року, довіреності на ОСОБА_8 від TOB « Реста - Київ» на право розпорядження нежитловим приміщенням будинку № 5 по вул.. Комінтерна в м. Києві, технічного паспорту на вищевказане приміщення, копії довіреності на ОСОБА_13 від ОСОБА_10 на право керування автомобілем «Lexus LX 470», реєстраційний номер НОМЕР_3, копії довіреності на ОСОБА_17, ОСОБА_16 від ОСОБА_15 на право керування автомобілем «Toyоta Camry», реєстраційний номер НОМЕР_5 (т. 5 а.с. 133 - 147);

- протоколом виїмки у приватного нотаріуса ОСОБА_24 довіреності на ОСОБА_13 від ОСОБА_10 на право керування автомобілем «Lexus LX 470», реєстраційний номер НОМЕР_3, від 18.10. 2006 року, а також заяви від ОСОБА_10 від 27.09. 2007 року про скасування вищевказаної довіреності від 18.10. 2006 року (т.3 а.с. 58-60);

- довідкою № 8146 1911-029 від 29.12.2010 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, згідно якої у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відсутня інформація про отримання будь-яких доходів ОСОБА_7 в ПП « Ліга» код ЄДРПОУ 25264444 (т.5 а.с. 197);

- довідкою № 1830517.056.16 від 10.02.2011 року Державної Податкової Адміністрації України, згідно якої в період з березня по серпень 2006 року загальних дохід ОСОБА_7 за виключенням страхових виплат складав загальну суму 548 гривень (т.5 а.с. 198);

- висновком судово - почеркознавчої експертизи № 81 від 15.02.2011 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_7 у підробленій довідці ПП « ЛІГА» № 0709 - 2006 від 07.09.2006 року про заробітну плату ОСОБА_7 з березня по серпень 2006 року, та у розписці ОСОБА_7 про те, що він ОСОБА_7 отримав у борг у ОСОБА_8 100 000 доларів США та обіцяє повернути цей борг до 28.02.2007 року виконано ОСОБА_7

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному ОСОБА_7 обвинувачення.

Невизнання підсудним своєї вини суд розцінює як бажання уникнути від кримінальної відповідальності за вчинення протиправного діяння, оскільки вина підсудного повністю підтверджується показаннями потерпілого, який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, послідовно та чітко пояснив про обставини вчинення злочину ОСОБА_7 Свої показання потерпілий підтвердив і при проведенні очної ставки з підсудним при проведенні досудового слідства. Крім того, його показання підтверджуються показаннями свідків та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Вина підсудного у вчиненні підробки довідки № 0709 - 2006 від 07.09.2006 року про заробітну плату ОСОБА_7 з березня по серпень 2006 року повністю підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, згідно якої у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відсутня інформація про отримання будь-яких доходів ОСОБА_7 в ПП « Ліга», довідкою Державної Податкової Адміністрації України, згідно якої в період з березня по серпень 2006 року загальних дохід ОСОБА_7 за виключенням страхових виплат складав загальну суму 548 гривень, а також об'єктивно підтверджується висновком судово - почеркознавчої експертизи.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах; за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, підсудний ОСОБА_7 раніше не судимий (т. 7 а.с.87), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 7 а.с.87а-92), одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, має незадовільний стан здоров'я.

Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_7, судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, враховуючи його вік та стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні малолітнього сина, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_7 й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільненням його від відбування призначеного покарання із іспитовим строком, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на певний строк, без конфіскації майна.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Разом з тим, за правилами ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно зі ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі на трок до двох років.

Враховуючи, що підсудний ОСОБА_7 не визнав своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому діяння за ч. 1 ст. 366 КК України, однак суд дійшов висновку про визнання його винним у вчиненні даного злочину, то призначивши підсудному покарання за даний злочин, необхідно звільнити його від призначеного судом покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 800 000 гривень (з урахуванням того, що на день подачі позову курс по відношенню до гривні становив близько 8 грн. за 1 долар США) та моральної шкоди в сумі 400 000 гривень.

Підсудний ОСОБА_7 цивільний позов потерпілого не визнав.

З врахуванням думки учасників процесу суд вважає, що пред'явлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному об'ємі, оскільки шкода потерпілому заподіяна в результаті винних дій підсудного та підтверджується матеріалами справи. При розрахунку майнової шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_7 ОСОБА_8 судом враховується заволодіння останнім грошовими коштами потерпілого саме в розмірі 100 000 доларів США.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки протиправними діями підсудного потерпілому, на думку суду, було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що потерпілий переживав за неповернення грошових коштів, не мав можливості використати свої кошти на забезпечення своїх побутових потреб. Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. В той же час, на думку суду, вимоги потерпілого необґрунтовано завищені і підлягають відшкодуванню за спричинену моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України.

З підсудного слід стягнути судові витрати по справі за проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України 1960р., суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна;

за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 ( два) роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. ст. 75, 76, 77 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за ч. 4 ст. 190 КК України з іспитовим строком 3 (три) роки, поклавши на нього такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи;

- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 800 000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 1357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) гривень 60 копійок.

Речові докази по справі, а саме: довідка ПП «Ліга» № 07/09-2006 від 07.09.2006р., розписка ОСОБА_7, що приєднані до матеріалів справи, зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудними - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя: