Рішення № 37154595, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24571/13 10.02.14Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд."доУправління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації простягнення 142731 грн. 27 коп.Представники: від позивача: Сич Є.Ю. - представник за довіреністю б/н від 31.12.2013 від відповідача: Дмитренко В.А. - представник за довіреністю №36 від 08.02.2014ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.12.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд." з вимогами до Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с у розмірі 137006 грн. 93 коп., в тому числі 126757 грн. 10 коп. основного боргу, 4885 грн. 52 коп. пені., 1916 грн. 98 коп. 3 % річних та 760 грн. інфляційний втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 126757 грн. 10 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 4885 грн. 52 коп., 3 % річних у розмірі 1916 грн. 98 коп. та інфляційні втрати у розмірі 760 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24571/13 та справу призначено до розгляду на 13.01.2014.

У судовому засіданні 13.01.2014 представники сторін надали документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 13.01.2014 оголошено перерву до 27.01.2014.

27.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7792 грн. 96 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3295 грн. 69 коп., нараховані за період з 01.12.2011 по 18.12.2013.

У судовому засіданні 27.01.2014 представники сторін надали додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.01.2014 оголошено перерву до 10.02.2014.

08.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи.

У судове засідання 10.02.2014 з'явились представники сторін, надали документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що у останнього не виникло зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с, оскільки фінансування за договором здійснюється за рахунок коштів Бюджету міста Києва, відповідно до пункту 2.9. договору розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування, тоді як протягом 2013 року кошти на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади на рахунки відповідача не надходили. Крім того, відповідач зазначає, що з урахуванням пункту 5.2. договору звільнений від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт.

У судовому засіданні 10.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2011 між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд.» (підрядник за договором) укладено договір підряду № 176-с з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів (далі - договір).

Відповідно до положень розділу 9 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Строк виконання робіт по об'єкту 30 листопада 2011 року.

Строк дії договору був продовжений до 31.12.2012, відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди № 1 від 20.12.2012 до договору підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 176-с від 24.07.2011.

Згідно з пунктом 1.1. договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштуванню освітлення під'їздів житлового будинку за адресою: вул. Новонольова, 97-Б у Солом'янському районі м. Києва, у відповідності з кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Обсяг та конкретні види робіт по об'єкту визначаються в кошторисі, що затверджується замовником (п. 1.2. договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору з урахуванням пункту 1 додаткової угоди № 1 від 20.12.2012 до договору роботи за цим договором фінансуються за рахунок коштів Бюджету міста Києва.

Положеннями пункту 2.3. договору визначено, що вартість та обсяг робіт визначені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.09.2011 № 1694 та кошторисної документації, що отримала позитивний висновок державної експертизи, і становить 126757 грн. 10 коп. (сто двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 10 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 21126 грн. 18 коп.

Відповідно до пункту 2.4. договору остаточна вартість робіт визначається на підставі акта здачі-приймання робіт, але не повинна перевищувати вартість зазначену в пункті 2.3. даного договору.

Згідно з пунктом 2.7. договору замовник здійснює оплату робіт, що передбачені договором, на підставі пункту 49 Бюджетного кодексу України після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

У разі затримки бюджетного фінансування (відсутність коштів на розрахунковому рахунку замовника), замовник зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок (пункт 2.9. договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в (далі - акт) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-З.

Положеннями пункту 3.2. договору сторонами погоджено, що підрядник передає замовнику на підпис акт, який перевірений та підписаний «Службою технічного нагляду» та комунальним підприємством сфери технічного обслуговування і ремонту житлового фонду Солом'янського району м.Києва, на території якого відбувалися «Роботи».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, позивачем було виконано будівельні роботи на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с, на загальну суму 126757 грн. 10 коп. Факт, обсяги та вартість виконаних робіт підтверджується доданими до позовної заяви копіями акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2011 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, підписаних та скріплених печатками сторін 28.11.2011.

Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 126757 грн. 10 коп. Крім того, факт порушення умов договору визнано відповідачем, в підтвердження чого надано підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2013 між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд.» за договором № 176-с.

Доводи відповідача щодо відсутності у останнього обов'язку з оплати виконаних робіт за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с, у зв'язку з тим, що протягом 2013 року кошти з Бюджету міста Києва на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади на рахунки відповідача не надходили, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо положень пункту 2.9. договору суд зазначає наступне: встановлення обов'язку замовника провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок, у випадку затримки бюджетного фінансування, суд не може розглядати як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття «термін» передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за виконанні роботи у розмірі 126757 грн. 10 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні роботи у розмірі 126757 грн. 10 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням замовником зобов'язань за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 24.11.2011 № 176-с, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у розмірі 4885 грн. 52 коп., нараховану за період з 01.12.2011 по 01.06.2012, 3 % річних у розмірі 7792 грн. 96 коп., нарахованих за період з 01.12.2011 по 18.12.2013, та інфляційних втрат у розмірі 3295 грн. 69 коп., нарахованих за період з 01.12.2011 по 18.12.2013.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 5.1. договору сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, винна сторона сплачує неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки.

У відповідності до пункту 5.2. договору замовник звільняється від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт у разі затримки фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Крім того, відповідачем не доведено факт затримки бюджетного фінансування. Докази, надані відповідачем в якості підтвердження факту затримки бюджетного фінансування, а саме звіти про надходження та використання коштів загального фонду (форма №2 д, №2 м) за 2011-2013 року, не доводять факту затримки бюджетного фінансування на оплату робіт, виконаних за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 176-с від 24.07.2011, станом на дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт - 28.11.2011.

Таким чином, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 176-с від 24.07.2011.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до умов пункту 5.1 договору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення пункту 2.7. договору, обов'язок з оплати за виконані роботи у замовника виник з дня, після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2011 року - 29.11.2011, прострочення виконання цього обов'язку настає відповідно з наступного дня, після встановленого терміну виконання, тобто з 30.11.2011.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів та період нарахування пені перевищує шість місяців.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт за період з 30.11.2011 по 30.05.2012. День початку нарахування пені визначається з огляду на положення пункту 2.7 договору.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення126757.1001.12.2011 - 22.03.20121137.7500 %3041.30126757.1023.03.2012 - 30.05.2012697.5000 %1797.17 Всього:4838.47З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4833 грн. 47 коп. за період нарахування з 01.12.2011 по 30.05.2012.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, є неправильним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за увесь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). Суд наводить власний розрахунок суми інфляційних втрат за період з 01.12.2011 по 18.12.2013:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу01.12.2011 - 18.12.2013126757.101.005625.24Таким чином, вимоги позивача про нарахування відповідачу інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2011 по 18.12.2013, підлягають частковому задоволенню у розмірі 625 грн. 24 коп.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 7792 грн. 96 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7792 грн. 96 коп., нарахованих за період прострочення з 01.12.2011 по 18.12.2013, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, будинок 41, ідентифікаційний код 37485401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "будівельна компанія "Укркомплексбуд." (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 1, ідентифікаційний код 35703778) заборгованість у розмірі 126757 (сто двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 10 коп., пеню у розмірі 4838 (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 47 коп., 3 % річних у розмірі 7792 (сім тисяч сімсот дев'яносто два) грн. 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 24 коп. та 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.02.2014

Суддя І.М. Отрош