Постанова № 37154262, 21.01.2014, Київський районний суд м. Донецька

№2а/257/11/14

№257/13196/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 Київський районний суд м. Донецька в складі

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі - Дємєнчук К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії мотивуючи тим, що вона має на утримані малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку в УПСЗН Київської районній у м. Донецьку ради, як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового страхування. УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка складає 130 грн. на місяць. Просила визнати дії УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру виплаченої допомоги у розмірі, встановленому УПСЗН, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років з 21.04.2013 року та виплатити цю допомогу з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

У судове засідання сторони не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, звернулись на адресу суду з письмовими заявами, у яких просили справу розглянути під час їх відсутності. При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

В письмовій заяві, наданій на адресу суду, Позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

В письмовій заяві, наданій на адресу суду, представник Відповідача просив суд дану справу розглянути відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідив матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"(далі - Закон № 2240-ІІІ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 2240-ІІІ) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалася у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-III.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Зважаючи на те, що позовна заява в адміністративній справі може містити цивільно-правову вимогу, позовна давність в адміністративних справах застосовується виключно до цивільно-правових вимог, які об'єднані в одне провадження з публічно-правовим спором.

Спір про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтею 37 Закону № 796-ХІІ виплат є публічно-правовим, а не цивільно-правовою вимогою, заявленою в адміністративній справі. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені нормами глави 19 ЦК, не застосовуються.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 12/ та перебуваючи на обліку в УПСЗН як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с.13/, мала право на отримання допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону № 2240-III.

Однак цю допомогу призначено і виплачено Позивачці до дня розгляду цієї справи в суді першої інстанції відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Оскільки судом встановлено, що спір існує щодо виплати допомоги з 21 квітня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин, суд з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, дії Відповідача, яким виплачено Позивачці допомогу в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III, слід визнати протиправними та, вийшовши з метою повного відновлення порушеного права Позивача за межі позовних вимог, зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату Позивачці допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом.

Однак, розв»язуючи цей спір в частині інших позовних вимог Позивачці, а саме: щодо здійснення перерахунку та нарахування їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік за період з 21.04.2013 року до дати досягнення її донькою трирічного віку, суд відмовляє у їх задоволенні оскільки таке не передбачено діючим законодавством, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє є невірним та таким, що не відповідає діючому законодавству, тобто, для задоволення яких-небудь вимог позивача повинно бути наявність факту їх порушення. Так, оскільки суд не може встановити факт, який буде чи не буде порушений у майбутньому, то і не може задовольнити такі вимоги, тому вимоги ОСОБА_1, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, діючи відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, оскільки Позивачка не є суб'єктом владних повноважень та нею понесені судові витрати у розмірі 34,41 грн., що документально підтверджено квитанцією, суд стягує з Державного бюджету України вказану суму на користь Позивачки.

Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ЗУ від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. 87,94, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м.Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради здійснити перерахунок та нарахування розміру виплаченої ОСОБА_1 з 21 квітня 2013 року допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, та виплатити цю допомогу з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: І.Г.Ополинська